Рішення № 9548870, 09.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/54009.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Продукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Анкер"

простягнення 231 089,10 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаКідалова Н.О., Кіндер В.А. –представники

від відповідачаМатросов О.О. –представник В судовому засіданні 09.03.2010 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою присутнього представника відповідача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Продукт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Анкер" заборгованості за Договором суборенди № 056/09 від 01.11.2008 у розмірі 231 089,10 грн., у тому числі, заборгованість по орендній платі у розмірі 185037,17 грн., заборгованість по комунальним платежам у розмірі 8199,78 грн., пеня у розмірі 20129,42 грн., 3% річних у розмірі 4338,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 13384,38 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконує свої зобов’язання за Договором суборенди від 01.11.2008 щодо сплати передбачених Договором платежів.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що сторони уклади 11.09.2009 Додаткову угоду до Договору суборенди, якою припинили вказаний Договір. У зв’язку з чим відповідач не погоджується з нарахованими позивачем орендною платою та комунальними платежами після припинення Договору суборенди. Відповідач заперечує проти стягнення вартості комунальних послуг, оскільки відповідно до п. 3.1 Договору вартість комунальних послуг входить до складу орендної плати. Також відповідач не погоджується з нарахованими позивачем пенею, інфляційними втратами та 3% річних, оскільки додатковою угодою сторони припинили зобов’язання за Договором суборенди. Крім того, відповідач просить розстрочити виконання рішення щодо пред’явлених вимог по сплаті орендної плати нарахованої до 11.09.2009.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

01.11.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВС-Продукт" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Анкер" (суборендар) було укладено Договір суборенди № 056/09 нежитлового приміщення (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору орендар зобов’язався передати за плату суборендарю в строкове платне користування (суборенду), а суборендар зобов’язався прийняти в строкове платне користування частину нежитлових приміщень майнового комплексу (далі - приміщення), що знаходиться за адресою: вул. Фрунзе, 86, м. Київ, загальною площею 409,7 кв.м, і зобов’язався сплачувати орендарю орендну плату в строки та на умовах, визначених цим Договором.

В процесі дії Договору площа приміщень змінювалась. Так, з 01.01.2009 загальна площа оренди становила 387,9 кв.м (Додаткова угода № 1 від 26.12.2008 до Договору); з 01.08.2009 загальна площа оренди становила 351,3 кв.м (Додаткова угода № 2 від 31.07.2009 до Договору); з 01.09.2009 загальна площа оренди становила 318,1 кв.м (Додаткова угода № 3 від 31.08.2009 до Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору протягом усього строку суборенди суборендар повинен щомісячно сплачувати орендарю орендну плату, формула визначення якої зазначена у вказаному пункті.

Вартість комунальних послуг з теплопостачання, водопостачання та водовідведення входять до складу орендної плати.

Додатковими угодами № 1, 2, 3 до Договору сторони вносили зміни до п. 3.1 Договору щодо розміру орендної плати у зв’язку зі зміною загальної площі об’єкта оренди.

Відповідно до п. 3.5 Договору суборендар зобов’язаний не пізніше 7 числа кожного поточного місяця сплачувати орендарю орендну плату за поточний місяць у розмірі, визначеному в п. 3.1 Договору, з урахуванням положень п. 3.2 Договору, авансовим платежем, шляхом перерахування цих грошових коштів на банківський рахунок орендаря на підставі рахунку-фактури орендаря.

Згідно з п. 3.6. Договору компенсація вартості отриманих суборендарем комунальних послуг з електроенергії а вартість витрат, пов’язаних з експлуатацією (використанням) електричних мереж та електроустановок, що належать власнику приміщення, не входить до складу орендної плати, а компенсуються (відшкодовуються) суборендарем окремо (додатково) за фактом їх споживання та використання (експлуатації) протягом 3 банківських днів з дня отримання рахунків від орендаря.

Відповідно до п. 3.9 Договору суборендар також зобов’язаний сплачувати орендарю за в’їзд/виїзд, стоянку автотранспортних засобів суборендаря (включаючи автотранспортні засоби інших осіб, які прямують до суборендаря) на територію (з території), на якій знаходиться приміщення.

Крім того, згідно з п. 2.2.10 Договору за надання орендарем послуг з транспортування твердих побутових, будівельних, виробничих відходів, які створюються внаслідок господарської діяльності суборендаря, з метою передачі їх у встановленому порядку на знешкодження, суборендар відшкодовує орендарю вартість таких послуг окремо (додатково) з розрахунку 60,00 грн. з ПДВ за 1 м.куб.

Відповідно до п. 2.2.13 Договору суборендар зобов’язаний сплачувати своєчасно та в повному обсязі орендну плату та інші платежі за цим Договором.

11.09.2009 між позивачем та відповідачем укладена Додаткова угода про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення № 056/09 від 01.11.2008.

Згідно з п. 1 вказаної Додаткової угоди сторони дійшли взаємної згоди припинити договір суборенди нежитлового приміщення № 056/09 з 11.09.2009.

За період з грудня 2008 року по вересень 2009 позивач надавав відповідачу рахунки-фактури на сплату орендної плати, а також за освітлення приміщення, проїзд легкових та вантажних автомобілів на територію та вивіз сміття, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Отримання відповідачем вказаних рахунків-фактур підтверджується підписом представника відповідача.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач не в повному обсязі здійснив розрахунки з позивачем за період дії Договору. За розрахунком суду заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 056/09 за період з грудня 2008 року по 11.09.2009, станом на день прийняття рішення становить: 159177,04 грн. –орендна плата та 7724,78 грн. –комунальні платежі, які не входять до орендної плати.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

          Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання свої обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав. Також відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості в добровільному порядку.

Посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення комунальних послуг, оскільки згідно з п. 3.1 Договору вартість комунальних послуг входить до складу орендної плати судом не приймається у зв’язку з тим, що позивачем заявлено вимоги про стягнення вартості комунальних послуг (згідно рахунків - освітлення приміщення, проїзд легкових та вантажних автомобілів на територію та вивіз сміття), які відповідно до п.п. 3.6, 3.9 та 2.2.10 Договору не входять до складу орендної плати.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та комунальним послугам за Договором підлягають задоволенню в частині періоду дії Договору суборенди - з грудня 2008 по 11.09.2009, сума яких за розрахунком суду становить: 159177,04 грн. –орендна плата та 7 724,78 грн. –комунальні платежі.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором по орендній платі та комунальним платежам по листопад 2009 року включно.

Таким чином, позивач також просить стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилась після 11.09.2009 - після припинення дії Договору суборенди, тобто за фактичне користування об’єктом оренди.

Однак, підставою вказаної частини позовних вимог також є Договір суборенди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач під час судового розгляду наполягав на заявлених вимогах про стягнення заборгованості за період по листопад 2009 року на підставі Договору; заяв та клопотань іншого змісту суду не подавалось та представником не заявлялось. За таких обставин, суд при винесенні рішення обмежений підставами, зазначеними позивачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за фактичне використання приміщення з 12.09.2009 по листопад 2009 задоволенню не підлягають.

Суд також відзначає, що позивач не позбавлений права звернутись до відповідача чи до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за час фактичного використання приміщення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 20129,42 грн., 3% річних у розмірі 4338,36 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13384,38 грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.3 Договору за прострочення виконання суборендарем грошових зобов’язань у встановлений цим Договором строк, суборендар сплачує на користь орендаря пеню в розмірі 1% від суми боргу, але не більше подвійної ставки НБУ, за кожний день прострочення.

У зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання щодо сплати платежів за Договором відповідач виконав неналежним чином, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4.3 Договору, ст. 611 Цивільного кодексу України, розмір якої, за розрахунком суду становить 18257,55 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт невиконання відповідачем зобов’язання щодо сплати платежів за Договором встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком суду у розмірі 12704,48 грн. –інфляційні втрати та 3756,18 грн. –3% річних.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Посилання відповідача на необхідність розстрочення виконання рішення суду судом відхиляється з огляду на його необґрунтованість та недоведеність, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності обставин, що можуть ускладнити виконання рішення чи неможливості його виконання у даний час.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Анкер" (03069, м.Київ, вул. Фрометівський узвіз, 5, ідентифікаційний код 35000093, п/р 26002010782561 в КМФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Продукт" (04074, м. Київ, вул. Сокальська, 4, ідентифікаційний код 34477749, п/р 26004160493400 в АКІБ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005) заборгованість по орендній платі у розмірі 159177 (сто п’ятдесят дев’ять тисяч сто сімдесят сім) грн. 04 коп., по комунальним платежам у розмірі 7724 (сім тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 78 коп., пеню у розмірі 18257 (вісімнадцять тисяч двісті п’ятдесят сім) грн. 55 коп., інфляційні втрати у розмірі 12704 (дванадцять тисяч сімсот чотири) грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 3756 (три тисячі сімсот п’ятдесят шість) грн.18 коп., державне мито у розмірі 2016 (дві тисячі шістнадцять) грн. 20 коп. та 205 (двісті п’ять) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 22.03.2010