Рішення № 9550489, 08.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/3608.04.10 За позовом Фізичної особи –підприємця Рокочого Романа Васильовича

до Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

про стягнення 54 156,00 грн.,-

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Рокоча Є.Т. (довіреність від 23.04.2008),

від відповідача: Кренець О.С. (довіреність від 26.11.2009).

В судовому засіданні 08 квітня 2010 року за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.                    

Обставини справи:

Фізична особа –підприємець Рокочий Роман Васильович (надалі – позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(надалі –відповідач) про стягнення збитків в формі упущеної вигоди у розмірі 54 156,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами не виконане зобов’язання по виключенню з Державного реєстру обтяжень запису про заставу автомобіля, в зв’язку з погашенням позивачем зобов’язань за кредитним договором та припиненням договору застави такого автомобіля, в результаті чого позивач був позбавлений можливості продати такий автомобіль та поніс збитки у зв’язку з поверненням в подвійному розмірі завдатку, а також був позбавлений можливості погасити заборгованість по іншому кредитному договору.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує повністю, посилаючись на відсутність причинно –наслідкового зв’язку між діями відповідача та шкодою, про яку зазначає позивач, недоведеність розміру збитків.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.11.2009 прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі № 3/193. Ухвалою від 21.01.2010 справу № 3/193 передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.01.2010 (суддя Морозов С.М.) було прийнято справу до свого провадження, присвоєно їй номер 25/36 та призначено розгляд справи на 04.03.2010. В судовому засіданні 04.03.2010 сторони подали клопотання про продовження терміну розгляду справи на більш тривалий, ніж передбачений ст. 69 ГПК України, яке задоволене судом, в справі оголошена перерва до 01.04.2010. В судове засідання 01.04.2010 представник позивача не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено до 08.04.2010.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 196 (надалі –Кредитний договір), згідно п.1.1 якого позивач надає позивачу у тимчасове користування грошові кошти в сумі 40000,00 доларів США строком до 12.09.2008.

15 вересня 2005 року в забезпечення зобов’язань відповідача за Кредитним договором між позивачем і відповідачем було укладено Договір застави, за яким відповідач передав в заставу автомобілі: Chevrolet, реєстраційний номер СЕ 6384 АВ, Chevrolet, реєстраційний номер СЕ 6385 АВ, Daewoo Lanos, реєстраційний номер СЕ 6395 АВ, ЗАЗ- Daewoo, реєстраційний номер СЕ 6392 АВ та ЗАЗ- Daewoo, реєстраційний номер СЕ 6393 АВ.

Згідно із ст. 3 Закону Україна «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором.

Згідно із ст. ст. 11, 12 вказаного Закону обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом. Взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

15.09.2005 відповідач вніс до Держаного реєстру обтяжень інформацію про обтяження згідно договору застави від 15.09.2005 автомобілів Chevrolet, реєстраційний номер СЕ 6384 АВ, Chevrolet, реєстраційний номер СЕ 6385 АВ, Daewoo Lanos, реєстраційний номер СЕ 6395 АВ, ЗАЗ- Daewoo, реєстраційний номер СЕ 6392 АВ та ЗАЗ- Daewoo, реєстраційний номер СЕ 6393 АВ.

Як стверджує позивач, що не заперечується відповідачем, 21.02.2008 позивач здійснив дострокове погашення кредиту за Кредитним договором.

У відповідності до ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно із ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису.Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Спір між сторонами у цій справі виник на підставі того, що позивач вважає, що внаслідок невиконання відповідачем обов’язку щодо виключення запису із Державного реєстру обтяжень про обтяження майна позивача за Договором застави, позивач зазнав збитків у формі упущеної вигоди. При цьому позивач обґрунтовує таке твердження тим, що 28.02.2008 та 30.10.20008 ним були укладені договорі про завдаток, за яким він зобов’язувався продати належні йому автомобілі, але в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем вказаного зобов’язання, позивач був змушений повернути завдаток в подвійному розмірі, чим позивачу завдано збитків на суму 36662,00 грн., що еквівалентно 4600 доларів США. Крім того, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що в разі укладення договору купівлі-продажу автомобілів, отримані кошти він планував направити на погашення заборгованості за Кредитним договором № 2836 від 27.10.2005, однак через невиконання відповідачем зобов’язання по виключенню запису із Державного реєстру обтяжень, позивачем не було своєчасно повернуто заборгованість по кредиту та з позивача стягнуті проценти за користування кредитом, комісійну винагороду, пеню, судові витрати та виконавчий збір, всього на суму 17494,00 грн.

Згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Таким чином, в межах цієї справи господарський суд має дослідити обставини, які б свідчили б про факти наявності/відсутності протиправної поведінки відповідача, про розмір збитків позивача, причинно –наслідкового зв’язку між невиконанням відповідачем зобов’язання по виключення з Державного реєстру обтяжень відповідного запису та збитками позивача, наявність/відсутність вини відповідача у завданні збитків.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивач 05.03.2008 направив відповідачу лист з вимогою про вилучення із Державного реєстру обтяжень відповідного запису про обтяження транспортних засобів позивача.

11.03.2008 відповідач направив позивачу відповідь, в якій повідомив про те, що позивачем не погашена заборгованість по сплаті штрафу у сумі 8400,00 доларів США та на підставі цього зазначив, що дія договору застави не припинена.

У відповідності до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.06.2008 за позовом ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»до ПП Рокочого Р.В. про стягнення штрафу по Кредитному договору, встановлено, що позивачем 21.02.2008 повністю погашена кредит, сплачені відсотки, пеня по Кредитному договору, однак відповідачем не було зняте обтяження рухомого майна з посиланням на те, що за відповідачем рахується заборгованість в частині сплати штрафу. Також вказаним рішенням встановлена безпідставність вимог відповідача про сплату штрафу у розмірі 7200 доларів США, на підставі чого відмовлено в позові ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк». Вказане рішення залишене в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2009.

У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зважаючи на те, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.06.2008 вступило в силу з 30.09.2008 (дати винесення постанови Львівського апеляційного господарського суду), зобов’язання позивача за Кредитним договором вважаються повністю припиненими з 30.09.2008. Тому у відповідності до вимог ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідач був зобов’язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру до 05.10.2008.

У відповідності до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;2) зміна умов зобов'язання;3) сплата неустойки;4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Як свідчать матеріали справи, вилучення з Державного реєстру було здійснено відповідачем лише 31.03.2009, що підтверджується Витягом про реєстрацію вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 23054565 (копія в матеріалах справи). Таким чином, відповідачем прострочене виконання зобов’язання по вилученню запису з Державного реєстру обтяжень щодо рухомого майна позивача –автомобілів Chevrolet, реєстраційний номер СЕ 6384 АВ, Chevrolet, реєстраційний номер СЕ 6385 АВ, Daewoo Lanos, реєстраційний номер СЕ 6395 АВ, ЗАЗ- Daewoo, реєстраційний номер СЕ 6392 АВ та ЗАЗ- Daewoo, реєстраційний номер СЕ 6393 АВ.

З аналізу ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України слідує, що для кваліфікації збитків обов’язковою умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями боржника і виникненням у кредитора збитків. Вимагаючи відшкодування збитків позивач повинен довести, що за звичайних обставин він би не поніс відповідні витрати; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6, із наступними змінами, “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що між її діями та шкодою є безпосередній причинний зв’язок.

Таким чином, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв’язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, –наслідком такої протиправної поведінки. При цьому позивач у кожному конкретному випадку повинен подати відповідний обгрунтований розрахунок заподіяних йому збитків.

З наявних в матеріалах справи доказів суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідачів збитків через недоведеність розміру збитків та причинно-наслідкового зв’язку між невиконанням відповідачами обов’язку щодо виключення із Державного реєстру запису про обтяження майна позивача та збитками, які, як зазначає позивач, він поніс. При цьому суд виходить з наступного:

В матеріалах справи наявні: Договір про завдаток від 28.02.2008, укладений позивачем з гр-ном Жизномірським В.Я., за яким сторони зобов’язалися до 31.03.2008 укласти в майбутньому договір купівлі-продажу автомобіля ЗАЗ- Daewoo, реєстраційний номер СЕ 6392 АВ, а позивач отримав від Жизномирського В.Я. завдаток в сумі 1800 доларів США; Договір про завдаток від 30.10.2008, укладений позивачем з гр-ном Українцем О.Г., за яким сторони зобов’язалися до 30.11.2008 укласти в майбутньому договір купівлі-продажу автомобіля Chevrolet, реєстраційний номер СЕ 6384 АВ, а позивач отримав від Українця О.Г. завдаток в сумі 2800 доларів США.

Згідно із Розписками від 03.04.2008 та від 18.09.2009 позивач передав Жизномирському В.Я. 2000 доларів США та 1600 доларів США, відповідно, в якості повернення завдатку за договором про завдаток від 28.02.2008.

Згідно із Розписками від 18.12.2008, від 19.02.2009 та від 20.08.2009 позивач передав Українцю О.Г., відповідно, 2950 доларів США, 1000 доларів США та 1650 доларів США, в якості повернення завдатку за Договором про завдаток від 30.10.2008.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Таким чином, за своєю правовою сутністю завдаток є засобом забезпечення існуючого зобов’язання, що вже виникло на підставі відповідного договору. Позивачем же завдаток помилково ототожнюється з попереднім договором, оскільки в тексті договорів про завдаток йдеться лише про єдине зобов’язання сторін –укласти в майбутньому договір купівлі –продажу вказаних автомобілів.

Згідно із ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Цією ж статтею передбачені наслідки невиконання сторонами зобов’язання про укладення у встановлені строки основного договору.

При цьому частиною 4 вказаної статті передбачено, що договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Як свідчить зміст Договорів про завдаток від 28.02.2008 та від 30.10.2008, в них не міститься волевиявлення сторін щодо надання таким договорам сили попереднього договору. Цими договорами не встановлюється також обов’язок боржників сплатити на користь позивача відповідні платежі. Відповідно ж до частини 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Крім того, як свідчать матеріали справи, укладення договорів купівлі продажу автомобілів стало неможливим через наявність запису в Державному реєстрі обтяжень про визначені автомобіля позивача, а у відповідності до ч. 3 ст. 571 ЦК України у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання підлягає поверненню лише завдаток, а не подвійний його розмір.

У відповідності до ч.2,3 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За таких обставин, позивачем не доведений розмір збитків, оскільки не обґрунтовано підстав для сплати Жизномірському В.Я та Українцю О.Г. 4600 доларів США, а також не доведений причинно –наслідковий зв’язок між невиконанням відповідачем свого зобов’язання по виключенню з Державного реєстру обтяжень запису про майно позивача та сплатою позивачем вказаної суми зазначеним особам. Так, позивачем не надано доказів звернення до відповідача в період до 31.03.2008 та 30.11.2008 з вимогами про виключення з вказаного реєстру записів для забезпечення укладення договорів купівлі-продажу автомобілів, відмов нотаріусів в укладенні договорів купівлі –продажу саме через наявність в Державному реєстрі обтяжень записів про предмет майбутнього договору купівлі-продажу, тощо.

Не доведено позивачем і причинно –наслідковий зв’язок між неправомірною бездіяльністю відповідача та сплатою позивачем сум кредиту, комісій, процентів, пені по Кредитному договору № 2836 від 27.10.2005, судового та виконавчого зборів, оскільки такий зв’язок обґрунтовується позивачем лише умовним припущенням про можливість погашення такої заборгованості в результаті випадкового збігу обставин. Безпідставність твердження позивача про направлення коштів, одержаних від реалізації автомобілів на погашення заборгованості підтверджується тим, що за умовами Договору про завдаток від 30.10.2008 продаж автомобіля мав відбутися до 30.11.2008, а згідно із рішенням господарського суду Чернівецької області від 11.11.2008 заборгованість позивача по Кредитному договору № 2836 від 27.10.2005 виникла 21.09.2008, тобто ще до укладення вказаного договору про завдаток. За таких обставин наявність теоретичного обґрунтування можливого погашення заборгованості в сумі 17494,00 грн. в результаті певного збігу обставин, ще не є підставою для її стягнення з відповідача.

У відповідності до ст. 33 Господарського процессуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не доведено факту понесення ним збитків саме в результаті неправомірних дій відповідача, а саме не доведено наявності причинно –наслідкового зв’язку між бездіяльністю відповідача та необхідністю сплати позивачем 54156,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

                                        Дата підписання повного тексту рішення 19.04.2010р