Рішення № 9550439, 01.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/47401.04.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Єврошарм» до 1.          Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк»

2.          Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремтехкомплект»

про стягнення 85 727,60 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Лисак О.П. (довіреність від 27.05.2009р.);

          від відповідача-1: Білоус О.А. (довіреність № 7 від 11.01.2010);

від відповідача-2: не з’явились.

В судовому засіданні 01 квітня 2010 року за згоди представників позивача і відповідача-1 було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврошарм»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» (надалі –відповідач-1, Банк) про стягнення 85 727,60 грн., в тому числі 78265,00 безпідставно списаних коштів, 4 962,60 грн. пені та витрати на юридичні послуги в сумі 2500,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно списані грошові кошти позивача за платіжним дорученням, яке ним не видавалося.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на той факт, що списання було здійснене на підставі платіжного доручення позивача, отримане за допомогою системи дистанційного обслуговування, а відповідач-1 не є належним відповідачем по справі, оскільки кошти знаходяться на рахунку відповідача-2, який і має їх повернути.

Ухвалою від 12.10.2009 прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 10.11.2009. В судовому засіданні 10.11.2009 сторони подали клопотання про продовження терміну розгляду справи на більш тривалий, ніж передбачений ст. 69 ГПК України, яке задоволене судом, в справі оголошена перерва до 17.12.2009. В судове засідання 17.12.2009 представник позивача не з’явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено до 02.02.2010. В судовому засіданні 02.02.2010 до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремтехкомплект»(надалі –відповідач-2) в якості співвідповідача, розгляд справи відкладено до 04.03.2010. В судове засідання 04.03.2010 представники позивача та відповідача-2 не з’явилися, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено до 01.04.2010. Відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2009 року між позивачем (Клієнт) і відповідачем-1 (Банк) було укладено Договір № 32425 на відкриття та обслуговування поточних рахунків (надалі - Договір), за умовами якого відповідач відкриває позивачу поточний рахунок та здійснює його розрахунково –касове обслуговування у відповідності з чинним законодавством України.

На підставі вказаного Договору відповідач відкрив позивачу рахунок № 26000005045701, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до п. 3.1.3 Договору відповідач зобов’язаний забезпечувати збереження ввірених йому коштів позивача, здійснювати списання коштів з рахунку позивача тільки за його дорученням.

Як стверджує позивач, що не заперечується відповідачем 17.03.2009 за платіжним дорученням № 242 відповідачем було списано з рахунку позивача на користь ТОВ «Ремтехкомплект»78 265,00 грн. в якості передплати по договору № 24/12-09 від 17.03.2009.

Позивач стверджує, що ним ніколи не надавалися доручення Банку на списання 78 265,00 грн. на користь відповідача-2, платіжне доручення № 242 від 17.03.2006 ним не оформлювалося та відповідачу-1 не надавалося, а між позивачем і відповідачем-2 не укладалося договору № 24/12-09 від 17.03.2009 або будь-яких інших договорів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 (надалі –Інструкції №22), доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Згідно із п. 1.7 Інструкції №22 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. А за правилом п. 2.13 вказаної Інструкції Банки приймають до виконання лише розрахункові документисвоїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами банківського рахунку цих клієнтів.

Відповідно до п.п. 1.8, 2.1, 2.24 Інструкції №22 платники оформляють доручення про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією. Розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав. Списання коштів (і в повній, і в частковій сумі) з рахунку платника здійснюється на підставі примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника.

Згідно із п. 2.10 Інструкції №22 клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.

13 січня 009 року між позивачем і відповідачем-1 було укладено Договір № 0050457 на розрахункове обслуговування за допомогою системи дистанційного обслуговування (надалі –Договір-2), у відповідності до якого позивач доручає, а відповідач-1 бере на себе зобов’язання забезпечити обслуговування позивача за допомогою комплексу з системою крипто захисту.

У відповідності до п.п. 1.2, 3.4 Договору-2 розрахункове обслуговування позивача з використанням платіжних документів на паперовому носії не виключається, а позивач може сформувати електронні розрахункові документи на підставі належним чином оформлених платіжних доручень. Таким чином, використання електронних розрахункових документів не виключає оформлення платіжних доручень у паперовому вигляді з дотриманням вимог Інструкції №22.

У відповідності до п. 2.4 Інструкції №22 банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів вимогам додатка 8 до цієї Інструкції, а саме банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника", а також "М.П." та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення). Крім того, за нормою п. 2.7 вказаної Інструкції примірник розрахункового документа (незалежно від способу його виготовлення), реєстр платіжних вимог, які залишаються в банку, мають містити відбиток печатки (якщо картка із зразками підписів та відбитка печатки містить відбиток печатки) і підписи/підпис відповідальних/ої осіб/особи.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Скріплення документу печаткою підприємства та підписання такого документу може підтверджуватися лише мокрим відтиском печатки та власноручним підписом відповідальної особи.

Надане відповідачем-1 до матеріалів справи платіжне доручення № 242 від 17.03.2009, на підставі яких ним здійснено списання 78265,00 грн. з рахунку позивача не містить таких його реквізитів, як печатка та підпис платника. Позивач же стверджує, що ні таке електронне платіжне доручення, ні доручення в паперовому вигляді згідно з вимогами п. 3.4 Договору-2, 17.03.2009 ним не оформлювалося. А відповідачем не надано доказів скріплення вказаного платіжного доручення належним електронним цифровим підписом позивача.

У відповідності до п. 2.5 Інструкції №22 якщо розрахункові документи, у яких перевірені реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5 і 6 та додатка 8 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави. Також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо:у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою, крім реквізиту "Дата валютування";немає супровідних документів, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено цією Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів;розрахунковий документ подано до банку з порушенням законодавства України, або документ не може бути виконано відповідно до законодавства України; порушено інші вимоги цієї глави, глав 5 та 6 цієї Інструкції.

Згідно із п. 2.16 Інструкції №22 якщо на вимогу банку клієнт не надасть документи і відомості, що потрібні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану, або умисно подасть неправдиві відомості про себе, то банк повертає йому платіжне доручення без виконання.

Відповідачем не надано доказів того, що платіжне доручення № 242 від 17.03.2009 було оформлене у відповідності до норм чинного законодавства, містило всі необхідні реквізити, в тому числі печатку позивача та підпис відповідальної особи, який збігається з підписом, що міститься у Картці із зразками підписів та відбитки печатки.

За таких обставин, за відсутності в матеріалах справи паперової форми платіжного доручення № 242 від 17.03.2009, необхідність складення якого передбачена п. 3.4 Договору-2, господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для списання з рахунку позивача грошових коштів в загальній сумі 78265,00 грн., а тому вказаний переказ був здійснений відповідачем неправомірно (без законних підстав). Покладення умовами Договору-2 на позивача відповідальності за заповнення розрахункового документу не позбавляє відповідача-1 обов’язку перевірити правильність оформлення такого документу та встановити його відповідність вимогам законодавства, в тому числі щодо справжності електронного підпису.

Згідно із частиною 3 п. 2.5 Інструкції №22 у разі недотримання банками вимог, викладених у цьому пункті та в пункті 2.4 цієї глави, відповідальність за шкоду, завдану платнику (отримувачу, стягувачу), покладається на банк, що обслуговує платника (отримувача, стягувача). А відповідно до п. 2.38 вказаної Інструкції банк, з вини якого кошти списано з рахунку неналежного платника, зобов'язаний повернути на рахунок цього платника помилково списану суму, списавши її з рахунку того платника, з якого ці кошти підлягали списанню, а також сплатити неналежному платнику пеню у визначеному законодавством України розмірі, якщо договором не передбачено іншу відповідальність.Повернення платнику коштів, що списані банком з рахунку платника без законних підстав або з ініціативи неналежного стягувача, або в разі порушення банком умов договору банківського рахунку чи іншого договору про надання банківських послуг в частині здійснення договірного списання, або внаслідок інших помилок банку, здійснюється в судовому порядку. За списання коштів з рахунку платника без законних підстав банк має сплатити платнику пеню у визначеному законодавством України розмірі, якщо договором не передбачено іншої відповідальності.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта грошових коштів або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Посилання відповідача-1 на те, що кошти мають бути повернуті відповідачем-2 не приймається судом до уваги, оскільки відповідачем-1 не надано доказів того, що кошти в сумі 78265,00 грн., зараховані та знаходяться на рахунку відповідача-2.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 безпідставно списаних коштів в сумі 78265,00 грн. у зв’язку із порушенням ним умов Договору обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що умовами Договору-1 та Договору-2 не встановлений розмір пені за неправомірне списання відповідачем-1 коштів за рахунку позивача, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 4962,60 грн. не підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з того, що Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»лише встановлює порядок обчислення розміру пені за прострочення грошового зобов’язання, обмежуючи його подвійною обліковою ставкою НБУ, однак цей Закон не встановлює розмір пені у банківських правовідносинах.

Позовні вимоги про стягнення витрат на юридичні послуги у розмірі 2500,00 грн. не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов’язаних з представленням інтересів позивача в суді, не є обов’язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права. Крім того, позивачем не надано доказів сплати 2500,00 грн. за юридичні послуги.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення з відповідача-1 безпідставно списаних коштів в розмірі 78265,00 грн.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 1070,15 грн. (782,65 грн. державного мита та 287,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(ідентифікаційний код 19356840, адреса: 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 30) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврошарм»(ідентифікаційний код 33820243, адреса: 02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, р/р 260000050457 в ПАТ «Свєдбанк», МФО 300164) 78265,00 грн. (сімдесят вісім тисяч двісті шістдесят п’ять гривень) та судові витрати в розмірі 1070,15 (одну тисячу сімдесят гривень 15 копійок) грн. Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

          Дата підписання повного тексту рішення 19.04.2010р.