Рішення № 95492724, 12.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2021Справа № 910/225/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" про стягнення 4 064,39 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2020 року державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" (далі - Товариство) заборгованості в розмірі 4 064,39 грн., з яких: 3 876,83 грн. - основний борг, 66,23 грн. - інфляційні втрати, 24,27 грн. - три проценти річних, 97,06 грн. - пеня, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендаря від 15 листопада 2019 року № 02.5-14/1-437.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 січня 2021 року вищенаведену позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/225/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 11 січня 2021 року про відкриття провадження у справі № 910/225/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 04116, місто Київ, вулиця Шулявська, будинок 7.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 11 січня 2021 року була отримана уповноваженим представником відповідача 18 січня 2021 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення цього судового відправлення.

Проте Товариство у встановлений строк відзиву на позов не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що Товариство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2019 року між Підприємством та Товариством був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-437.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.1.1 договору у зв`язку з наданням відповідачу в строкове платне користування: приміщення № 182, площею 12,0 кв.м, на 1-му поверсі будівлі пасажирського терміналу "F" з швидкомонтуючих легких конструкцій (інв. № 47570) та приміщення № 41, площею 31,6 кв.м, на 2-му поверсі будівлі пасажирського терміналу "F" з швидкомонтуючих легких конструкцій (інв. № 47570), для розміщення виробничих підрозділів авіакомпанії (офіс) - позивач надає, а Товариство отримує та оплачує наступні послуги: постачання теплової енергії; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці працівників; постачання води, використаної для прибирання приміщення самостійно; прибирання та вивезення твердих побутових відходів.

Згідно з пунктом 1.1.2 даного правочину балансоутримувач забезпечує технічну можливість для під`єднання обладнання орендаря до електричних мереж позивача з метою передачі відповідачу електричної енергії, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача за цінами (тарифами), встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктом 1.1.3 договору визначено, що орендар щорічно сплачує балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за користування майном. Сума компенсації розраховується пропорційно площі майна, що знаходиться в оренді. Сплата відбувається в термін, визначений у пункті 2.2.2 цієї угоди.

Відповідно до пункту 1.3 договору сплата здійснюється орендарем з 6 вересня 2019 року (з дати підписання акту приймання-передавання орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 6 вересня 2019 року № 2278).

Згідно з пунктом 1.6 даного правочину в разі припинення надання в строкове платне користування майна, нарахування оплати за послуги відбувається до дати фактичного повернення майна (включно), що фіксується сторонами у відповідному акті приймання-передавання майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 6 вересня 2019 року № 2278.

Пунктом 2.1.5 договору визначено, що балансоутримувач зобов`язується щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок-фактуру за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.

Орендар зобов`язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з пунктом 1.1.3 цього правочину. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акту. Датою отримання зазначених документів вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5 робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5 робочих днів акт не буде повернуто балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами (пункт 2.2.2 договору).

Всі документи (листи, повідомлення, інша кореспонденція тощо), що будуть направлені балансоутримувачем на адресу орендаря, вказану в договорі вважаються такими, що були відправлені належним чином належному отримувачу до тих пір, поки орендар письмово не повідомить балансоутримувача про зміну свого місцезнаходження (із доказами про отримання позивачем такого повідомлення). Вся кореспонденція, що направляється Підприємством, вважається отриманою орендарем не пізніше 14 календарних днів з моменту її відправки позивачем на адресу відповідача, зазначену в цій угоді, якщо інше не передбачено умовами даного правочину (пункт 8.7 договору).

Відповідно до пункту 6.1 даного правочину він набирає чинності з моменту його укладення та діє по 5 серпня 2022 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство виставило відповідачу рахунки-фактури за надані послуги: від 30 червня 2020 року № 61/545 на суму 285,60 грн., від 30 червня 2020 року № 61/546 на суму 124,56 грн., від 31 липня 2020 року № 61/651 на суму 285,60 грн., від 31 липня 2020 року № 61/652 на суму 124,56 грн., від 31 серпня 2020 року № 61/732 на суму 285,60 грн., від 31 серпня 2020 року № 61/733 на суму 124,55 грн., від 30 вересня 2020 року № 62/442 на суму 2 431,07 грн., від 30 вересня 2020 року № 61/828 на суму 285,60 грн., від 30 вересня 2020 року № 61/829 на суму 124,56 грн., від 30 вересня 2020 року № 61/915 - за спожиті Товариством комунальні послуги.

Рахунки-фактури та акти приймання-здачі за червень були відправлені відповідачу поштою відповідно до пункту 8.7 договору, оскільки відповідач самостійно не з`явився в бухгалтерію позивача, як це передбачено пунктом 2.2.2 спірної угоди. Вказані рахунки були отримані Товариством, що підтверджується відомостями з офіційного сайту публічного акціонерного товариства "Укрпошта".

Рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг за липень, серпень та вересень були самостійно отримані відповідачем, що підтверджується відповідними підписами представника Товариства в реєстрах виданих/отриманих оригіналів документів, копії яких наявні у матеріалах справи.

12 жовтня 2020 року сторонами було підписано акт приймання-передачі орендованого майна за договором оренди від 6 вересня 2019 року № 2278 (належним чином засвідчена копія наявна у матеріалах справи), згідно з яким 17 вересня 2020 року орендоване майно було повернуто балансоутримувачу. У зв`язку з цим, виставлені орендарю рахунки за вересень місяць було відкореговано, шляхом зменшення вартості наданих послуг.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним правочином також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Товариством умов даної угоди.

Проте всупереч положенням вищенаведеного договору Товариство взятий на себе обов`язок по оплаті вартості наданих йому комунальних послуг не виконало, заборгувавши таким чином Підприємству 3 876,83 грн. за період з 1 червня 2020 року по 17 вересня 2020 року.

У матеріалах справи також наявна претензія позивача від 19 жовтня 2020 року № 35-28/5-208 про здійснення Товариством оплати заборгованості, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Однак зазначена сума боргу в добровільному порядку відповідачем сплачена не була.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем не спростовано факту надання вказаних комунальних послуг у спірний період. Відтак, в силу наведених норм Товариство зобов`язане було оплатити ці послуги.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем згідно з наданим останнім розрахунком становить 3 876,83 грн. Слід зазначити, що відповідачем належними та допустимими доказами наданого позивачем розрахунку спростовано не було.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15 листопада 2019 року № 02.5-14/1-437, яка складає 3 876,83 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, позивач також просив суд стягнути з Товариства 24,27 грн. трьох процентів річних та 66,23 грн. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу згідно наданого Підприємством розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені Підприємством до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15 листопада 2019 року № 02.5-14/1-437 позивач просив суд стягнути з Товариства 97,06 грн. пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу в період з 30 червня 2020 року по 30 вересня 2020 року згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що орендар зобов`язаний, у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, зазначених у пункті 2.2.2 цього правочину, сплатити балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за даною угодою.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон) (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках .

Отже на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону.

За частиною 5 статті 20 Закону послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з частиною 4 статті 23 та частиною 3 статті 24 Закону послуги з централізованого водопостачання та водовідведення надаються згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону послуга з поводження з побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 26 Закону (яка була введена в дію до початку спірних правовідносин) передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Проте дія зазначеної норми була зупинена відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 533-IX, який набрав чинності 18 березня 2020 року.

Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, що набрав чинності 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Виходячи з викладеного вище, суд дійшов висновку, що не підлягає стягненню з Товариства пеня, нарахована згідно з рахунком-фактурою від 30 вересня 2020 року № 62/442 за послугу з відшкодування вартості спожитої електричної енергії. Крім того, не підлягає стягненню з відповідача пеня, нарахована за послуги з постачання води, а також прибирання та вивезення твердих побутових відходів.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що на підставі вказаних приписів чинного законодавства стягненню з Товариства на користь Підприємства підлягає сума пені, нарахована на вартість послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці працівників у розмірі 22,62 грн., з яких: 5,86 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 120,00 грн. у період з 21 липня 2020 року по 16 грудня 2020 року, 2,93 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 60,00 грн. у період з 21 липня 2020 року по 16 грудня 2020 року, 4,64 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 120,00 грн. у період з 21 серпня 2020 року по 16 грудня 2020 року, 2,32 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 60,00 грн. у період з 21 серпня 2020 року по 16 грудня 2020 року, 3,42 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 120,00 грн. у період з 21 вересня 2020 року по 16 грудня 2020 року, 1,71 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 60,00 грн. у період з 21 вересня 2020 року по 16 грудня 2020 року, 1,16 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 61,93 грн. у період з 21 жовтня 2020 року по 16 грудня 2020 року, 0,58 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 30,97 грн. у період з 21 жовтня 2020 року по 16 грудня 2020 року.

У той же час у задоволенні вимог Підприємства про стягнення з Товариства пені у розмірі 74,44 грн. слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Підприємства підлягає частковому задоволенню.

Водночас відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" (04116, місто Київ, вулиця Шулявська, будинок 7; ідентифікаційний код 32259588) на користь державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) 3 876 (три тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 83 коп. основного боргу, 22 (двадцять дві) грн. 62 коп. пені, 24 (двадцять чотири) грн. 27 коп. трьох процентів річних, 66 (шістдесят шість) грн. 23 коп. інфляційних втрат, а також 2 063 (дві тисячі шістдесят три) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні вимог державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" пені у розмірі 74,44 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 березня 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко