Рішення № 95506373, 23.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року м. Київ № 640/20697/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ-УКРАЇНА»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ-УКРАЇНА» з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 31.07.2019 року форми «Н», яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 4559,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби прийняте з порушенням приписів податкового законодавства. Зокрема, позивач вказує про порушення порядку прийняття податкового повідомлення-рішення, пропуск строку притягнення до відповідальності, безпідставне складання акту перевірки. Крім того, на думку позивача, контролюючим органом недотримано типову форму ППР «Н».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2019 року відкрито провадження у справі № 640/20697/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04.12.2019 року до суду надійшов відзив від представника відповідача, у якому відповідач зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки контролюючий орган в межах повноважень та у межах, визначених законодавством строків провів камеральну перевірку ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Офісом великих платників проведено камеральну перевірку ТОВ «ЕЛІТ-УКРАІНА», щодо своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з датою виписки 2017-2018 роки.

За результатами проведення перевірки складено акт від 09.07.2019 року № 2044/28-10-4405/20454393, яким встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), а саме граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі висновку акту перевірки, відповідно до п. 120№.1 ст. 120№ ПК України, Офісом великих платників прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2019 № 0009904405, яким застосовано штрафні санкції до ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» на загальну суму 4 559,93 грн.

Не погоджуючись з результатами проведеної контролюючим органом перевірки, реалізуючи своє право, встановлене підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Податкового кодексу України, у порядку передбаченому пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, позивач подав скаргу № 982 від 12.08.2019 року до ДФС України.

За результатами розгляду скарги позивача ДПС України прийняла рішення від 08.10.2019 року № 4793/6/99-00-08-05-05, яким у задоволенні скарги було відмовлено, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленням-рішенням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 31.07.2019 року форми «Н», яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 4559,93 грн., вважаючи його протиправним та таким, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За змістом пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

Об`єктом камеральної перевірки за положеннями цієї норми є серед іншого дані Єдиного реєстру податкових накладних.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності.

Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 ПК України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що предметом камеральної перевірки, навіть у розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1статті 75 ПК України охоплюються питання своєчасності реєстрації податкових накладних. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку

З аналізу наведених положень вбачається, що предметом камеральної перевірки охоплюються питання своєчасності реєстрації податкових накладних. Виявлення податковим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку, достатніми є дані Єдиного державного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість. При цьому, камеральна перевірка з питань своєчасності реєстрації податкових накладних може бути проведена не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Матеріалами справи підтверджено, що камеральна перевірка проведена відповідачем з підставі та у строки, визначені Податковим кодексом України.

При цьому суд зазначає, що у пункті 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, на яку посилається позивач, визначено строк проведення камеральної перевірки заявлених у податковій декларації даних. Ця норма не встановлює строку проведення камеральної перевірки даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно проведено камеральну перевірку ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА».

Згідно з пунктом 14.1.60 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з нормами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, згідно з абзацом 6 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Відповідно до положень абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Системний аналіз ст. 201, п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Статтею 195 Податкового кодексу визначено перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, а перелік операцій, звільнених від оподаткування, - статтею 197 Податкового кодексу.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підтягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з положенням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31.12. 2015 року №1307, до 8 графи податкових накладних вноситься код ставки податки на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються.

Пунктом 16 Порядку №137 встановлено, що таблична частина податкової з двох розділів: А і Б. До розділу Б вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів/послуг. Код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються вноситься до графи 8.

У графі 8 зазначається код ставки: 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою; 7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків; 902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

Графа 9 податкових накладних містить інформацію про код пільги. Зокрема, зазначається код відповідної пільги з ПДВ згідно з Довідниками податкових пільг (Довідник податкових пільг, що є втратами доходів бюджету, або Довідник інших податкових пільг), які затверджені ДФС станом на дату складання податкової накладної. При здійсненні пільгових операцій, які не внесені до вказаних довідників (у зв`язку із запровадженням нової пільги) станом на дату складання податкової накладної, у графі 9 проставляється умовний код « 99999999», а у відведеному полі зазначаються відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи Податкового кодексу України та/або міжнародного договору (угоди), якими передбачено звільнення від оподаткування.

При складанні податкової накладної на операції з постачання товарів/послуг, які звільняються від оподаткування ПДВ, рядки II-VIII не заповнюються.

Зазначене вище не поширюється на операції з постачання товарів/послуг, до яких одночасно застосовується як нульова ставка, так і основна та/або ставка 7 відсотків.

Враховуюче зазначене, для звільнення від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №816/1488/17.

Отже, проаналізувавши викладені приписи податкового законодавства суд приходить до висновку, що на платника податків покладено обов`язок по реєстрації податкової накладної протягом 15 календарних днів, наступних за датою її складання. При цьому обов`язок щодо здійснення відповідної реєстрації покладається на платника податків як відносно податкових накладних, що надаються покупцю, так і податкових накладних, які не надаються покупцю.

Як встановлено судом, а позивачем не заперечується той факт, що реєстрація вказаної податкової накладної відбулася з пропуском встановленого законом строку реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Разом з тим останній вважає, що оскільки контролюючим органом проведена камеральна перевірка з порушенням строків її проведення, а також контролюючим органом недотримано типову форму податкового повідомлення-рішення «Н», а саме не вказано місяць, в якому порушення було вчинено, то винесене податкове повідомлення-рішення є протиправним.

У контексті вказаного суд зазначає наступне.

Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 року № 1204, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 року за № 124/28254, визначає форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Відповідно до зазначеного порядку, податкове повідомлення-рішення форми «Н» складається за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 Кодексу.

У податковому повідомленні рішенні зазначається звітний період.

Як вбачається з тексту ППР від 31.07.2019 року № 0009904405 «...на підставі акта перевірки від 09.07.2019 року № 2044/28-10-44-05/20454393 та/або за даними Єдиного реєстру податкових накладних з датою виписки за період 2017-2018...».

Суд не бере до уваги посилання позивача щодо допущення помилок під час оформлення акту, а саме: не зазначено повний період часу за який проводилась перевірка (не вказано місяць, в якому порушення було вчинено, зокрема), оскільки дані помилки не є суттєвими. З матеріалів справи вбачається, що позивачем порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних. Позивач у позовній заяві жодним чином не спростовує висновок податкового органу про порушення граничних строків реєстрації податкової накладної та не наводить жодних доказів та посилань на своєчасність реєстрації податкової накладної.

На думку суду несуттєві помилки, допущені під час оформлення акту перевірки, не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку. У будь-якому випадку вказані помилки не впливають на законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд також критично ставить до тверджень позивача щодо того, що зазначення неправильних реквізитів акту перевірки, яким було виявлено порушення, у тексті спірного рішення є достатньою підставою для визнання податкового повідомлення рішення протиправним, оскільки, як зазначалося судом, несуттєві помилки, допущені під час оформлення рішення, не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку, а також від відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини та оцінку аргументів учасників справи суд дійшов висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 31.07.2019 року, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 4559,93 грн.

Суд також звертає увагу на правові позиції Верховного Суду, зокрема, у Постанові від 13.08.2019 року у справі № 2040/7988/18, в Постанові від 04.09.2018 року у справі № 816/1488/17) та в Постанові від 11.12.2018 у справі № 807/68/18 щодо тлумачення норми пункту 120.1 статті 120 ПК України в частині умов звільнення від відповідальності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ-УКРАЇНА» (03026, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 135, ЄДРПОУ 20454393) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11, ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур