Рішення № 9549106, 30.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/7130.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бекас» доТовариства з обмеженою відповідальністю «КТГ «Укрсталь»

простягнення 8353,65 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Мороз О.Л. –представник за довіреністю № 128 від 30.03.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Бекас»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КТГ «Укрсталь»про стягнення 8353,65 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 50 від 11.12.2007 року позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товар на загальну суму 24221,73 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати товару відповідач виконав частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 5784,33 грн., пеню у розмірі 791,73 грн., збитки від інфляції у розмірі 1458,59 грн. та 3 % річних у розмірі 319,00 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.02.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 22.02.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 04.02.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 22.02.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 04.02.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 16.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 16.03.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 22.02.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 16.03.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 22.02.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 30.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 30.03.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 16.03.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 30.03.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 16.03.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          11.12.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бекас»(надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КТГ «Укрсталь»(надалі –відповідач) укладено договір № 50 купівлі-продажу (надалі –договір).

          Відповідно до пункту 1.1 договору позивач зобов’язався продати, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити металопродукцію у відповідності з договором і рахунками-фактурами, які є невід’ємною частиною договору.

          Згідно з наявними в матеріалах справи видатковими накладними № ДН-0000257 від 22.01.2008 року на суму 9967,72 грн., № ДН-0000260 від 22.01.2008 року на суму 4317,28 грн., № ДН-0000860 від 18.02.2008 року на суму 750,84 грн., № ДН-0001018 від 25.02.2008 року на суму 576,00 грн., № ДН-0001020 від 25.02.2008 року на суму 2136,00 грн., № ДН-0001264 від 05.03.2008 року на суму 640,31 грн., № ДН-0001555 від 18.03.2008 року на суму 5833,58 грн. на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товар на загальну суму 24221,73 грн.

          З наданих суду довіреностей на одержання цінностей серії ЯОС № 869017 від 21.01.2008 року, серії ЯОС № 869056 від 18.02.2008 року, серії ЯОС № 869066 від 22.02.2008 року, серії ЯОС № 869092 від 04.03.2008 року та серії ЯОС № 869098 від 18.03.2008 року судом вбачається, що товар був прийнятий особою, належним чином на це уповноваженою.

          Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що оплата кожної партії продукції здійснюється відповідачем протягом 5-ти банківських днів з моменту її відвантаження.

          Відповідно до частини 1 статті 73 КЗпП України 8 березня є святковим днем, в який робота не провадиться.

          Враховуючи зазначене, розрахуватися за товар, поставлений 22.01.2008 року, відповідач зобов’язаний був у термін до 29.01.2008 року, за товар, поставлений 18.02.2008 року, –у термін до 25.02.2008 року, за товар, поставлений 25.02.2008 року, –у термін до 03.03.2008 року, за товар, поставлений 05.03.2008 року, –у термін до 11.03.2008 року, за товар, поставлений 18.03.2008 року, –у термін до 25.03.2008 року.

          Відповідач оплатив поставлений товар частково, здійснивши на користь позивача переказ 18472,91 грн.

          Зокрема, 25.01.2008 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 14320,51 грн., 15.02.2008 року –1716,19 грн., 22.02.2008 року –576,00 грн. та 29.02.2008 року –1860,21 грн.

          З огляду на вказане, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 5748,82 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          В частині 1 статті 692 ЦК України зазначається, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Частиною 1 статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 5784,33 грн., посилаючись на наявність заборгованості відповідача перед позивачем за раніше поставлений в рамках договору товар.

          На підтвердження даної обставини позивач надав суду акт звіряння розрахунків, згідно з яким станом на 01.01.2008 року у відповідача існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 35,51 грн. («залишок»).

          Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року господарські операції –це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань та фінансових результатів.

          Тобто факт проведення позивачем у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов’язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

          Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

          Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

          Первинних документів, що відповідають таким вимогам, в підтвердження здійснення поставок товару в попередній період позивач не надав.

          Акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції.

          Відповідно до чинного законодавства акт звірки –це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами –договором, розрахунками, тощо. Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу.

          До того ж, наявний в матеріалах справи акт звіряння розрахунків не підписаний з боку відповідача, а тому не є належним доказом в підтвердження заборгованості за останнім.

          Враховуючи зазначене, твердження позивача про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за раніше поставлений в рамках договору товар у розмірі 35,51 грн. суд вважає недоведеним.

          Доказів належного виконання зобов’язання за договором щодо оплати товару, поставленого згідно з видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірного зобов’язання підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          З огляду на вказане, беручи до уваги недоведеність позивачем наявності перед ним заборгованості за раніше поставлений в рамках договору товар, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості суд вважає такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 5748,82 грн.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем оплати товару позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 791,73 грн. за період з 26.03.2008 року по 25.10.2009 року, збитки від інфляції у розмірі 1458,59 грн. за період з квітня 2008 року по грудень 2009 року та 3 % річних у розмірі 319,00 грн. за період з 26.03.2008 року по 25.01.2010 року.

          Пунктом 8.1 договору сторони обумовили, що у випадку прострочення відповідачем оплати конкретної партії товару відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 0,1 % від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

          Згідно з частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Виходячи із визначень, наведених вище, суд приходить до висновку, що за прострочення оплати поставленого товару сторони передбачили сплату відповідачем пені.

          З доданого до позовної заяви розрахунку судом вбачається, що заявлені до стягнення суми пені, збитків від інфляції та 3 % річних позивач нараховує на суму заборгованості, що існувала станом на день звернення до суду.

          Станом на день звернення до суду неоплаченим залишався товар, поставлений 18.03.2008 року.

          Як зазначалося вище, розрахуватися за товар, поставлений 18.03.2008 року, відповідач зобов’язаний був у термін до 25.03.2008 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 26.03.2008 року.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Враховуючи зазначене, нарахування пені за прострочення оплати товару, поставленого 18.03.2008 року, можливе по 25.09.2008 року.

          Частина 1 статті 231 ГК України визначає, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

          Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

          З огляду на вказане, розмір пені складає:

          5784,33 грн. * 20 % * 35 (з 26.03.2008 року по 29.04.2008 року) / 366 = 110,63 грн.

          5784,33 грн. * 24 % * 149 (з 30.04.2008 року по 25.09.2008 року) / 366 = 565,16 грн.

          Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір пені складає 675,79 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 675,79 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          З огляду на вказане, за перерахунком суду розмір збитків від інфляції складає:

          5784,33 грн. * (103,1 % * 101,3 % * 100,8 % * 99,5 % * 99,9 % * 101,1 % * 101,7 % * 101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 %) –5784,33 грн. = 1457,65 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 1457,65 грн.

          Розмір 3 % річних складає:

          5784,33 грн. * 3 % * 281 (з 26.03.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 133,23 грн.

          5784,33 грн. * 3 % * 390 (з 01.01.2009 року по 25.01.2010 року) / 365 = 185,42 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних складає 318,65 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 318,65 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КТГ «Укрсталь»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 34619408) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бекас»(03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 100/2; ідентифікаційний код 21571801) основну заборгованість у розмірі 5748 (п’ять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 82 коп., пеню у розмірі 675 (шістсот сімдесят п’ять) грн. 79 коп., збитки від інфляції у розмірі 1457 (одна тисяча чотириста п’ятдесят сім) грн. 65 коп., 3 % річних у розмірі 318 (триста вісімнадцять) грн. 65 коп., 100 (сто) грн. 13 коп. державного мита та 231 (двісті тридцять одну) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –12.04.2010 року.