Постанова № 95497245, 10.03.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2480/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову серії БАВ № 112390 від 6 січня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.126 КУпАП, та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністартивного правлопорушення на підставі ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 6 січня 2021 року поліцейським СРПП №7 Рівненського районного управління ГУНП Рівненської області старшим сержантом поліції Дулевичем О.А. було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за ч.1 ст.126 КУпАП. В постанові вказано, що він не пред`явив для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Проте, він не зобов`язаний був виконувати зазначені вимоги працівника поліції, оскільки для цього не було передумов, тому що він не порушив ніяким чином Правил дорожнього руху. В оскаржуваній постанові відсутні покликання працівника поліції на підставу для перевірки документів. Доказів вчинення адміністративного правопорушення до постанови не долучено. Також були порушені його права, оскільки при винесенні постанови йому не було роз`яснено передбачених ст.268 КУпАП процесуальних прав.

Ухвалою від 5 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви були усунені.

Ухвалою від 19 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 суд прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, визначеними ст.268, 269, 286 КАС України для окремих категорій термінових справ, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

10 березня 2021 року представник позивача Маєвський О.А. подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Відповідно до ч.3, ч.9 ст.205 КАС України у разі неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 6 січня 2021 року поліцейським СРПП №7 Рівненського районного управління ГУНП Рівненської області старшим сержантом поліції Дулевичем О.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 112390, якою позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що 6 січня 2021 року о 23 год.15 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки "Рено Сценік", номерний знак НОМЕР_1 , не пред`явив на вимогу посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування власників транспортних засобів, чим порушив вимоги п.2.1а, п.2.1.б, п.2.1.г ПДР.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

За нормами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина перша статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Відповідно до вимог ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу, якими, зокрема, вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» №3353 від 30 червня 1993 року встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями).

Пунктом 2.1 Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

За правилами п.2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п.2.1 ПДР України.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов`язаний пред`явити для перевірки посвідчення водія.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у передбачених частиною першою цієї статті випадках. Зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Але у кожному випадку поліцейський зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної ч.1 та ч.2 ст.35 Закону України "Про Національну поліцію".

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, обов`язок доводити правомірність рішення у цій справі покладається на суб`єкт владних повноважень, яким є Головне управління Національної поліції в Рівненській області.

Відповідачем не надано суду відзиву на адміністративний позов з обгрунтуванням заперечень щодо заявлених вимог, а відтак, суд позбавлений можливості перевірити чи було проінформовано позивача про підставу зупинки транспортного засобу, тобто, чи дотримано поліцейським процедуру виявлення факту порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. Доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови, відповідачем не спростовані.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 8 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.

Вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується жодним доказом, крім оспорюваної постанови. При цьому, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом наявності складу порушення, оскільки така по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує процедура його фіксування. Постанова про накладення адміністративного стягнення не може слугувати доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке оскаржується.

За таких обставин постанова серії БАВ № 112390 від 6 січня 2021 року підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.

За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.2, 9, 74, 77, 90, 139, 244-246, 255, 286, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 112390 від 6 січня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за ч.1 ст.126 КУпАП, винесену поліцейським СРПП №7 Рівненського районного управління ГУНП Рівненської області старшим сержантом поліції Дулевичем О.А., скасувати, а справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП - закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 454 грн у відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого адміністративного апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - Головне управління Національної поліції в Рівненській області, місцезнаходження: 33028, м.Рівне, вул.М.Хвильового, 2; код ЄДРПОУ 40108761.

Суддя