Рішення № 95502982, 15.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року Справа № 160/13349/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальні технології Україна» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВГК МОНТАЖ» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №0041125640 від 04.08.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.08.2020 року ТОВ «ВГК Монтаж» отримало від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області рішення №0041125640 від 04.08.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.12.2019 року по 25.02.2020 року на суму 9212,41 грн.штрафу та 852,13 грн. пені.

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, ТОВ «ВГК Монтаж» у 2019 році змінювало своє місцезнаходження, у тому числі – у період, що зазначений в оскаржуваному рішенні. За поясненням позивача, товариство подавало звітність та сплачувало єдиний внесок до податкового органу за своїм місцезнаходженням згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, позивач зазначає, що контролюючим органом не проводилися перевірки, акт про проведення перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване рішення, позивачем не отримувався.

Ухвалою суду від 23.11.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

07.12.2020 року позивачем до суду подано клопотання про зміну назви та адреси позивача, в якому останній просить:

- замінити найменування позивача у справі № 160/13349/20 з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВГК Монтаж» на ТОВ «Індустріальні технології Україна»;

- замінити місцезнаходження позивача ТОВ «Індустріальні технології Україна» у справі № 160/13349/20 на адресу: 50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Рокоссовського, б. 1, кв. 12.

Вирішуючи дане клопотання, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВГК Монтаж» змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріальні технології Україна».

Крім того, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Індустріальні технології Україна» вбачається змінена місцезнаходження позивача на адресу: 50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Рокоссовського, б. 1, кв. 12.

При цьому, суд зазначає, що ідентифікаційний код юридичної особи позивача не змінився.

Отже, суд вважає за можливе замінити найменування позивача у даній справі з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВГК Монтаж» на ТОВ «Індустріальні технології Україна», а також суд бере до уваги зміну місцезнаходження позивача на адресу: 50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Рокоссовського, б. 1, кв. 12.

Заперечуючи проти позову, 19.02.2021 року, відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

Відповідач не погоджується з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВГК «Монтаж». Посилаючись на норми законодавства, відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріальні технології Україна» (до 26.11.2020 року – ТОВ «ВГК Монтаж») (код ЄДРПОУ 42892348) зареєстроване у встановленому законом порядку як юридична особа 18.03.2019 року, номер запису: 10741020000084147, відомості про товариство включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є: 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення (основний); 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 43.11 Знесення; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2020 року Головним управління ДПС у Дніпропетровській області, на підставі частини 10 та п. 2 частини 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, було винесено Рішення № 0041125640 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.12.2019 року по 25.02.2020 року на суму штрафу у розмірі 9212,41 грн. та нараховано пеню у розмірі 852,13 грн.

Судом встановлено, що вказане рішення отримано позивачем 17.08.2020 року.

Не погодившись з рішенням, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України вих. 26/08-12 від 26.08.2020 року, в якій просив скасувати рішення №0041125640 від 04.08.2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Директором Департаменту адміністративного оскарження Державної податкової служби України розглянуто скаргу позивача та прийнято рішення про результати розгляду скарги від 21.09.2020 року 28357/6/99-00-06-03-01-06, яким оскаржуване рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним Рішенням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період 21.12.2019 року по 25.02.2020 року на суму штрафу у розмірі 9212,41 грн. та 852,13 грн. пені, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 2464 виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Статтею 9 Закону № 2464 передбачено порядок обчислення і сплати єдиного внеску.

Так, єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному податковому органу. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Розрахункове обслуговування податкового органу здійснюється відповідно до умов договорів між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, і власниками рахунків.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку або на єдиний рахунок.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку або не використовують єдиний рахунок, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому, платники зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому, фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, відповідно до абз. 5 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки.

Згідно з ч. ч. 11 – 13 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. № 449, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953 (далі – Інструкція № 449.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ІV Інструкції № 449 (тут та далі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Згоном.

Статтею 25 Закону № 2464 визначені заходи впливу та стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 14 ст. 25 Закону № 2464 про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому, платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Згідно з ч. 16 ст. 25 Закону № 2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відповідно до п. 1 розділу VII Інструкції № 449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно з п.п. 2 п. 2 розділу VII Інструкції № 449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.

Для платників, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції,- календарний квартал.

Таким чином, положеннями вищенаведених законодавчих приписів передбачено штрафні санкції та нарахування пені за несплату платником податків єдиного внеску у термін визначений законодавством.

Так, позивачем (ТОВ «ВГК Монтаж») подавалась звітність до податкового органу за своїм місцезнаходженням.

При цьому, судом встановлено, що ТОВ «ВГК Монтаж» у 2019 році змінювало своє місцезнаходження, у тому числі у період, що визначений в оскаржуваному рішенні.

Так, з 01.08.2019 року місцезнаходження позивача було зареєстровано за адресою: 50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Староярмаркова, буд. 44, кв. 28.

З матеріалів справи вбачається, що звітність подавалась та єдиний внесок сплачувався до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Криворізьке Південне управління, Криворізька Південна ДПІ (Центрально-міський р-н м. Кривий Ріг).

З 18.11.2019 року місцезнаходження позивача було зареєстровано за адресою: 69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Південне Шосе, буд. 8, оф. № 40.

Звітність подавалась та єдиний внесок сплачувався до контролюючого органу за місцем обліку позивача.

З матеріалів справи видно, що суми єдиного внеску в цей період сплачувалися на наступні реквізити: рахунок № UA108999980000037192201020829 у Казначействі України, отримувач ГУ ДПС у Запорізькій області, що підтверджується платіжними дорученнями ТОВ «ВГК Монтаж» № 24 від 27.11.2019 року на суму 11688,75 грн. за призначенням платежу «ЄСВ з зарплати за 1 половину листопада 2019 року, 22 % - 11688,75 грн, нараховано та перераховано повністю., без ПДВ»; № 28 від 28.11.2019 року на суму 626,16 грн. за призначенням платежу «ЄСВ з розрахункових за листопад 2019 року, 22 % - 626,16 грн, нараховано та перераховано повністю, без ПДВ», № 32 від 06.12.2019 року на суму 10795,27 грн. за призначенням платежу «ЄСВ з зарплати за 2 половину листопада 2019 року, 22 % - 10542,27 грн., нараховано та перераховано повністю, без ПДВ», № 38 від 09.12.2019 року на суму 496,73 грн. за призначенням платежу «ЄСВ з розрахункових за грудень 2019 року, 22 % - 496,73 грн., нараховано та перераховано повністю, без ПДВ», № 41 від 27.12.2019 року на суму 10391,34 грн. за призначенням платежу «ЄСВ з зарплати за 1 половину грудня 2019 року, 22 % - 10391,34 грн., нараховано та перераховано повністю, без ПДВ».

Також, з 19.12.2019 року місцезнаходження ТОВ «ВГК Монтаж» було зареєстровано за адресою: 50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Староярмаркова, буд. 44, кв. 28.

Відповідно звітність подавалась та єдиний внесок сплачувався до ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що єдиний внесок у цей період сплачувався позивачем за наступними реквізитами: рахунок № UA 898999980000355649201000482 у Казначействі України, отримувач ГУ ДПС у Дніпропетровській обл., що підтверджується платіжними дорученнями ТОВ «ВГК Монтаж» № 42 від 09.01.2020 року на суму 11430,47 грн. за призначенням платежу «ЄСВ з зарплати за 2 половину грудня 2019 року, 22 % - 11430,47 грн., нараховано та перераховано повністю., без ПДВ», № 48 від 15.01.2020 року на суму 10391,34 грн. за призначенням платежу «ЄСВ з зарплати за 1 половину грудня 2019 року, 22 % - 10171,07 грн., 8,41 % - 220,26 грн., нараховано та перераховано повністю, без ПДВ», № 53 від 20.01.2020 року на суму 1535,00 грн. за призначенням платежу «ЄСВ з зарплати за 1 половину січня 2020 року, 22 % - 1535,00 грн, нараховано та перераховано повністю, без ПДВ», № 6 від 03.02.2020 року на суму 10765,05 грн. за призначенням платежу «ЄСВ з авансу за січень 2020 року, 22 % - 10519,96 грн., 8,41 % - 245,09 грн., нараховано та перераховано повністю, без ПДВ», № 7 від 03.02.2020 року на суму 14639,33 грн. за призначенням платежу «ЄСВ з зарплати за січень 2020 року, 22 % - 14312,54 грн., 8,41 % - 326,79 грн., нараховано та перераховано повністю, без ПДВ», № 12 від 03.02.2020 року на суму 9145,45 грн. за призначенням платежу «ЄСВ з розрахункових за лютий 2020 року, 22 % - 8905,27 грн., 8,41 % - 240,18 грн., нараховано та перераховано повністю, без ПДВ», № 17 від 21.02.2020 року на суму 880,00 грн. за призначенням платежу «ЄСВ з авансу за лютий 2020 року, 22 % - 880,00 грн., нараховано та перераховано повністю., без ПДВ».

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015р. № 435 якщо страхувальник із числа страхувальників, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у звітному періоді змінює місцезнаходження або місце проживання, що пов`язане зі зміною адміністративно-територіальної одиниці, Звіт за цей звітний період (з першого до останнього календарного числа звітного періоду) подається до органу доходів і зборів, що відповідає новому місцезнаходженню (місцю проживання).

Матеріалами справи підтверджено, що звіти про суми нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування подавалися позивачем до контролюючого органу за місцем обліку, в тому числі й за новим місцезнаходженням. Зазначені звіти контролюючим органом були прийняті, про що свідчить відповідна відмітка.

Отже, провівши аналіз норм законодавства та наданих позивачем доказів, суд зазначає, що обов`язок позивача з надання звітності та сплати єдиного внеску виконувався товариством відповідно до вимог законодавства за місцем свого обліку, що не спростовано відповідачем.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо неотримання останнім акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7 розділу VІІ Інструкції № 449 рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа органу доходів і зборів.

Проте, суд зазначає, що п. 7 Розділу VII Інструкції № 449 передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, приймає посадова особа органу доходів і зборів не тільки за наслідками розгляду акта, а й інших матеріалів про порушення.

При цьому, пунктом 4 Розділу VII Інструкції № 449 встановлено, що факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені в підпункті 2 пункту 2 цього розділу, посадова особа органу доходів і зборів оформлює актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт про порушення надсилається (вручається) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій.

Тобто, виключенням з вказаної норми є застосування штрафних санкцій за порушення, передбачене в підпункті 2 пункту 2 Розділу VII Інструкції № 449, а саме: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

До того ж, встановлено, що розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Отже, суд доходить висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не було взято до уваги всіх обставин, що мають значення.

Решта доводів сторін не спростовують висновків суду.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління у Дніпропетровській області №0041125640 від 04.08.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

На підставі вищезазначеного, враховуючи, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано всіх суттєвих обставин, суд зазначає про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано процесуального обов`язку щодо доведення правомірності оскаржуваного рішення та відповідності його критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2197,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 106 від 15.10.2020 року.

Отже, оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, сплачений судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 2197,00 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальні технології Україна» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №0041125640 від 04.08.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальні технології Україна» (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рокоссовського, б. 1, кв. 12, ЄДРПОУ42892348) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2197,00 грн. (дві тисячі сто дев`яносто сім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 15.03.2021 року.

Суддя І.О. Лозицька