Рішення № 95493760, 11.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року справа №380/12183/20

Львівський окружний адміністративний суд

У складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Термено О.А.,

представника позивача Кінь А.В.,

розглянувши в судовому засідання за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, Західного апеляційного господарського суду, Державної судової адміністрації України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення суддівської винагороди,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівські області:

- стягнути з територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області на користь ОСОБА_1 суму суддівської винагороди в розмірі 463 721,33 грн. за період квітень-серпень 2020;

- виплату суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду за період з квітня по серпень 2020 із застосуванням ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», відповідач, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, як суб`єкт владних повноважень, діяв з порушенням приписів ст.ст. 19, 130 Конституції України, ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення прав позивачки, та гарантій незалежності судді. Позивач наголосила, що будь-які обмеження суддівської винагороди не могли бути застосовані до позивачки як судді на підставі будь-яких інших нормативних актів, окрім Закону України “Про судоустрій і статус суддів».

У зв`язку з цим просить суд стягнути з відповідача недоплачену суддівську винагороду за період квітень – серпень 2020 року.

Ухвалою від 24.12.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

04.01.2020 за вх. № 226 представником Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області у Львівській області подано клопотання у якому просить суд замінити первісного відповідача належними відповідачами, а саме на Західний апеляційний господарський суд та Державну судову адміністрацію України.

27.01.2021 за вх. №5324 представником позивача подано клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів Західний апеляційний господарський суд та Державну судову адміністрацію України.

Ухвалою суду від 29.01.2020 залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Західний апеляційний господарський суд та Державну судову адміністрацію України.

05.02.2021 за вх. № 981ел. від представника відповідача – Західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив в повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні позову та розгляд справи здійснювати без участі представника. Зазначив, що 12.03.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк карантину. 18.04.2020 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено ст. 29, а саме установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COV1D-19,спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, і грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Обмеження, встановлене в частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим І посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Конституційним Судом України ухвалено рішення від 28.08.2020 № І0-р/2020, відповідно до п. 1 резолютивної частини якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ч. 1, 3 ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-ІХ зі змінами: абзацу 9 п. 2 розділу II “Прикінцеві положення» Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020, починаючи з 28.08.2020, виплата суддівської винагороди позивачу здійснювалася у повному обсязі, відповідно до ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів». Однак, у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 положення частин першої, третьої ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ) були чинними і на підставі них здійснювалось нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди. Таким чином, здійснюючи у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 року виплату суддівської винагороди позивачу у розмірі, визначеному абз.1 ст.29 Закону України “Про державний бюджет на 2020 рік» (із змінами внесеними Законом № 553-ІХ), Західний апеляційний господарський суд діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

На підставі вищенаведеного, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

03.03.2021 за вх. №14034 представником Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області подано відзив на позовну заяву. У відзиві вказано, що територіальне управління здійснює фінансове забезпечення щодо себе та лише щодо місцевих загальних судів Львівської області, до яких Західний апеляційний господарський суд не належить. 13.04.2020 Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», який набрав чинності 18.04.2020. Вказаним законом, Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено ст. 29, а саме установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COV1D-19,спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, і грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Обмеження, встановлене в частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим І посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті). Вказує, що рішення Конституційного суду від 28.08.2020 №10-р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», не поширюється на правовідносини, що виникли до дня його ухвалення та не є підставою для задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу недорахованої суддівської винагороди відповідно до ст. 135 Закону з 18.04.2020 до 28.08.2020.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач, Державна судова адміністрація України відзиву на позовну заяву не надав, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив.

Від представника відповідача – Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, просив суд у задоволені позову відмовити повністю.

Відповідач, Західний апеляційний господарський суд та третя особа, Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області явки уповноважених представників не забезпечили, були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Інших клопотань та заяв по суті спору не надходило.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх у сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 , Указом Президента України “Про призначення суддів» №1205/2001 від 10.12.2001, призначено на посаду судді Господарського суду Львівської області строком на п`ять років.

Наказом № 1-К від 02.01.2002 ОСОБА_1 зараховано до штату Господарського суду Львівської області.

Після закінчення п`ятирічного строку перебування на посаді судді Постановою Верховної Ради України від 15.03.2007 № 751-V ОСОБА_1 відповідно до п. 27 ч.1 ст. 85, ч.1 ст. 128 Конституції України обрано на посаду судді безстроково.

Відповідно до постанови Верховної Ради України “Про обрання суддів» від 21.04.2011 №3285-VI позивач звільнена з посади судді господарського суду Львівської області у зв`язку з обранням суддею Львівського апеляційного господарського суду.

Наказом Львівського апеляційного господарського суду № 033- К від 02.06.2011 призначена на посаду судді.

Указом Президента України від 29.12.2017 №454/2017 “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» ліквідовано Львівський апеляційний господарський суд.

Одночасно утворено Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові.

Указом Президента України від 01.10.2018 №295/2018 переведено суддів з Львівського апеляційного господарського суду до Західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 17.11.2020 №2027/0/15-20 від 16.11.2020 ОСОБА_1 відрахована зі штату Західного апеляційного господарського суду.

12.03.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.

18.04.2020 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-VI, яким Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено ст. 29, якою встановлено, що в квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-ІХ зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення» Закону України “Про внесення змін до Закону України» Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 року №553-ІХ.

Відповідно до довідки Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 №07-11/199/20, суддівська винагорода ОСОБА_1 до застосування обмеження 10 розмірів мінімальної заробітної плати, відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України від 13.04.2020 №553-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2020 рік»), становила 189180,00 грн. (посадовий оклад – 126120,00 грн., доплата за вислугу років (50%) – 63060,00 грн.

Загальний розмір обмеження, який застосовувався з 18.04.2020 по 27.08.2020, становив 463721,33 грн.

Вважаючи протиправним ненарахування та невиплату суддівської винагороди за період з квітня по серпень 2020, позивач звернулася з вказаним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Ст. 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

П. 1 ч. 3 ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків; більше 5 років - 20 відсотків; більше 10 років - 30 відсотків; більше 15 років - 40 відсотків; більше 20 років - 50 відсотків; більше 25 років - 60 відсотків; більше 30 років - 70 відсотків; більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду (ч. 8 ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до ч. 9 ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

У рішенні від 08.04.2016 року № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 Конституційний Суд України зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені.

Системний аналіз наведених норм доводить, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема, надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу, визначених Конституцією України, гарантій незалежності суддів.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 у справі № 1-2/2013 будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

У рішенні від 04.12.2018 року № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.

Така позиція Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Європейської хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998 року, у пп. 6.1 п. 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що законодавче регулювання питання суддівської винагороди здійснюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 130 Конституції України, згідно з якою розмір суддівської винагороди встановлюється законом про судоустрій.

18.04.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 року № 553-IX, яким ЗУ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено ст. 29.

Так, ст. 29 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено, що в квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у ч. 1 цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до ч. 2 цієї статті).

Як встановлено судом, з дня набрання чинності Законом № 553-ІХ, тобто з 18.04.2020 року, суддівська винагорода позивачки нараховувалась та виплачувалась з урахуванням обмеження, встановленого вищезазначеними нормами ст. 29 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

Втім, рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ч. 1, 3 ст. 29 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2020 рік", абз. 9 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 року № 553-ІХ.

Водночас у вказаному рішенні зазначено, що при вирішенні питання щодо конституційності оспорюваних положень ЗУ "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз. 8 п. 4 мотивувальної частини рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007).

Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями п. 1 ч. 2 ст. 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в рішенні від 27.02.2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абз. 8 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини).

Враховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст. 6, ч. 2 ст. 19, ст. 130 Конституції України.

Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 констатовано, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи як чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування) (абз. 5 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020). Установлення граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування), передбачене у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України (ч. перша, третя статті 29 Закону № 294), є невизначеним щодо дії в часі та не забезпечує передбачуваності застосування цих норм права.

Згідно з ч. 1 ст. 113 Конституції України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Тобто оспорюваними положеннями ст. 29 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб органів законодавчої та судової влади поставлені в залежність від виконавчої влади.

Також у вищезазначеному рішенні Конституційний Суд України звернув увагу на те, що згідно з Конституцією України виключно законами України визначається, зокрема, статус суддів (п. 14 ч. 1 ст. 92); незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (частини перша, друга статті 126); держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (перше речення ч. 1, ч. 2 ст. 130). Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на недопустимість обмеження законом незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення від 24.06.1999 року № 6-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 01.12.2004 року № 19-рп/2004, від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, від 18.06.2007 року № 4-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, від 19.11.2013 року № 10-рп/2013, від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, від 04.12.2018 року № 11-р/2018, від 18.02.2020 року № 2-р/2020, від 11.03.2020 року № 4-р/2020).

Проаналізувавши юридичні позиції щодо незалежності суддів, Конституційний Суд України дійшов висновку, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абз. 7, 8 пп. 4.1 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 11.03.2020 року № 4-р/2020).

Окрім цього, Конституційний Суд України дійшов висновку, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України. Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв`язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України (п. 4.3 рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020).

Також суд наголосив, що в силу ч. 2 ст. 130 Конституції України питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентується виключно ст. 135 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", що, в свою чергу, виключає можливість застосування до правовідносин стосовно суддівської винагороди норм інших законів.

Доводи відповідача про те, що територіальне управління може проводити нарахування і виплати суддівської винагороди лише в рамках бюджетного законодавства та в межах бюджетних асигнувань на поточний фінансовий рік не спростовують висновки суду про необхідність застосування при нарахуванні і виплаті суддівської винагороди норм Конституції України та спеціального закону, яким є ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Суд вважає, що обмежуючи розмір суддівської винагороди позивача шляхом застосування ЗУ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами, внесеними на підставі Закону України № 553-ІХ, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, вчинив дії, що порушують права та гарантії незалежності судді.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на рішення Ради суддів України № 22 від 24.04.2020 року, оскільки метою прийняття даного рішення була не "легітимізація" обмеження суддівської винагороди, встановленого Законом № 553-ІХ, а реагування на факт набрання чинності цього Закону, окремі положення якого, на думку органу суддівського самоврядування, є неконституційним (абз. 4 рішення), для того, аби надавши роз`яснення уникнути спірних питань у його застосуванні.

З інформації про нараховану та виплачену позивачу суддівську винагороду, судом встановлено, що до застосування обмеження 10 розмірів мінімальної заробітної плати, відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України від 13.04.2020 №553-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2020 рік») суддівська винагорода ОСОБА_1 у Західному апеляційному господарському суді становила 189180,00 грн. (посадовий оклад – 126120,00 грн., доплата за вислугу років (50%) – 63060,00 грн.

Водночас, у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівська винагорода позивача нараховувалась та виплачувалась з урахуванням обмежень, встановлених ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», що становило 463721,33 грн.

Вказане підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 №07-11/198/20.

Оскільки судом було встановлено, що позивачу не проводилося нарахування та виплати суддівської винагороди у належному розмірі, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача – Західний апеляційний господарський суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 не виплачену за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівську винагороду в сумі 463721,33 грн., з утримання із сум, що підлягають виплаті, передбачених законом податків і зборів.

При цьому, відповідач - Західний апеляційний господарський суд - повинен врахувати положення ч.2 ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», за змістом яких встановлене Законом №553-ІХ обмеження максимального розміру суддівської винагороди не поширюється на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплату щорічної відпустки.

Суд при прийнятті рішення в цій справі також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів. Відповідно до ч. 5 ст. 22 головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Відповідно до п. п. 1, 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосудця від 17 січня 2019 року №141/0.15-19 (далі - Положення), ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Згідно з п.п. 1, 2 п. 5 Положення основними завданнями ДСА України є організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом; забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

Отже, виплаті будь-яких коштів Західним апеляційним господарським судом передує їх виділення головним розпорядником бюджетних коштів - Державною судовою адміністрацією України.

Таким чином, з метою ефективного виконання рішення суду та з урахуванням особливостей фінансування органу судової влади, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну судову адміністрацію України виділити Західному апеляційному господарському суду кошти для виплати ОСОБА_1 заборгованості по суддівській винагороді на суму 463721,33 грн.

Стосовно вимоги про звернення рішення до негайного виконання в частині виплати суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 ч.1 ст.371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Суть цієї норми зводиться до того, що до набрання рішенням суду законної сили, з метою найефективнішого відновлення порушених прав працівника, суд повинен забезпечити таку особу матеріальними засобами для існування у максимально стислі терміни.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що передбачивши певні категорії справ, рішення у яких підлягають негайному виконанню, законодавець переслідував мету створити гарантії для забезпечення швидкого і реального захисту життєвоважливих прав та інтересів позивача у виняткових ситуаціях, зокрема тоді, коли незаконно звільнена особа у відносинах публічної служби позбавлена джерел доходів, або ж в інших випадках, коли внаслідок порушення відповідачем закону про виплату грошового утримання у відносинах публічної служби, рівень доходів позивача істотно зменшився. Однак, як встановлено судом, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) позивачу відновлено виплату суддівської винагороди у повному розмірі з 29.08.2020 року, що вказує на те, що порушення прав та законних інтересів позивача в спірних правовідносинах на цей час припинилося.

Водночас предметом спору у справі №380/12183/20 є стягнення заборгованості по частині суми суддівської винагороди.

При цьому, присуджена сума заборгованості, яка становить 463721,33грн., складається із заборгованості за квітень 2020 у розмірі 53550,00; за травень 2020 у розмірі 105287,42; за червень 2020 у розмірі 127755,00 грн; за липень 2020 у розмірі 49373,91 грн.; за серпень 2020 у розмірі 127755,00 грн.

Також позивачці було виплачено за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівську винагороду на суму 608298,67 грн.

Тому, підстави стверджувати, що позивачка була позбавлена матеріальних засобів до існування – відсутні. При цьому суд також ураховує, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) позивачці відновлено виплату суддівської винагороди у повному розмірі з 29.08.2020 року, що вказує на те, що порушення її прав та законних інтересів на цей час припинилося.

Таким чином, вимога, щодо допущення до негайного виконання виплату суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць не підлягає до задоволення.

Щодо судового збору, то суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Керуючись ст. ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, Західного апеляційного господарського суду, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення суддівської винагороди задоволити частково.

Зобов`язати Західний апеляційний господарський суд (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81; код ЄДРПОУ 42261829) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) не виплачену за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівську винагороду в сумі 463721,33 грн., з утриманням із сум, що підлягають виплаті, передбачених законом податків і зборів.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; код ЄДРПОУ 26255795) виділити Західному апеляційному господарському (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81; код ЄДРПОУ 42261829) суду кошти для виплати ОСОБА_1 заборгованості по суддівській винагороді на суму 463721, 33 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сторін не стягувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.03.2021.

Суддя Сподарик Н.І.