Рішення № 95493672, 12.03.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/287/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Товариство з обмеженою відповідальністю “Росвен Інвест Україна”, про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича про відкриття виконавчого провадження №63336830, що винесена на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Росвен Інвест Україна” коштів в сумі 90699,65 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні №63336830 від 27.10.2020 року.

Ухвалою судді від 03.03.2021 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у даній справі та справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи (а.с.41-42).

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі (а.с.71).

Від відповідача та третьої особи ТОВ “Росвен Інвест Україна” жодних клопотань щодо розгляду справи за їх відсутності чи то оголошення перерви не надходило.

З урахуванням приписів ч.9 ст.205, ч.3 ст.268, ч.4 ст.287 КАС України, суд визнав за можливе здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідачем винесено спірні постанови про відкриття виконавчого провадження №63336830 щодо примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грогорян Діаною Гагіківною та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 . Представник позивача стверджує про незаконність таких постанов, посилаючись на те, що виконавче провадження вчинене не за місцем виконання, оскільки зареєстроване місце проживання боржника знаходиться поза межами виконавчого округу приватного виконавця міста Києва Табінського О.В. З цих підстав, просить суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані постанови

Відповідачем не подано до суду відзиву на позов. При цьому, суд враховує, що у відповідності до ч.4 ст.159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікується судом як визнання позову.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ТОВ “Росвен Інвест Україна” пояснень щодо даної позовної заяви до суду не подано.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 (а.с.7-8).

На примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського О.В. перебуває виконавче провадження №63336830, у якому позивач є боржником (а.с.51-68).

Вказане виконавче провадження відкрито на підставі заяви ТОВ “Росвен Інвест Україна” про примусове виконання виконавчого напису №962, вчиненого 01.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. (а.с.52, 58).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського О.В. від 20.10.2020 відкрито виконавче провадження №63336830 із виконання виконавчого напису №962, виданого 01.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. про стягнення з боржника: ОСОБА_1 на користь ТОВ “Росвен Інвест Україна” заборгованості в розмірі 90699,65 грн. згідно кредитного договору від 17.01.2014, укладеного з АТ «Сбербанк» (а.с.60).

27.10.2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Табінський О.В. виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №63336830 (а.с.67).

Не погодившись із вказаними постановами, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ст.87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтями 88, 89 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

У виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до статті 90 Закону України "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі за текстом – Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII установлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як передбачено абзацом 2 частини 1 статті 19 Закону №1404-VIII, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, це є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

Місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частиною 5 статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 року №1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Виконавчі округи і територіальні межі діяльності приватного виконавця визначені статтею 25 Закону №1403-VIII.

Згідно з частинами 1, 2, 6 статті 25 Закону №1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Абзацами 27 та 28 пункту 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 04.04.2012 року №512/5 (в редакції змін, внесених наказом Міністерства юстиції України №1825/5 від 01.06.2020 року, який набрав чинності 12.06.2020 року, та наказом Міністерства юстиції України №3208/5 від 16.09.2020 року, який набрав чинності 29.09.2020 року) передбачено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ/копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

У разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що приватний виконавець має право прийняти до виконання виконавчий документ та відкрити виконавче провадження щодо його примусового виконання лише в тому разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження його майна розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на яку розповсюджується компетенція даного приватного виконавця. При цьому, місце виконання виконавчих документів приватним виконавцем визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 року у справі №580/3311/19, від 29.01.2021 року у справі №160/12729/19.

Відповідно до відомостей Єдиного реєстру приватних виконавців України, ОСОБА_2 здійснює свою діяльність у межах виконавчого округу міста Києва.

Таким чином, відповідач мав право прийняти до виконання виконавчий напис №962, виданий 01.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., за умови проживання боржника ОСОБА_1 у місті Києві чи у разі знаходження його майна у місті Києві.

Так, в оскаржуваній постанові у рядку “адреса боржника” зазначена наступна адреса: м.Київ, провул. Артилерійський, 7А, 6.

Водночас, у позові позивач наполягав, що місцем його реєстрації є АДРЕСА_1 . При цьому, стверджував, що у м.Києві ніколи не проживав, не працював та на території міста Києва майна не має.

Перевіряючи такі доводи, суд виходить з того, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Згідно з частиною 4 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Отже, адреса місця проживання/перебування боржника - фізичної особи є обов`язковим реквізитом виконавчого документу, оскільки за нею визначається місце виконання рішення, компетенція та територіальні межі діяльності виконавця, а також за цією адресою з боржником ведеться офіційне листування.

Відповідно до частин 1, 4, 6 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. (стаття 379 ЦК України).

Згідно зі статтями 310, 313 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування.

Порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання визначає Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

За визначеннями, наведеними у статті 3 цього Закону:

- місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

- місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

- реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

- документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Згідно з частинами 1, 10, 11, 17 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.

Судом встановлено, що місцем реєстрації боржника ОСОБА_1 з 09.10.2007 по 27.02.2015 була АДРЕСА_2 , а з 27.02.2015 є АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті позивача (а.с.7-8).

Проте, будь-яких доказів на підтвердження реєстрації позивача та/або його проживання у виконавчому окрузі м. Києва, відповідач до суду не надав.

До того ж, будь-яких доказів того, що на час відкриття даного виконавчого провадження та винесення оскаржуваної постанови, позивач був зареєстрований та мав у наявності майно в місті Києві, суду також не надано.

У матеріалах виконавчого провадження, наданих суду відповідачем, відсутні будь-які докази того, що житло за адресою: АДРЕСА_3 , є або було місцем фактичного проживання або перебування ОСОБА_1 чи за цією адресою знаходиться його майно, що давало б приватному виконавцю право приймати до виконання виконавчий документ - виконавчий напис нотаріуса №962 від 01.10.2020 року.

Крім того, у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази того, що позивач отримував документи виконавчого провадження, які б приватний виконавець направляв йому за адресою: АДРЕСА_3 , чи то за адресою АДРЕСА_1 .

До того ж, суд звертає увагу, що адреса “м. Київ, вул.Артилерійська, 7А, 6”, яка вказана як адреса боржника в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження, була зазначена ТОВ “Росвен Інвест Україна”, як стягувачем, у поданій ним заяві, про що й зазначає приватний нотаріус у виконавчому написі.

Письмових пояснень підтверджених документальними доказами зазначення саме адреси: “ м. Київ, вул.Артилерійська, 7А, 6”, як адреси боржника, ТОВ “Росвен Інвест Україна” не надано.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Табінським О.В. під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №63336830 від 20.10.2020 не дотримано вимог частини 2 статті 24 Закону №1404-III, адже позивач не перебуває, не проживає, майно не знаходиться на території міста Києва, тобто не перебуває у межах виконавчого округу приватного виконавця. Судом враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19, від 17.01.2020 року у справі № 340/1018/19, від 08.04.2020 року у справі № 804/6996/17, від 30.04.2020 року у справі №580/3311/19.

Отже, суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.10.2020 року є незаконною, оскільки приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий документ, місце виконання якого знаходиться поза межами його виконавчого округу, та таку постанову як рішення суб`єкта владних повноважень слід визнати протиправною та скасувати.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №63336830, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 68 Закону України “Про виконавче провадження” стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідачем в межах виконавчого провадження ВП №63336830 прийнято постанову від 27.10.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку надіслано на адресу бухгалтера Новокостянтинівської шахти Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», де працює ОСОБА_1 (а.с.66-68).

Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Згідно пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи висновок суду про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського О.В. від 27.10.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, оскільки вона винесена в рамкам виконавчого провадження, яке відкрито приватним виконавцем протиправно.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з п.5 ч.1 ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету; бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Відповідач у справі - приватний виконавець Табінський О.В. - у спірних правовідносинах є спеціальним суб`єктом владних повноважень, проте не є розпорядником бюджетних коштів, оскільки не є бюджетною установою та не утримується за рахунок бюджету.

Відтак, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору: за подання позовної заяви у сумі 908,00 грн. (а.с.6) слід стягнути на його користь з відповідача як із самозайнятої особи, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Також позивачем заявлено судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З огляду на п.1 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 р. №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 р. у справі “East/West Aliance Limited” проти України”) при визначенні судом розміру витрат на правничу допомогу слід враховувати чи були витрати фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим. При цьому, обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано договір про надання правової допомоги від 25.01.2021 (а.с.17-18), додаток №1 до договору від 25.01.2021 (а.с.19), квитанцію №1/21 від 25.01.2021 (а.с.20).

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 25.01.2021 Адвокат взяв на себе зобов`язання надати правову допомогу ОСОБА_1 (Замовник) в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором (а.с.44-46).

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що Адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень надає Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, МВС (Національної поліції) та СБУ, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб; представляє Замовника з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені Замовника судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах Замовника не передбачених даним Договором; представляє інтереси Замовника в судах, в органах прокуратури, МВС (національної поліції) та СБУ під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів Замовника (а.с.17).

Згідно з Додатком №1 до Договору від 25.01.2021 предметом договору є домовленість, за якою одна сторона (Адвокат) зобов`язується здійснити захист під час судового розгляду відносно Клієнта. Гонорар за здійснення вказаного захисту складає 8000 грн., з яких клієнт повинен сплатити 8000 грн. в день укладення договору (а.с.19).

Так, суд зауважує, що договір про надання правової допомоги від 25.01.2021 стосується широкої сфери юридичних послуг, які можуть надаватися Клієнту, а тому сам по собі не пов`язується із наданням правничої (правової) допомоги позивачу саме у даній справі.

Разом з тим, суд враховує, що позов поданий у даній справі до Кіровоградського окружного адміністративного суду стосовно визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця, у той час як квитанція містить вказівку про збирання доказів, складання позовної заяви та участь в суді першої інстанції

До того ж, розмір правничої допомоги за договором від 25.01.2021 залежить від наданих послуг та часу їх надання Адвокатом. При цьому сторонами лише погоджено максимальний розмір гонорару, що не свідчить, що такий розмір не може бути меншим.

Крім того, позивач, в порушення вимог ч.4 ст.134 КАС України, не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. При цьому відсутність детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, у тому числі, із зазначенням витраченого часу на відповідні роботи (послуги), унеможливлює оцінку судом співмірності розміру таких витрат із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну (правничу) допомогу не можуть розцінюватися як докази понесення витрат саме у даній справі, а також зважаючи на те, що позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що унеможливило оцінку співмірності понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 268, 269, 287 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича (02125, м.Київ, вул.Старосільська, 1-У, офіс 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Товариство з обмеженою відповідальністю “РОСВЕН ІНВЕСТ Україна” (03126, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6, ЄДРПОУ 37616221), про визнання протиправними та скасування постанов – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича про відкриття виконавчого провадження №63336830 від 20.10.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.10.2020 року, винесену у виконавчому провадженні №63336820.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича (02125, м.Київ, вул.Старосільська, 1-у, офіс 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.287, 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина