Рішення № 95506381, 23.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року м. Київ № 826/1001/16

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної авіаційної служби України

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення коштів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано накази Державної авіаційної служби України від 24.12.2015 року № 443 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » та від 25.12.2015 року № 447 о/с «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу правового забезпечення Державної авіаційної служби України з 26.12.2015 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної авіаційної служби України 204 603,39 грн. (двісті чотири тисячі шістсот три гривні тридцять дев`ять копійок) середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення; апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України - задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 року в частині щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Державної авіаційної служби України від 24.12.2015 року № 443 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » - скасовано, а в задоволенні адміністративного позову в цій частині позовних вимог - відмовлено. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 року - залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 13.05.2020 року касаційну скаргу Державної авіаційної служби України залишено без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 року у справі № 826/1001/16 скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Справу № 826/1001/16 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 року у нескасованій частині та Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 року у справі № 826/1001/16 залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 03.06.2020 року адміністративну справу № 826/1001/16 прийнято до провадження суддею І.П. Васильченко, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 № 766 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ», адміністративну справу № 826/1001/16 повторно розподілено на суддю Качура І.А.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.04.2008 року ОСОБА_1 прийнята на державну службу.

З 13.05.2014 року позивач проходила службу в ДАСУ та 15.12.2014 року призначена на посаду начальника відділу правового забезпечення, що належить до посад державної служби.

29.10.2015 року позивач як член Комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній (надалі - Комісія) приймала участь, зокрема у розгляді питання № 6 порядку денного з розгляду заяв ПрАТ «Авіакомпанія МАУ» щодо отримання прав та щодо внесення змін до документа про право.

За результатами вказаного засідання Комісії складено протокол № 6, у пункті 6.1.1 якого зазначено про прийняття Комісією рішення надати ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» права на експлуатацію повітряних ліній «Київ-Амман». Протокол позивачем підписано без зауважень.

30.10.2015 року т.в.о. Голови Державіаслужби на підставі вказаного протоколу видав наказ № 662 «Про надання права на експлуатацію повітряних ліній».

02.11.2015 року т.в.о. Голови ДАСУ звернувся до Міністра інфраструктури України зі службової запискою про те, що члени Комісії підписували протокол від 29.10.2015 року № 6 з викладенням особливої думки щодо питання про надання ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» права на експлуатацію повітряних ліній.

У зв`язку з надходженням вказаної службової записки Мінінфраструктури видано наказ від 04.11.2015 року № 295-Г «Про проведення перевірки діяльності ДАСУ».

На підставі зазначеного наказу комісією Мінінфраструктури проведено перевірку діяльності ДАСУ, результати якої зафіксовані в акті перевірки від 25.11.2015 року. Так, за змістом цього акту, встановлено порушення начальником відділу правового забезпечення ОСОБА_1 присяги державного службовця у частині дотримання актів законодавства України, а саме: зазначення нею в пункті 6.1.1 протоколу Комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29.10.2015 року № 6 недостовірної інформації, яка не обговорювалась та не голосувалась членами комісії.

Також у вказаному акті встановлено підписання позивачем зазначеного протоколу, внесення до нього інформації, яка не відповідає рішенню, прийнятому комісією на засіданні 29.10.2015 року щодо надання ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» прав на експлуатацію повітряної лінії Київ-Амман, що є порушенням підпункту 1.13 Порядку надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній, затвердженого наказом ДАСУ від 24.10.2014 року № 686.

17.12.2015 року т.в.о. Голови ДАСУ звернувся до начальника відділу правового забезпечення ОСОБА_1 з листом вих. № 1.11-17, у якому просив надати особисті письмові пояснення щодо недостовірної інформації, яка зазначена у протоколі засідання комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29.10.2015 року № 6.

Службовою запискою від 18.12.2015 року № 11/70-393-15 ОСОБА_1 повідомила т.в.о. Голови Державіаслужби, що протокол засідання комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29.10.2015 року № 6 не містить недостовірної інформації, а його зміст повністю відповідає вимогам наказу ДАСУ «Про затвердження Авіаційних правил України «Порядок надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній» від 24.10.2014 року № 686, і що із змісту листа від 17.12.2015 року № 1.11-17 не зрозуміло, що мається на увазі під «наданням недостовірної інформації», у зв`язку з чим вказано про відсутність можливості надання пояснень в цій частині.

Наказом т.в.о. Голови Державіаслужби від 24.12.2015 року № 443 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » за неналежне виконання службових обов`язків, що виявилося у підписанні протоколу засідання з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29.10.2015 року № 6, пункт 6.1.1 якого не відповідає рішенню, прийнятому комісією на засіданні 29.10.2015 року щодо надання ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» прав на експлуатацію повітряної лінії Київ-Амман, чим порушено підпункт 1.13 Порядку надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній, затвердженого наказом ДАСУ від 24.10.2014 року № 686, відповідно до статей 147-149 КЗпП, оголошено догану начальнику відділу правового забезпечення ОСОБА_1 .

Наказом т.в.о. голови Державіаслужби від 25.12.2015 року № 447 о/с «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади начальника відділу правового забезпечення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України та статті 14 Закону України «Про державну службу» за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Підставою для прийняття зазначеного наказу вказано: накази Державіаслужби від 2 жовтня 2015 року № 357 о/с, від 24.12.2015 року № 443 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », акт Державіаслужби від 15.12.2015 року «Про результати службового розслідування з питань дотримання вимог чинного законодавства та стану виконання своїх службових обов`язків посадовими особами Державіаслужби при підписанні та виконанні договору від 01.12.2014 року».

При цьому судом встановлено, що наказ ДАСУ від 02.10.2015 року № 357 о/с щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності визнано протиправним і скасовано Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 року у справі № 826/23331/15, яка набрала законної сили.

Як встановлено судом, Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 року та Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 року у справі № 826/1001/16 скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому, справу № 826/1001/16 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року у нескасованій частині та Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі № 826/1001/16 залишити без змін.

З урахуванням наведеного суд розглядає дану справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, позивачем надано письмові пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у Постанові від 13.05.2020 року у справі № 826/1001/16 щодо позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач зазначає, що у періоді вимушеного прогулу позивача, а саме з 26.12.2015 року по 27.12.2017 року посадовий оклад позивача за посадою, з якого його незаконно звільнено, неодноразово збільшувався відповідно до актів законодавства, а відтак, відповідно до положень п. 10 Порядку № 100 середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, скоригований на коефіцієнт підвищення посадового окладу позивача у відповідних періодах, становить 547 945,56 грн.

Відповідачем також надані пояснення щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до яких відповідач вказує, що за час вимушеного прогулу на користь позивача підлягає стягненню з Державної авіаційної служби України 204 603, 39 грн. середнього заробітку як-то було встановлено в Рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 року та виплачено відповідачем у повній мірі позивачу. Відповідач також звертає увагу, що після одного року безробіття позивач працевлаштувалася. Додатково зазначає позивач й про те, що посада, яку займав позивач, а саме посада начальника відділу правового забезпечення в Державній авіаційній службі з 01.02.2017 відсутня, що, у свою чергу, також позбавляє права на стягнення заявленої суми.

Надаючи правову оцінку позовним вимог у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зважаючи на вимоги позивача, що на його користь підлягає стягненню 343 342, 17 грн.(триста сорок три тисячі триста сорок дві гривні 17 копійок), суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За приписами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до пункту 32 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 14.01.2014 рок у справі № 21-395а13, в якій зазначено, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться.

Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати можуть провадитися, якщо це передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.

Відповідно до висновку про застосування норм права, наведеного у Постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року у справі № 572/2429/15-ц, тлумачення частини другої статті 235 КЗпП, пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. При цьому, якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 520 від 08.10.2014 року Державна авіаційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Згідно пункту 2 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1040 від 26.11.2008 року юридична служба органу виконавчої влади, підприємства утворюється як самостійний структурний підрозділ, вид якого залежить від обсягу, характеру та складності правової роботи (департамент управління, відділ, сектор).

Відповідно до пунктів 1.3, 6.1 Положення про відділ правового забезпечення, затвердженого головою Державіаслужби від 12.12.2014 року (а.с. 64 - 72, т.2) начальник відділу правового забезпечення безпосередньо підпорядкований голові Державіаслужби.

Відтак, як вбачається із вищенаведених положень законодавства України та наказів Державіаслужби від 15.12.2014 року № 342 о/с (а.с. 42 - 43, т. 1) і від 25.12.2015 року № 447 о/с (а.с. 45 т.1) позивач обіймала посаду начальника відділу правового забезпечення, яка відноситься до посади державної служби - начальника/керівника самостійного відцілу центрального органу виконавчої влади, юрисдикція якого поширюється на всю Україну.

Відповідно до наданих матеріалів справи, згідно з довідкою Державіаслужби № 87 від 07.12.2017 року, середньоденний заробіток позивача на посаді начальника відділу правового забезпечення за жовтень та листопад 2015 року склав 408, 39 грн.

Відповідно до наказу Державіаслужби від 15.12.2014 року № 342 о/с (а.с. 42 - 43, посадовий оклад позивача становив 2716 грн.

Період вимушеного прогулу позивача становить з 26.12.2015 року по грудня 27.12.2017 року. Кількість днів вимушеного прогулу після звільнення позивача з 26.12.2015 року по 27.12.2017 року включно складає:

- у грудні 2015 року(з 26.12.2015 року) - 4 робочі дні (відповідно до ліста Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік»);

- у 2016 році - 251 робочий день (відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік), а саме помісячно:

січень 2016 року - 19 робочих днів

лютий 2016 року - 21 робочий день

березень 2016 року - 22 робочих дня

квітень 2016 року - 21 робочий день

травень 2016 року - 19 робочих днів

червень 2016 року - 20 робочих днів

липень 2016 року - 21 робочий день

серпень 2016 року - 22 робочих дня

вересень 2016 року - 22 робочих дня

жовтень 2016 року - 20 робочих днів

листопад 2016 року - 22 робочих дня

грудень 2016 року - 22 робочих дня

Всього в 2016 році - 251 робочий день.

у 2017 році (до 27.12.2017 включно) - 246 робочих днів (відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік»), а саме помісячно:

січень 2017 року - 20 робочих днів

лютий 2017 року - 20 робочий день

березень 2017 року - 22 робочих дня

квітень 2017 року - 19 робочих днів

травень 2017 року - 20 робочих днів

червень 2017 року - 20 робочих днів

липень 2017 року - 21 робочий день

серпень 2017 року - 22 робочих дня

вересень 2017 року - 21 робочий день

жовтень 2017 року - 21 робочий день

листопад 2017 року - 22 робочих дня

грудень 2017 року - 18 робочих дня

Всього в 2017 році - 246 робочих днів.

Судом встановлено, , що у періоді вимушеного прогулу позивача, а саме з 26.12.2015 року по 27.12.2017 року посадовий оклад позивача за посадою, з якої його звільнено, неодноразово збільшувався відповідно до актів законодавства, зокрема:

- відповідно до підпункту 3 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» посадові оклади державних службовців з 01.12.2015 року підвищено на 25%., тобто посадовий оклад позивача підвищено до 3395 грн.;

- згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» посадовий склад начальника самостійного відділу державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України з 01.05.2016 року підвищено до 7926 грн.;

- згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №15 від 18.01.2017 року «Питання оплати праці працівників державних органів» посадовий оклад керівника самостійного відділу державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України з 01.01.2017 року підвищено до 8200 грн.

Таким чином, коефіцієнт підвищення посадового окладу позивача становить.:

- з 26.12.2015 року по 30.04.2016 року 1,25 (3 395:2 716);

- з 01.05.2016 року по 31.12.2016 року 2,918262150220913 (7 926:2 716);

- з 01.01.2017 року по 27.12.2017 року 3,019145802650957 (8 200:2 716).

Відтак, середньоденна заробітна плата позивача склала:

- з 26.12.2015 року по 30.04.2016 року - 408,39*1,25 = 510,48 грн.;

- з 01.05.2016 року по 31.12.2016 року - 408,39*2,918262150220913 =1 191, 79 грн.;

- з 01.01.2017 року по 27.12.017 року - 408, 39 * 3,019145802650957 = 1232, 98 грн.

З урахуванням норм тривалості робочого часу в період з 26.12.2015 року по 27.12.2017 року згідно листів Міністерства праці та соціальної політики України, наведених у п. 6.7 цих пояснень, кількість робочих днів у період вимушеного прогулу склала: з 26.12.2015 року по 30.04.2016 року - 87 робочих днів; з 01.05.2016 року по 31.12.2016 року - 168 робочих днів; з 01.01.2017 року по 27.12.2017 року - 246 робочих днів.

Таким чином, обґрунтованими є доводи позивача, що середній заробіток позивача, який підлягає стягненню з відповідача за весь період вимушеного прогулу з 26.12.2015 року по 27.12.2017 року становить: з 26.12.2015 року по 30.04.2016 року - 510,48 грн.*87 = 44 411,76 грн.; з 01.05.2016 року по 31.12.2016 року - 1 191,79 грн.*168 = 200 220,72 грн.; з 01.01.2017 року по 27.12.2017 року - 1 232,98 грн.*246 = 303 313,08 грн.

Враховуючи той факт, що у періоді з 26.12.2015 рік по 27.12.2017 рік, протягом якого за позивачем зберігався середній заробіток (період вимушеного прогулу) посадовий оклад позивача неодноразово підвищувався згідно актів законодавства та відповідно до положень п. 10 Порядку № 100 середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, скоригований на коефіцієнт підвищення посадового окладу позивача у відповідних періодах, становить 547 945,56 грн. І

Аналогічна правова позиція щодо застосування п. 10 Порядку № 100 викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.06.2018 року у справі № 825/203/16.

Враховуючи те, що на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду в м. Києві по справі 826/1001/16 від 22.08.2018 року на користь позивача з Державіаслужби стягнуто 204 603,39 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, до стягнення підлягає 343 342,17 грн. (547 945,56грн. - 204 603,39 грн.) середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити щодо доводів відповідача про те, що при визначенні суми середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, судом має бути враховано, що після звільнення позивач був працевлаштований.

Суд зазначає, що оскільки виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин законодавством не передбачено, доводи відповідача є такими, що визнаються судом недоцільними.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 826/808/16.

Щодо доводів відповідача про те, що у період з 01.02.2017 року по 27.02.2017 року посадовий оклад за посадою позивача становив 6 900 грн., при цьому наказом Державіаслужби № 18 о/с від 31.01.2017 року «Про введення в дію структури та штатного розпису на 2017 рік Державної авіаційної служби України», з 01.02.2017 року введено в дію структуру та штатний розпис на 2017 рік Державіаслужби, згідно з яким посада начальника відділу правового забезпечення в Державіаслужбі з 01.02.2017 року відсутня, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 520 від 08.' 0.2014 року, Державна авіаційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Згідно пункту 2 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1040 від 26.11.2008 року юридична служба органу виконавчої влади, підприємства утворюється як самостійний структурний підрозділ, вид якого залежить від обсягу, характеру та складності правової роботи (департамент, управління, відділ, сектор).

Відповідно до пунктів 1.3, 6.1 Положення про відділ правового забезпечення, затвердженого головою Державіаслужби від 12.12.2014 року (а.с. 64 - 72, т.2) начальник відділу правового забезпечення безпосередньо підпорядкований голові Державіаслужби.

Отже, як вбачається із вищенаведених положень законодавства України та наказів Державіаслужби від 15.12.2014 року № 342 о/с (а.с. 42 - 43, т. 1) і від 25.12.2015 року № 447 о/с (а.с. 45 т.1) позивач обіймала посаду начальника відділу правового забезпечення, яка згідно положень Постанови № 15 була віднесена до посади 4 групи оплати праці державної служби - начальника/керівника самостійного відділу центрального органу виконавчої влади, юрисдикція якого поширюється на всю Україну.

Як зазначено у штатному розписі Державної авіаційної служби України на 2017 рік, на який посилається відповідач у своїх додаткових поясненнях і який міститься в матеріалах справи (а.с. 205, т. 1) посадовий оклад начальника/керівника самостійного відділу центрального органу виконавчої влади, юрисдикція якого поширюється на всю Україну, згідно цього штатного розпису становить 8 200 грн.

Натомість посада начальника відділу у складі управління, про яку зазначає відповідач, згідно положень Постанови № 15, відноситься до посади 6 групи оплати праці державної служби - начальника/керівника відділу у складі самостійного управління центрального органу виконавчої влади, юрисдикція якого поширюється на всю Україну, а отже жодним чином не може бути прирівняна до посади позивача, з якої його було звільнено.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 547 945,56 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду в м. Києві по справі 826/1001/16 від 22.08.2018 року на користь позивача з Державіаслужби стягнуто 204 603,39 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, до стягнення підлягає 343 342,17 грн. (547 945,56 грн. - 204 603,39 грн.) середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної авіаційної служби України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 37536026) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді- задовольнити.

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної авіаційної служби України 303 313, 08 грн. (триста три тисячі триста тринадцять гривень 08 копійок) середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст. ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.А. Качур