Рішення № 95494251, 12.03.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2021 року Справа №480/4536/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4536/20 за позовом ОСОБА_1 до Білопільської міської ради Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Білопільської міської ради Сумської області, в якій просить:

- визнати протиправною тривалу бездіяльність відповідача щодо виконання постанови Білопільського районного суду Сумської області від 27 березня 2017 року у частині повторного розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 193 328 грн.

Крім того, позивач в позовній заяві просить зобов`язати відповідача надати протягом місяця з дня винесення судового рішення звіт про його виконання.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач тільки в травні 2020 року виконав постанову Білопільського районного суду Сумської області від 27 березня 2017 року у справі №573/269/17, якою зобов`язано Білопільську міську раду повторно розглянути її заяву про поділ земельної ділянки, що перебуває в оренді на підставі договору, та стягнуто судовий збір на її користь. Зокрема, у червні 2020 року Укрпоштою направлено їй витяг з рішення Білопільської міської ради VII скликання 14 сесії від 14 травня 2020 року №314 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок. Таке тривале та умисне невиконання відповідачем постанови суду від 27 березня 2017 року та нерозгляд її заяви про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , на яких знаходяться належні їй будівлі, юридичні адреси яких і по сьогодні відмінні від юридичних адрес земельних ділянок, на яких вони знаходяться, призвели до понесення нею значних збитків, також, через умисну протиправну бездіяльність відповідача, вона не мала змоги реалізувати своє конституційне право власності - нотаріуси відмовляли їй в реєстрації угоди купівлі- продажу нерухомого майна – належних їй будівель через відмінність адрес самих будівель та адрес земельних ділянок, на яких вони знаходяться. Крім того, протиправне тривале та умисне невиконання відповідачем постанови суду від 27 березня 2017 року в частині повторного розгляду заяви завдає їй моральної шкоди, яка полягає в глибоких переживаннях у зв`язку з позбавленням реалізації своїх прав та життєвих планів, порушенні нормальних життєвих зв`язків, що вимагають додаткових зусиль для організації її життя, невиправданих затрачених матеріальних ресурсів, порушення і втручання у право власності, вчинення дій на заниження престижу та довіри до її діяльності та інших її немайнових прав. Також, тривале протиправне свавілля відповідача викликало у неї психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення, розчарування в діяльності народних обранців громади та додаткове психічне напруження, викликане дискримінацією під час розгляду її заяв відносно заяв інших орендаторів. Таким чином, їй були заподіяні психологічні (моральні) страждання, адже такі події вплинули на її стосунки в родині, звели нанівець її авторитет серед співробітників в колективі, серед клієнтів та усіх, хто знає про таку протиправну поведінку відповідача щодо її прав. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 193 328грн.

Ухвалою від 27.07.2020р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що постановою суду не визначено строків вчинення відповідних дій, тому сама по собі затримка у виконанні постанови суду не може розцінюватися як неправомірні чи протиправні дії. 14 травня 2020 року Білопільської міською радою надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Отже, Білопільською міською радою вимоги, викладені у постанові Білопільського районного суду у справі № 573/269/17, виконано у повному обсязі, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Зазначає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки факт відмов нотаріусів у вчиненні нотаріальних дій щодо належних ОСОБА_1 будівель не підтверджується також жодними доказами, адже про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріусами видаються відповідні постанови. Отже, діями відповідача не було нанесено позивачу жодної моральної шкоди.

Позивачем була подана відповідь на відзив, згідно з якою рішення суду підлягає обов`язковому виконанню в силу вимог ст.124, 129 та 129-1 Конституції України. Через умисні дії відповідача, який протиправно відмовив їй у наданні дозволу на поділ земельної ділянки та три роки не виконував рішення суду про зобов`язання це вчинити, вона не має змоги вільно розпоряджатись та навіть користуватись своїм нерухомим майном, натомість вже чотири роки вона є учасником кількох судових процесів у справах з Білопільською міською радою Сумської області про стягнення з неї орендної плати. Таким чином, підтвердженням понесених нею частини значних збитків є також стягнена з нею судами у справах № 573/2336/17 та №573/2073/19 сума орендної плати, в тому числі і за земельну ділянку, більшою частиною якої вона не користується та не має необхідності у користуванні нею, проте не може виконати процедуру внесення змін до договору оренди, саме через тривале протиправне та умисне невиконання відповідачем протягом трьох років рішення суду у справі № 573/269/17. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

27 березня 2017 року Білопільським районним судом Сумської області було ухвалено постанову у справі № 573/269/17 за позовом ОСОБА_1 до Білопільської міської ради про визнання дій міської ради протиправними та зобов`язання винити певні дії, якою зобов`язано Білопільську міську раду повторно розглянути заяву позивача про поділ земельної ділянки площею 1,9417 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-8).

Постанова набрала законної сили 22.04.2017р.

14 травня 2020 року Білопільської міською радою надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (а.с.9).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

В силу вимог ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Статтею 17 цього ж Закону встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ( 995_004 ) та практику Суду як джерело права.

Системний аналіз рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції, свідчить про однозначну позицію цього Суду, згідно з якою правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.129-1 Конституції України.

Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, без права встановлювати інші механізми та обсяги його виконання, трактуючи зобов`язальну частину судового рішення на свій лад, нівелюючи тим самим весь процес судового розгляду спору.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Вказане свідчить про те, що орган державної влади повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі "Immobiliare Saffi" проти Італії", заява N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Враховуючи, що рішення суду набрало законної сили 22.04.2017р., проте було виконано лише 14.05.2020р. шляхом надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, суд погоджується із доводами ОСОБА_1 щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Білопільської міської ради щодо невиконання постанови Білопільського районного суду Сумської області від 27 березня 2017 року у справі № 573/269/17 у частині повторного розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, зазначаючи, що відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідальність заподіювача моральної шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Частина 2 статті 1167 Цивільного кодексу України містить перелік випадків цивільно-правової відповідальності заподіювача незалежно від його вини, до яких не відноситься підстави відповідальності за моральну шкоду Позивачу вказану нею у своєму позові.

Для вирішення питання про притягнення особи до відповідальності на підставі статі 1167 Цивільного кодексу України, обов`язково необхідно встановити наявність всіх елементів цивільного правопорушення.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що позивач в позовній заяві не наводить доказів щодо факту заподіяння їй душевних хвилювань чи фізичних страждань або дискримінації, не довів в чому полягає непоправна моральна шкода, що робить вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець із видами діяльності 46.90 – «неспеціалізована оптова торгівля (основний)», 66.12 – «посередництво за договорами по цінних паперах або товарах», 68.20 – «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», 69.10 – «діяльність у сфері права».

З копії постанови Білопільського районного суду Сумської області від 27 березня 2017 року у справі № 573/269/17 та витягу з рішення Білопільської міської ради Сумської області від 14.05.2020р. №314 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок» слідує, що земельна ділянка, яка поділяється на три земельні ділянки, буде використовуватися для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, та щодо вказаної ділянки позивачем укладено договір оренди та сплачується орендна плата, тобто вказана ділянка використовується нею в межах власної підприємницької діяльності.

Відтак, посилання позивача на те, що невиконання відповідачем постанови суду від 27 березня 2017 року у справі № 573/269/17 призвело до понесення нею значних збитків та на те, що через умисну протиправну бездіяльність Білопільської міської ради Сумської області вона не мала змоги реалізувати своє конституційне право власності - нотаріуси відмовляли їй в реєстрації угоди купівлі- продажу нерухомого майна - належних їй будівель через відмінність адрес самих будівель та адрес земельних ділянок, на яких вони знаходяться, не є належним підтвердженням заподіяння їй моральних страждань, а лише за наявності певних доказів та доведеності відповідного причинно-наслідкового зв`язку вони можуть свідчити про заподіяння їй матеріальної шкоди (упущеної вигоди) бездіяльністю відповідача, вимоги про відшкодування якої у межах даної справи, що розглядається судом, не ставилося.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача надати протягом місяця звіт про виконання судового рішення, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду. Крім цього, враховуючи обставини даної справи, а також предмет заявленого адміністративного позову, вимога про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання даного судового рішення задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 3 ст.139 КАС України, згідно з якими, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Білопільської міської ради щодо невиконання постанови Білопільського районного суду Сумської області від 27 березня 2017 року у справі № 573/269/17 у частині повторного розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, за яку сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн (за відшкодування збитків та моральної шкоди позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір"), необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Білопільської міської ради Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Білопільської міської ради Сумської області щодо невиконання постанови Білопільського районного суду Сумської області від 27 березня 2017 року у справі № 573/269/17 у частині повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,9417 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Білопільської міської ради Сумської області (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна,70, код ЄДРПОУ 04058019) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80грн.(вісімсот сорок грн. вісімдесят коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Осіпова