Рішення № 95493846, 11.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2021 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 228567 від 14 грудня 2020 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 22 грудня 2020 року він отримав постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 228567 від 14 грудня 2020 року, яку вважає незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступне.

Так, позивач стверджує, що спірну постанову прийнято відповідачем з порушенням визначеного постановою КМУ №1567 від 08.11.2006 року порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, позаяк справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а отже був позбавлений можливості надати свої заперечення та докази в обґрунтування своїх заперечень.

По суті здійсненого державного контролю, позивач зазначив, що згідно роздруківки результатів зважування, що була видана ОСОБА_1 разом із актом №242748 від 29.10.2020 р., встановлено перевищення ваги другої осі, а саме - 12,22 Т при нормі 11,22 Т.

Однак, як вказує позивач, він перевозив сипучій вантаж - зерно, що часто зміщується при русі вантажівки вгору, згори чи різкому гальмуванні. При цьому загальна вага вантажівки була на 4 т нижча за максимально допустиму, що підтверджується результатами зважування від 29.10.2020 о 00 год. 25 хв.

Як зазначає позивач, після зважування він розрівняв вантаж, що усунуло б порушення, проте інспектор всупереч сталої практики відмовився провести повторне зважування та склав Акт.

Крім того, позивач зазначив, що навіть за умови перевищення ваги другої осі, а саме - 12,22 т при нормі 11,22 т, перевищення становить 8,91%, із розрахунку (12,22/11,22)*100, відповідно, отже перевищення габаритно-вагових норм понад 10%, за яке передбачена відповідальність абз.15 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відсутнє.

Також позивач наголосив, що в Акті та Протоколі фабула порушення зазначена формально, оскільки замість зазначення порушення, інспектором вказано лише посилання на абз.15 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

За таких обставин позивач, не погоджуючись із постановою № 228567 від 14 грудня 2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, звернувся до суду про її скасування, як протиправної.

Ухвалою суду від 11 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін, згідно ч. 5 ст. 262 КАС України.

Ухвалою від 11 січня 2021 року суд витребував від Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14) в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61; 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4) належним чином засвідчені копії письмових доказів, а саме: довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та інших документів, що стали підставою для прийняття постанови № 228567 від 14 грудня 2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000, 00 грн. на підставі ч.1 абз.15 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”; запрошення про розгляд справи із доказами надіслання позивачу; докази дотримання процедури оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, визначеної Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (зі змінами); свідоцтво про повірку законодавчо регулюваного засобу вимірювальної техніки; інші наявні матеріали справи про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

15 лютого 2021 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву з додатковими доказами.

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Так, відповідач зазначає про дотримання Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08 листопада 2006 р. № 1567, а саме стверджує, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на пункт 22.5 Правил дорожнього руху, відповідно до якого за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

На підставі викладеного відповідач стверджує, що підставою застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стали обставини, зафіксовані в акті перевірки №242748 від 29 жовтня 2020 року та акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №048621 від 29 жовтня 2020 року, відповідно до яких при проведення зважування встановлено перевищення допустимого навантаження на одиничну вісь на 1, 22 т, або 11, 09 %. У свою чергу, перевищення вказаних параметрів є підставою для застосування штрафу, передбаченого ч.1 абз.15 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Відповідач також зазначає, що позивач завчасно був викликаний на розгляд справи, за підсумком якого до нього було застосовано адміністративно-господарський штраф.

Щодо перевезення сипучого вантажу, відповідач заперечив доводам позивача тим, що згідно п. 12.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, відповідач покладає відповідальність за зміщення сипучого вантажу при перевезені, що може призвести до похибки при зважуванні, виключно на позивача.

Таким чином, відповідач вважає, що оскільки ним виконано усі вимоги законодавства щодо здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, підстави для задоволення позову відсутні.

17 лютого 2021 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач апелював доводам відповідача про те, що відповідальність за зміщення сипучого вантажу при перевезені несе перевізник тим, що сипучі грузи можуть зміщуватись не з вини водія, а у зв`язку із об`єктивними обставинами, зокрема, стану дорожнього покриття, кутів підйому та спусків, поведінки інших учасників дорожнього руху, на які водій не може впливати.

Також позивач не погоджується з наведеним відповідачем розрахунком відсотку перевищення, зокрема, вказує, що якщо норма ваги становить 11,22 т, а виявлено 12, 22 т, то перевищення складає 8, 91 %, а не 11, 9%, як розрахував відповідач.

За таких обставин, як вважає позивач, підстави для притягнення позивача до відповідальності на підставі абз.15 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» відсутні, оскільки перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм менше 10%.

Крім того, позивач заперечував з приводу тверджень відповідача щодо повідомлення позивача про час та місце розгляду питання про притягнення до відповідальності.

Отже, позивач вважає, що відповідач у відзиві не спростував доводів, наведених у позовній заяві, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вказані заяви по суті справи та пояснення залучені до матеріалів справи та прийняті судом до розгляду.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

29 жовтня 2020 року інспекторами Укртрансбезпеки в Одеській області в пункті габаритно-вагового контролю, що знаходиться на ділянці автодороги М-05 Київ-Одеса (452 км + 811 км), було здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN, модель 19.414, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом СОМЕТ ТТ-433АС, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням власника та водія ОСОБА_1 .

За результатами контролю складено акт №242448 від 29 жовтня 2020 року.

Згідно акту № №242448 від 29 жовтня 2020 року під час перевірки виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (а.с. 8).

Вказане порушення встановлено у зв`язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 жовтня 2020 року о 00 год. 25 хв. проведено зважування автотранспортного засобу реєстраційний номер тягача НОМЕР_1 , кількість вісей 5, швидкість 2, 76 км/год. Показники зважування (вага, тон):

Вісь 1 – 7,22;

Вісь 2 – 12,22, норма – 11,22;

Вісь 3 – 7,98;

Вісь 4 – 7,84;

Вісь 5 – 7,36.

Загальна вага – 42,62, норма - 46,92.

У зв`язку з встановленням перевантаження, посадовими особами Укртрансбезпеки складено Акт №048621 від 29 жовтня 2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Довідку №033116 від 29 жовтня 2020 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

У вказаних Акті 048621 від 29 жовтня 2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Довідці №033116 від 29 жовтня 2020 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, вказані наступні результати габаритного контролю транспортного засобу, навантаження на осі, тон:

1 – 7,22;

2 – 12,22;

3 – 7,98;

4 – 7,84;

5 – 7,36.

Повна маса транспортного засобу 42,62 тон.

На підставі Акту №048621 від 29 жовтня 2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів інспекторами Укртрансбезпеки складено розрахунок №б/н від 29 жовтня 2020 року плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 46,17 євро.

За результатами вказаних заходів габаритно-вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки складено Акт №242448 від 29 жовтня 2020 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом марки MAN, модель 19.414, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом СОМЕТ ТТ -433АС, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням власника та водія ОСОБА_1 .

На підставі Акта №242448 від 29 жовтня 2020 року проведення перевірки, 14 грудня 2020 року посадовою особою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 15 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000, 00 грн. (а.с. 7).

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, позивач стверджує про відсутність порушень, оскільки при перевезенні ним сипучого вантажу (зерно) відбулось зміщення вантажу на одну вісь, натомість загальна вага вантажівки була на 4 т нижча за максимально допустиму, що підтверджується результатами зважування від 29.10.2020 о 00 год. 25 хв.

Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III “Про автомобільний транспорт”.

Згідно з ч. 12 ст. 6 цього Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Щодо процедури здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, її визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (далі – Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктом 4 Порядку №1567 регламентовано, що контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно п.25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно п.27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Судом встановлено, що 02 грудня 2020 року за вих. №94499/20/24-20 посадовою особою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) складено Запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якого запропоновано прибути 14.12.2020 року до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки для участі у розгляді справи по акту проведення перевірки №242748 від 29 жовтня 2020 року.

Повідомлено, що розгляд справи відбудеться з 13.00 год. до 16.00 год., за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, буд. 4, поверх 1.

В якості доказів надіслання на адресу позивача Запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач надав до суду, окрім самого запрошення, копію списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, у якому зазначено, що на адресу: вул. Степова, 18, смт Іванівка, Одеська область, 67201, адресат: ОСОБА_1 , направляється відправлення за номером 6501408537593.

Позивач заперечував щодо отримання Запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Судом на офіційному веб-сайті Укрпошти здійснено відстеження поштового відправлення за трек-номером 6501408537593 та за результатами пошуку встановлено, що 02.11.2020 відправлення прийнято відділенням поштового зв`язку, 04.12.2020 відправлення вручено 67200 смт.Іванівка Україна, 07.12.2020 Відправлення прямує до точки видачі/доставки (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html). Наступна інформація відсутня.

Отже, враховуючи докази надані відповідачем, суд зауважує, що причини не отримання позивачем Запрошення, надісланого засобами поштового зв`язку, не залежали від відповідача, який виконав свій обов`язок щодо надіслання запрошення. Поштове відправлення могло бути не вручено адресату з незалежних від відправника причин.

Відтак, суд вважає, що доводи позивача про неотримання ним Запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, у даному випадку, не є беззаперечною підставою для скасування постанови № 228567 від 14 грудня 2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Статтею 33 Закону України “Про автомобільні дороги” визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII “Про дорожній рух” з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила №30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил №30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно з п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (далі – Порядок №879).

Відповідно до пп. 2-4, 9 п. 1 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 879, режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з відповідним підрозділом МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху. Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків.

Пунктом 12 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

За приписами пункту 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

У відповідності до пункту 18 Порядку № 879 за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.

Пунктом 21 Порядку 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно з пунктом 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

У відповідності з пунктом 24 Порядку № 879, після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Судом було встановлено, що з метою перевірки габаритно-вагових параметрів транспортного засобу позивача посадовими особами Укртрансбезпеки 29 жовтня 2020 року о 00 год. 25 хв. проведено зважування автотранспортного засобу, реєстраційний номер тягача НОМЕР_1 , кількість вісей 5. Показники зважування (вага, тон):

Вісь 1 – 7,22;

Вісь 2 – 12,22, норма – 11, 22;

Вісь 3 – 7,98;

Вісь 4 – 7,84;

Вісь 5 – 7,36.

Загальна вага – 42,62 т, норма – 46, 92 т.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно ч.4 ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до абз. 15 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, маса транспортного засобу (маса брутто) складала 42,62 т, при нормі 46,92 т. Відповідно, загальна маса транспортного засобу не перевищувала норму, визначену у Правилах дорожнього руху.

Судом з`ясовано, що позивач перевозив зерно, яке є сипучим вантажем та може легко переміщуватися без вини водія, а у зв`язку із об`єктивними обставинами, зокрема, стану дорожнього покриття, кутів підйому та спусків, поведінки інших учасників дорожнього руху, зміни швидкості транспортного засобу, зокрема, під час гальмування, на які водій не може впливати.

Таким чином, загальна маса транспортного засобу не перевищувала норм Правил дорожнього руху.

Окрім того, суд погоджується з доводами позивача стосовно розрахунку відсотку перевищення, зокрема, якщо норма ваги становить 11,22 т, а виявлено 12, 22 т, то перевищення складає 8, 91 %, а не 11, 9%, як розрахував відповідач.

Суд зазначає, що перевищення норми навантаження на одиночну вісь було незначним. Враховуючи властивості сипучих вантажів, водієм ТЗ міг бути здійснений перерозподіл вантажу, проте, всупереч приписів пунктів 23, 24 Порядку № 879, позивачу не було дозволено перерозподілити вантаж та пройти повторне зважування.

Також суд звертає увагу на те, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром “Інститут Метрології”, свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Суд враховує виключення пункту 19 Порядку №879 на підставі постанови КМ України від 30.08.2017 року №671, який визначав необхідність наявності Методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку, якою під час проведення такого контролю повинні керуватись Укртрансбезпека або її територіальні органи.

Разом з тим суд зазначає, що вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, які проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, який є чинним.

При цьому існування такої методики і її використання під час зважування автомобіля позивача відповідачем не доведено.

Суд зазначає, що виключення пункту 19 Порядку №879, на думку суду, свідчить лише про те, що Кабінетом Міністрів України усунуто вимогу про використання двох різних методик, затверджених різними центральними органами виконавчої влади, а не про те, що ним прийнято рішення про відсутність необхідності у застосуванні взагалі будь-якої методики при здійсненні габаритно-вагового контролю.

За таких обставин, як вважає позивач, підстави для притягнення позивача до відповідальності на підставі абз.15 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» відсутні, оскільки перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм менше 10%.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У рішення по справі “Звежинський проти Польщі” (Заява N34049/96) від 19.06.2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За викладених вище обставин, враховуючи зважування відповідачем 29 жовтня 2020 року транспортного засобу позивача з сипучим вантажем за відсутності затвердженої у встановленому чинним законодавством порядку методики зважування таких вантажів, а також враховуючи ту обставину, що загальна маса транспортного засобу позивача не перевищувала встановлену п.22.5 ПДР норму (44т), а перевантаження на одиночну вісь було незначним, менше 10%, та обґрунтоване властивістю сипучих вантажів постійно переміщуватися під час зміни швидкості руху транспортного засобу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу згідно абз. 15 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

На підставі викладеного, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 228567 від 14 грудня 2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, чим порушені права позивача, відтак є протиправною та підлягає скасуванню у судовому порядку, а позов - повному задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 840,80 грн., де 840, 80 - ставка судового збору сплачена позивачем за звернення до суду із цим позовом, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору 29 грудня 2020 року. Доказів на підтвердження понесення інших судових витрат позивачем до суду не надано.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті, який є юридичною особою, за відсутності статусу юридичної особи у територіального органу – Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, яким прийнято оскаржувану постанову.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295, 297, 371 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 228567 від 14 грудня 2020 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000, 00 грн. (сімнадцять тисяч гривень).

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845; 03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14) в особі її територіального підрозділу – Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (65014, м. Одеса, вул. Успенська,4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ).

Відповідач – Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4).

Відповідач – Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845; 03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14).

Суддя О.В. Глуханчук

.