Рішення № 95500599, 17.02.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.02.2021 Справа №905/2060/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Технополіс»,

м.Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м.Краматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 56009,21 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Технополіс», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 56009,21 грн., у тому числі основний борг в сумі 43815,91 грн., інфляція в сумі 1855,11 грн., пеня в сумі 8139,92 грн., три проценти річних в сумі 2198,27 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №260-18 від 10.10.2018р.

Ухвалою суду від 07.12.2020р. відкрите провадження у справі №905/2060/20, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 18.01.2021р. об 11:30 год.

15.12.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 14.12.2020р. за допомогою системи «EasyCon».

Ухвалою суду від 17.12.2020р. у задоволенні заяви від 14.12.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Технополіс», м.Київ про розгляд справи в режимі відеоконференції відмовлено.

29.12.2020р. до суду від відповідача надійшов відзив №26/1156 від 24.12.2020р., за змістом якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наступне:

- позивачем не доведено наявність заборгованості саме за договором поставки від 10.10.2018р. №260-18, оскільки надані до справи рахунки на оплату № СФ-1900 від 12.10.2018р. на суму 48106,08 грн., №СФ-0605 від 27.03.2019р. на суму 26412,77 грн., видаткові накладні від 23.01.2019р. №РН-0046 на суму 43865,64 грн., від 13.03.2019р. № РН-0266 на суму 4240,44 грн., від 09.04.2019р. №РН- 0382 на суму 26412,77 грн. є лише доказами, з якими закон не пов`язує виникнення, зміну або припинення прав чи обов`язків.

- до договору, невиконання зобов`язань за яким вказано позивачем підставою для заявлення позову, сторонами було підписано лише одну специфікацію на суму 48106,08 грн. У той самий час, позовні вимоги заявлені про стягнення заборгованості за трьома видатковими накладними на суму 74518,85 грн., які не містять жодних посилань на спірний договір. Таким чином, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів направлення вимоги про сплату на адресу відповідача, у останнього були відсутні підстави для проведення розрахунків з позивачем (окрім оплат згідно платіжного доручення №40 від 09.01.2019р. суму 14432,00 грн., №831 від 11.03.2019р. суму 16837,04 грн., за поставку пластин та винта з призначенням платежу згідно рахунка №СФ-1900 від 12.10.2018р. за договором від 10.10.2018р. №260- 18).

- подані позивачем розрахунки та період нарахування пені здійснено з порушенням періоду нарахування, встановленого частиною 6 статті 232 ГК України.

- витрати позивача на правничу допомогу у зазначеній у позовній заяві сумі 25000,00 грн. є неспіврозмірними із ціною позову.

16.01.2021р. через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача.

У судове засідання 18.01.2021р. з`явився представник відповідача, усно заперечував проти заявлених позовних вимог. Представник позивача не з`явився, оголошено перерву в судовому засіданні до 03.02.2021 року об 11:45 год.

У судовому засіданні 03.02.2021р., яке здійснювалося в режимі відеоконференції, представник позивача зазначив, що відзиву на позовну заяву не отримав. Представник відповідача повідомив, що конверт з відзивом повернувся за закінченням терміну зберігання та відповідач повторно надішле відзив.

Згідно з ухвалою суду від 03.02.2021р. в засіданні суду оголошено перерву до 17.02.2021р. об 11.30 год.

05.02.2021р. до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якою звернуто увагу суду на отримання представником відповідача товару з видатковими накладними саме за договором №260-18 від 10.10.2018р., здійснення розрахунку штрафних санкцій згідно з вимогам закону, вжиття представником позивача всебічних неодноразових заходів для погашення відповідачем заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договорів поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

10.10.2018р. між позивачем ТОВ «ІТЦ Технополіс» (Постачальник) та ПрАТ «КЗВВ» (Покупець) було укладено договір поставки від №260-18, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити комплектуючі (далі - товар), в асортименті, кількості, якості та за ціною, визначеними у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п.1.2 договору у випадку необхідності для покупця змінити деякі позиції з асортименту у кількості товару, визначеного специфікацією, він має право подати постачальнику відповідну заявку на внесення змін до такої специфікації для узгодження. Якщо у строк до 10 днів з моменту направлення відповідної заявки постачальник не висловить свої заперечення щодо запропонованих змін, зміни до специфікації в редакції відповідної заявки вважаються прийнятими постачальником, а відповідний асортимент чи кількість товару - зміненими та погодженими.

Вартість товару визначається у специфікаціях до цього договору (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.3 договору на дату укладення даного договору його орієнтована сума складає 420000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20% у розмірі 70000,00 грн.

Згідно п.3.1 договору поставки товару здійснюються партіями відповідно до специфікацій.

Відповідно до п.3.2 договору умови та базис поставки визначаються відповідно до ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року та зазначаються у специфікаціях.

Датою поставки вважається дата укладення сторонами видаткової накладної на товар (п.3.3 договору).

Згідно п.3.5 договору право власності на товар переходить до покупця в момент оформлення видаткової накладної.

Поставка вважається виконаною, якщо разом із товаром постачальник надав всі товаросупровідні документи, а також: рахунок; сертифікат якості або паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності; гарантійний талон/паспорт; належним чином оформлену видаткову накладну; транспортні документи; пакувальні листи, інші документи, передбачені специфікаціями до цього договору (п.3.6 договору).

Згідно п.5.1 договору порядок приймання покупцем товару за номенклатурою, кількістю і якістю від постачальника, порядок пред`явлення покупцем рекламацій, які виникли в ході приймання товару та при оформленні повернення товару, регламентуються Інструкцією Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (П-6) та про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якості (П-7).

Відповідно до п.6.1 договору за порушення прийнятих на себе зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену даним договором, при наявності умов, передбачених діючим законодавством України.

У разі порушення встановленого договором терміну остаточного розрахунку за придбаний товар, покупець сплачує постачальнику за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України,що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, але не більше 3% від несплаченої в строк суми (п.6.10 договору).

Згідно п.11.1 договору сторони погоджуються, що вони дійшли по всім істотним умовам цього договору. Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині невиконаних зобов`язань - до їх повного виконання та автоматично продовжуються на наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір припинити його не пізніше, ніж за місяць до закінчення терміну дії договору. Договір може бути розірваний в будь-який час по взаємній угоді сторін, в якій визначаються майнові вимоги сторін (якщо такі мали місце) та розрахунки за ними. У випадку дострокового розірвання договору сторона повинна попередити про це іншу сторону не пізніше ніж за 1 місяць. Крім того, покупець має право односторонньої відмови від договору на умовах, передбачених цим договором.

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками сторін договору.

Відповідно до специфікації від 12.10.2018р. №1 до договору №260-18 від 10.10.2018р. вартість товару за даною специфікацією становить 40088,40 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

Термін постачання: протягом 10-20 календарних днів після предоплати.

Згідно наданих до матеріалів справи видаткових накладних від 23.01.2019р. №РН-0046 на суму 43865,64 грн., від 14.03.2019р. №РН-0233 на суму 4240,44 грн., від 09.04.2019р. №РН-0382 на суму 26412,77 грн. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 74518,85 грн.

Виходячи зі змісту позовної заяви, постачання вказаного товару було здійснено позивачем саме на виконання умов договору №260-18 від 10.10.2018р.

Відповідач у відзиві на позов факт отримання від позивача товару за вказаними накладними підтверджує. Одночасно, як вказує відповідач, оскільки до договору сторонами було погоджено лише одну специфікацію (яка не містить у собі умов щодо товару, вказаного у накладних), а відповідні видаткові накладні не містять жодних посилань на договір, відповідне постачання було здійснено позивачем не у межах договору №260-18 від 10.10.2018р.

Щодо вказаного суд виходить з наступного.

Відповідно до чинного законодавства права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено, за наслідками дослідження видаткових накладних від 23.01.2019р. №РН-0046 на суму 43865,64 грн., від 14.03.2019р. №РН-0233 на суму 4240,44 грн., від 09.04.2019р. №РН-0382 на суму 26412,77 грн., останні містять підпис представника відповідача, зав. складом Іванченко О.А. Повноваження даної особи на отримання товару саме за спірним договором підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання ТМЦ №39 від 22.01.2019р., №123 від 23.01.2019р., №151 від 09.04.2019р. Зокрема, дані документальні доручення підписані керівником та бухгалтером підприємства відповідача, містять посилання на спірний договір поставки, найменування товару відповідає переліку продукції, вказаної та фактичної переданої за видатковими накладними.

За таких обставин, враховуючи, товар за вищевказаними накладними фактично отриманий особою, якій було довірено отримання товару саме за договором №2060-18 від 10.10.2018р., приймаючи до уваги що найменування, артикули та інші ідентифікаційні дані товару в накладних відповідають аналогічним відомостям, зазначеним в специфікації до договору № 2060-18 від 10.10.2018, суд дійшов висновку що господарська операція з постачання та прийняття товару, відображена у спірних видаткових накладних, була проведена саме на виконання договору №2060-18 від 10.10.2018р.

Жодних зауважень, поміток, застережень з боку покупця накладні не містять.

Крім того, згідно з наявною в матеріалах справи банківською випискою відповідач частково сплачуючи рахунок №СФ-1900 від 12.10.2018р., в графі «Призначення платежу» визначив «оплата за платистины винты согл с №СФ-1900 від 12.10.2018р. по дог №2060-18 от 10.10.2018».

Згідно п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України №22 від 21.01.2004р., реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Таким чином, за висновками суду, здійснення відповідачем відповідних оплат згідно платіжних доручень фактично є свідченням погодження сторонами постачання товару за спірними видатковими накладними саме на виконання договору №260-18 від 10.10.2018р.

При цьому, суд зауважує, що сама по собі відсутність посилання у первинному документі відомості щодо реквізитів договору, за умови встановлення факту пов`язаності між собою всіх інших документів, не може бути єдиною підставою вважати, що господарська операція не відповідає погодженим умовам договору, або породжує відносини на підставі іншого зобов`язання.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

За висновками суду, згідно вимог ст.ст.13, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України позивачем факт постачання товару згідно видаткових накладних на виконання умов договору №260-18 від 10.10.2018р. підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.2.6 договору оплата за товар здійснюється на умовах та у строки, визначені у специфікаціях.

Оплата за товар здійснюється на підстав рахунків-фактур. При безготівкових розрахунках датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.2.7 договору).

Умови оплати: 30% передоплата, 70% після отримання покупцем товару протягом 30 днів.

Таким чином, відповідач мав сплатити вартість товару отриманого за специфікацією до договору:

- згідно видаткової накладної від 23.01.2019р. №РН-0046 на суму 43865,64 грн. в строк до 22.02.2019р.;

- згідно видаткової накладної від 14.03.2019р. №РН-0233 на суму 4240,44 грн. в строк до 15.04.2019р.

Одночасно, доказів погодження сторонами строку оплати решти товару згідно видаткової накладної від 09.04.2019р. №РН-0382 на суму 26412,77 грн. матеріали справи не містять.

За приписами ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як наслідок, вартість товару отриманого відповідачем за видатковою накладною №РН-0382 на суму 26412,77 грн. мала бути сплачена відповідачем в день його прийняття - 09.04.2019р.

Як було зазначено вище, відповідачем частково було здійснено оплату за поставлений товар 09.01.2019р. на суму 14432,00 грн.; 11.03.2019р. на суму 16837,04 грн. згідно рахунку-фактури №СФ-1900 від 12.10.2018р. на суму 48106,08 грн., тобто, сплачено вартість товару на суму 31269,04 грн.

Тобто, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу решти вартості товару на суму 43784,46 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Зокрема, відповідні докази перерахування відповідачем на користь позивача коштів в сумі 43784,46 грн. в матеріалах справи відсутні.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6.10 договору №260-18 від 10.10.2018р. у разі порушення встановленого договором терміну остаточного розрахунку за придбаний товар, покупець сплачує постачальнику за кожен день прострочення пеню врозмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, але не більше 3% від несплаченої в строк суми.

Згідно умов договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 8139,92 грн. за період з 22.02.2019р. по 01.12.2020р.

Як встановлено, розрахунок пені є арифметично невірним, оскільки позивачем не враховано узгоджене сторонами положення договору п.6.10, яким передбачається обмеження розміру пені, а саме «..не більше 3% від несплаченої в строк суми..».

Внаслідок перерахунку суду, пеня підлягає стягненню в сумі 1761,98 грн. за період з 23.02.2019р. по 10.10.2019р.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних в сумі 2198,27 грн. за період з 22.02.2019р. по 01.12.2020р., а також інфляційні за період березня 2019р. по листопад 2020р. в сумі 1855,11 грн.

За результатами перевірки судом розрахунку трьох процентів річних та інфляції, сума трьох процентів річних за період з 23.02.2019р. по 30.11.2020р. та інфляції за період з березня 2019р. по листопад 2020р. є більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення.

З урахуванням викладеного, виходячи з того, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте в частині вимог про стягнення пені в сумі 6377,94 грн. є неправомірними, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Технополіс», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м.Краматорськ підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 49631,27 грн., у тому числі основний борг в сумі 43815,91 грн., інфляція в сумі 1855,11 грн., пеня в сумі 1761,98 грн., три проценти річних в сумі 2198,27 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так, положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина сьома ст.43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Частинами першою, третьою ст.131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст.16 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При цьому, частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч.2 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За приписом ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено, 30.10.2020р. між ТОВ «Інженерно-технологічний центр технополіс» (позивач) та Адвокатом Жуковим Дмитром Олександровичем був укладений договір №17 про надання правничої допомоги, перелік видів якої узгоджується сторонами у відповідному дорученні (п.3.2 договору).

Згідно п.п.4.1-4.2 доручення Замовника оформлюється у вигляді додатку до Договору і є свідченням його волевиявлення на надання йому Виконавцем певних видів Правничої допомоги. Відкликання Доручення здійснюється у письмовій формі та є можливим лише в тій частині, в якій воно фактично не виконане. В Дорученні зазначаються його предмет, спосіб і порядок виконання (представництво, захист тощо) та Винагорода. За необхідності, сторони можуть включити до Доручення інші положення.

Приймання Замовником Правничої допомоги оформлюється відповідними актами. Замовник зобов`язаний підписати та повернути Виконавцю Акт надання Правничої допомоги протягом п`яти днів з моменту його отримання. У випадку виникнення зауважень до його змісту, Замовник має право оформити їх у вигляді додатка до Акта, підписати його та повернути Виконавцю в цей самий строк. У разі невиконання зазначеного, Акт вважається узгодженим та таким що зобов`язує Замовника виконати обов`язки, передбачені розділом 5 цього Договору (п.4.7).

За умовами п.4.8 Сторони окремо погодили, що у випадку надання Правничої допомоги у формі представництва в суді, процесуальні права Виконавця за замовчанням не обмежуються. За наявності окремих обмежень повноважень, вони передбачаються у відповідному Дорученні, довіреності чи ордері.

За змістом розділу 5 договору Винагорода Виконавця узгоджується із Замовником у відповідному Дорученні. Якщо у виключних випадках Сторони не визначили її у Дорученні, вона визначається Виконавцем у Акті надання Правничої допомоги, залежно від обсягу витраченого часу на надання Правничої допомоги у погодинній формі оплати.

Винагорода сплачується протягом п`яти робочих днів з моменту погодження Акта згідно п. 4.7. договору, якщо інше не встановлено у Дорученні. У разі відкликання Замовником Доручення з ініціативи Замовника, Виконавець має право отримати Винагороду за фактично надану Правничу допомогу, яка розраховується відповідно до п.5.1. Договору. У випадку відкликання Замовником Доручення за наявності вини Виконавця, що унеможливило досягнення мети Доручення, Замовник має право витребувати фактично сплачену Винагороду. Сторони погодили, що Замовник відшкодовує Виконавцю його Фактичні витрати, пов`язані з виконанням Доручення: оплата судового збору, мита тощо для виконання Доручення; оплата послуг третіх осіб (аудитори, перекладачі, нотаріуси, поштові та кур`єрські витрати тощо) та міжнародних телефонних розмов, оплата проїзду за межі м. Києва: залізниця або компенсація вартості пального. У разі потреби придбання авіаквитків, зазначене узгоджується окремо, оплата відрядження та проживання за межами м. Києва; оплата інших, погоджених із Замовником витрат, які об`єктивно необхідні для виконання Доручення. Відшкодування Фактичних витрат здійснюється Замовником на підставі Актів або інших підтверджуючих документів.

27.11.2020р. між позивачем та адвокатом підписано додаток №2 до договору №17 від 30.10.2020р., а саме доручення на супровід судового спору із ПрАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» про стягнення боргу за договором поставки №260-18 від 10.10.2018р. в господарському суді Донецької області, Східному апеляційному господарському суді, Верховному суді відповідно до потреби без обмеження кількості судових засідань, тривалості судового процесу та обсягу підготовлених процесуальних документів і вчинених дій, супровід виконання відповідного рішення суду в органах та перед особами, що здійснюють примусове виконання рішень судів.

За змістом розділу 2 винагорода за надання правничої допомоги, зазначеної у п.1 цього доручення, встановлюється у формі погодинної оплати з розрахунку 2700 грн. за годину роботи, але не може перевищувати 50% ціни позову. Замовник зобов`язується сплатити винагороду протягом п`яти днів з моменту підписання відповідного акта.

01.12.2020р. між позивачем та адвокатом було підписано акт №1 про надану правничу допомогу, в якому було зафіксовано, що загальна її тривалість в цілому склала 12 годин. Винагорода склала 25000,00 грн. із наступного розрахунку:

1) Опитування клієнта щодо фактичних обставин справи 2025грн.; 2) вивчення та аналіз договору, на підставі якого клієнт обґрунтовує свої вимоги та збір інформації про ПрАТ «КЗВВ». уточнення інформації про специфіку поставок, їх приймання за кількістю та якістю, порядок обміну документами 6075грн.; 3) Пошук та аналіз актуальних правових висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 534 ЦК України 1800грн.; 4) Збір та аналіз доказів для підтвердження обставин, що становлять предмет доказування та будуть використані у якості додатків до позовної заяви; 5) Дослідження видаткових накладних, наявності рахунків-фактури, реквізитів платіжних доручень 4275грн.; 6) Формування правової позиції у справі, тактики захисту та узгодження її з Клієнтом 1800грн., 7) Здійснення розрахунку позовних вимог 3600грн.; 7) Підготовка позовної заяви 11025грн.; 8) Сканування документів для їх переведення у цифрову форму, внесення справи до підсистеми «Електронний суд» 1800грн.; 9) Аванс за актуалізацію стану розгляду справи (контроль відкриття провадження, призначення розгляду справи, подання відповідачем процесуальних документів, отримання рішення - 2700грн. Разом: 35100,00 грн. Знижка: 10100,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням №1368 від 02.12.2020р. позивачем сплачено адвокату 25000,00 грн.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У разі недотримання вимог ч.4 ч.4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, оскільки в акті приймання передачі робіт визначено надмірну кількість послуг, більшість з яких не відноситься до юридичних, виконання не є нагально-обов`язковим в рамках даної справи. При цьому погодинний розрахунок та вартість останніх є об`єктивно завищеними. Зокрема, до правничої допомоги віднесено пошук та аналіз правових висновків Верховного суду щодо застосування ст.534 ЦК України, що не стосується розгляду цієї справи. Одночасно, деякі з послуг за своїм змістом співпадають (як-то опитування клієнта щодо фактичних обставин справи та вивчення та аналіз договору, збір та аналіз доказів, враховуючи кількість таких доказів; формування правової позиції та підготовка позовної заяви тощо).

Розглянувши доводи відповідача щодо необгрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що відповідачем частково доведено надмірність понесених позивачем витрат на правову допомогу. Доводи позивача щодо обсягу послуг і реальним (дійсним) часом, затраченим адвокатами на надання відповідних послуг є частково обґрунтованими, з огляду на обсяг наданих адвокатських послуг та з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

За таких обставин, враховуючи незначну складність даної справи, розмір позовних вимог, кількість фактичних документальних доказів, що підлягали дослідженню, а також приймаючи до уваги помилки в розрахунках штрафних санкцій, суд дійшов висновку про задоволення заявленої до стягнення правничої допомоги в сумі 10000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76-79, 86, 91, 120, 129, 165, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Технополіс», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м.Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 56009,21 грн., у тому числі основний борг в сумі 43815,91 грн., інфляція в сумі 1855,11 грн., пеня в сумі 8139,92 грн., три проценти річних в сумі 2198,27 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» (84306, м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, б.6, код ЄДРПОУ 00222999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Технополіс» (02090, м. Київ, вул.Сосюри, 7, ЄДРПОУ 37395837) основний борг в сумі 43815,91 грн., інфляцію в сумі 1855,11 грн., пеню в сумі 1761,98 грн., три проценти річних в сумі 2198,27 грн., всього заборгованість в сумі 49631,27 грн., судовий збір в сумі 1862,58 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписано 17.02.2021р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина