Рішення № 95506354, 18.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 року м. Київ № 640/22737/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

третя особа Міністерство внутрішніх справ України

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС у 1987 році (категорія 1) з групою інвалідності II з 30.07.2018 року внаслідок травм та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, оформлене пунктом 42 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 28.05.2019 року № 65, затвердженого Міністром оборони України 28.05.2019 року;

- зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що право на одноразову грошову допомогу у нього виникло після встановлення йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідною довідкою. Натомість, відповідачем відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки обов`язок такого призначення покладений на інший орган державної влади, так як позивача звільнено 08.06.1998 року з Національної гвардії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 10.10.2019 року у адміністративній справі № 640/22737/19 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10.12.2019 року до суду надійшов відзив представника відповідача щодо позовної заяви, відповідно до якого відповідач зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п. 17 Порядку № 975, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Виплата здійснюється за рахунок не лише Міністерства оборони України, а й інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи. ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині 2210, що в подальшому була розформована, а на її фондах сформована військова частина 4101, що також як і військова частина 2210 входила до складу Національної гвардії України. На момент звільнення (1993 рік) позивача з військової служби, особовий склад військової частини 2210 був підпорядковуваний ГУ НГУ як і в подальшому до 2000 року. Відтак, у даному випадку органом, уповноваженим приймати рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги є саме ГУ НГУ.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в ЗСУ з 14.05.1968 року по 08.06.1993 року.

У 1989-1990 роках виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії в 30-км зоні Чорнобильської АЕС.

Позивач звільнений зі служби у запас по ст. 59 п. «б» (за хворобою) наказом Командуючого НГУ № 029-ос від 11.05.1993 року.

30.07.2018 року під час первинного обліку органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС (довідка МСЕК серія АВ № 0984244 від 30.07.2018 року).

З наявної в матеріалах справи копії витягу з протоколу № 1414 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 24.05.2018 року захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на чорнобильській АЕС.

13.02.2019 позивачеві видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС у 1987 році (категорія 1) з групою інвалідності II.

21.03.2019 року позивач звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України із заявою про призначення і виплату ОСОБА_1 , підполковнику запасу Збройних Сил України, ветерану військової служби, учаснику бойових дій, який проходив військову службу з 14.05.1968 року по 09.06.1993 року, останнє місце служби військова частина № 2210 на посаді Начальника інженерної служби, як інваліду ІІ-ї групи одноразової грошової допомоги у порядку та розмірі визначеному Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому Постановою KMУ № 975 від 25.12.2013 (із змінами, внесеними Постановами KM України № 335 від 18.05.2017 року; № 855 від 15.11.2017 року). До заяви про призначення і виплату одноразової грошової допомоги були додані копії необхідних документів.

Листом Міністерства оборони України від 15.07.2019 року № ВСЗ/2464 повідомило позивача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Лист Міністерства оборони України від 15.07.2019 року № ВСЗ/2464 обґрунтований наступним: 24.05.2019 року відбулося засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги. За результатами розгляду відповідно до Протоколу № 65, затвердженого Міністром оборони України 28.05.2019 року Комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Також до листа було додано копію витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 65 від 24.05.2019 року.

Протокол № 65 від 24.05.2019 року обґрунтований тим, що так як підполковника ОСОБА_1 08.06.1998 року звільнено з Національної гвардії та 30.07.2018 року під час первинного обліку органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС (довідка МСЕК серія АВ № 0984244 від 30.07.2018), на думку комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, витрати пов`язані з виплатою одноразової грошової допомоги, мають здійснюватися Міністерством внутрішніх справ України.

З огляду на наведене, позивач звернувся із заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги до Міністерства внутрішніх справ України.

Листом від МВС України лист від 02.10.2019 року № 39/С-19 повідомлено позивача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з рекомендацією повторно звернутися до Міністерства оборони України, оскільки військова частина 2210, з якої позивач звільнявся була розформована, а її правонаступником стала військова частина 4101, яка у свою чергу була передана до Міністерства оборони України. Тому саме Міністерство оборони України повинно призначати і виплачувати одноразову грошову допомогу позивачеві.

Позивач вважаючи рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС у 1987 році (категорія 1) з групою інвалідності II з 30.07.2018 року внаслідок травм та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, оформлене пунктом 42 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 28.05.2019 року № 65, затвердженого Міністром оборони України 28.05.2019 року, протиправним, зазначаючи, що він є підполковником запасу Збройних Сил України, ветераном військової служби, учасником бойових дій та проходив військову службу з 14.05.1968 року по 09.06.1993 року з останнім місце служби у військовій частині № 2210 на посаді начальник інженерної служби, звільнений в запас з 09.06.1993 року по статті 59 пункт «б» (по хворобі) з правом носити військову службу, зазначаючи про обов`язок відповідача призначати йому одноразову грошову допомогу та вказуючи на помилковість висновку відповідача про його звільнення 08.06.1998 року з Національної гвардії, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 41 Закону України від № 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) встановлює основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Згідно з абзацам 4, 5 частини дев`ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі також - Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Положеннями п. 4 ч. 2 ст.16 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Наведені норми законодавства України свідчать про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби не залежно від часу встановлення інвалідності.

Згідно з частиною 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі Порядок № 975).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Отже, одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою лише тим особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

При цьому, суд звертає увагу, що на час подання позивачем заяви щодо виплати одноразової грошової допомоги механізм розгляду такої заяви визначався Порядком № 975.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 975, військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (пункт 19 Порядку № 975).

Під час дослідження матеріалів справи відповідачем про відсутність необхідних документів у позивача не зазначається.

Суд зауважує, що відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно наданих матеріалів, зокрема, копії витягу з протоколу № 1414 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 24.05.2018 року, вбачається, що захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на чорнобильській АЕС на підставі чого 13.02.2019 року позивачеві видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС у 1987 році (категорія 1) з групою інвалідності.

Згідно з пунктами 4 та 5 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Пунктом 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою KMУ № 975 (із змінами, внесеними Постановами KM України № 335 від 18.05.2017 року; № 855 від 15.11.2017 року), передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.

З урахуванням наведеного, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для призначення одноразової грошової допомоги як інваліду II групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 року.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина шоста статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом (частина перша статті 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України.

Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Оскільки позивач проходив службу у Збройних Силах, а саме у військовій частині № 2210 з 14.05.1968 року по 08.06.1993 року, яка відповідно до Акту про розформування управління військової частини 2210 було розформована, а правонаступником визначено військову частину 4101, яка, у свою чергу, була передана до Міністерства оборони України (Указ Президента України «Про передачу підрозділів Національної гвардії України до складу військових формувань» від 17.12.1999 року № 1586/99), суд вважає, що Міністерство оборони України в даних правовідносинах має зобов`язання щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах, зокрема, від 26.09.2018 року у справі № 760/9113/17, від 18.10.2018 року у справі № 820/3353/16), від 02.11.2018 у справі № 825/1558/18, від 24.04.2019 року у справі № 754/5986/16-а.

Водночас, щодо доводів відповідача щодо того, що у даному випадку органом, уповноваженим приймати рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги є Головне управління Національної гвардії України суд зазначає про їх необґрунтованість, оскільки твердження відповідача, що позивач не зараховувався до Збройних сил України, до військової частини 4101, яка в свою чергу сформована із військової частини 2210 не переміщувався та військової служби в ЗСУ не проходив спростовуються наданими суду матеріалами справи.

Відповідно до копії довідки, виданої Військовим комісаріатом від 30.08.2018 року № 3220 позивач звільнений у запас по ст. 59 п. «б» (за хворобою) наказом Командуючого НГУ № 029-ос від 11.05.1993 року. Наказом Командира військової частини 2210 Національної гвардії (по стройовій частині) від 09.06.1993 року № 112 позивача виключено із списків особового складу частини та з видів забезпечення та за станом здоров`я та направлено на військовий облік до Ватутінського РВК м. Києва.

Відтак, за наведених обставин, суд приходить до переконання, що відповідач, відмовляючи в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги прийшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для здійснення такої виплати, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС у 1987 році (категорія 1) з групою інвалідності II з 30.07.2018 року внаслідок травм та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, оформлене пунктом 42 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 28.05.2019 року № 65, затвердженого Міністром оборони України 28.05.2019 року підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у Постанові від 16.09.2015 року по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи наведені правові норми та обставини справи, суд приходить до висновку, що вірним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 року.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Згідно частини 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності, позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 134, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022), третя особа - Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ЄДРПОУ 00032684) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС у 1987 році (категорія 1) з групою інвалідності II з 30.07.2018 року внаслідок травм та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, оформлене пунктом 42 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 28.05.2019 року № 65, затвердженого Міністром оборони України 28.05.2019 року;

3. Зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст. ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.А. Качур