Рішення № 95487781, 12.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2021 р. Справа№200/11101/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (місце знаходження: вул. Юрія Поправки, б. 6, оф. 14, м. Київ, Київська область), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – Акціонерне товариство «Фінансова компанія «Аланд» (місце знаходження: вул. Саксагонського, б. 14, офіс 301, м. Київ, Київська область; код ЄДРПОУ: 42642578) про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

У С Т А Н О В И В:

27 листопада 2020 року ОСОБА_1 , позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – Акціонерне товариство «Фінансова компанія «Аланд» про визнання протиправною та скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової Марії Вікторівни від 12.11.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63593350.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вважає постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, оскільки при відкритті виконавчого провадження відповідачем не дотримано вимог частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника. Вважає, що відкриття виконавчого провадження не за місцем реєстрації та проживання позивача порушують права позивача як сторони виконавчого провадження та зазначає, що жодного майна в м. Києві не має, грошові кошти на банківських рахунках м. Києва відсутні. За таких обставин вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню, а тому позивач звернулась з даним позовом до суду.

08 грудня 2020 року представником позивача до суду було надано заяву про заміну підстав позову, у якому зазначено, що виконавчий напис нотаріусом було вчинено не на кредитному договорі, посвідченому нотаріально, а на заявці № 001-04500-251113 від 25.11.2013 року, тому вказаний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, а отже не може бути прийнятий виконавцем до провадження.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким зазначає, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника- фізичної особи. Тобто, якщо місце проживання, перебування боржника – фізичної особи розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність, та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити провадження.

Таким чином зазначає, що діяв виключно в межах діючого законодавства, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами, передбаченими ст. 287 КАС України.

03 грудня 2020 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року зупинено провадження по справі до набрання законної сили рішення по справі № 220/1961/20-а за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Фінансова компанія “Аланд”, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу им. Києва ОСОБА_2 , приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису від 08.09.2020 року № 30868 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалами суду від 09 березня 2021 року поновлено провадження по справі, призначено засідання на 12 березня 2021 року та витребувано додаткові докази по справі.

Позивач та представник позивача до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Третя особа до судового засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. Правом надати пояснення не скористалась.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрован за адресою АДРЕСА_1 з 30 березня 2001 року.

28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем було видано виконавчий напис № 30868 про звернення стягнення з ОСОБА_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , який є боржником за Кредитним договором 001-04500-251113 від 25 листопада 2013 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», правонаступником усіх прав і обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 395/К від 20 квітня 2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансва компанія «Кредит-Капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитним договорами 11/08/2020 ФА від 11 серпня 2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд».

26.10.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» звернулось до приватного виконавця з заявою про примусове виконання рішення, та до заяви долучили платіжне доручення, оригінал виконавчого напису № 30868 від 08.09.2020 року, копію довіреності представника стягувача.

На підставі вказаного виконавчого напису за заявою представника ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» від 26.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.11.2020 року №ВП 63593350 з виконання виконавчого напису № 30868 від 08.09.2020 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованість в розмірі 13 629,43 гривень.

Адресою боржника зазначено АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

Вказану постанову направлено на адреси позивача супровідним листом від 12.11.2020 року, та отримано позивачем відповідно до відстеження поштового відправлення 17 листопада 2020 року (а.с. 10).

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецькій області від 21 січня 2021 справа № 220/1961/20 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий 08.09.20 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем зареєстрованим у реєстрі за № 30868, про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» за кредитним договором 001-04500-251113 від 25.11.2013 року у розмірі 13 629,43 гривень.

23.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною на підставі рішення суду по справі 220/1961/20 та п. 5 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №ВП 63593350.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні питання врегульовані Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон № 1404).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

За приписами статті 10 Закону № 1404 заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (стаття 15 Закону).

Згідно з статтею 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35 -1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

За приписами частини 4 вказаної статті вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно частини 1 статті 19 Закону № 1404, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до статті 24 Закону № 1404 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

З матеріалів справи вбачається, що в заяві про примусове виконання рішення та у виконавчому написі №30868 зазначено місце фактичного проживання боржника – АДРЕСА_2 , яке територіально відноситься та підпорядковано приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Малковій М.В.

При цьому, суд звертає увагу, що положеннями Закону України “Про виконавче провадження” на державного виконавця не покладено обов`язку щодо перевірки місцезнаходження боржника зазначеного у виконавчому документі. Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на положення частини 3 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження”, якою передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно абз. 5 статті 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Як зазначено у статті 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію міст проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Таким чином, фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому законом порядку. Проте ні стягувач, ні виконавець не можуть зобов`язати боржника зареєструвати чи перереєструвати адресу свого місця проживання у разі розбіжностей між фактичною та зареєстрованою адресами.

Отже, положення частини 2 статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” у взаємозв`язку з частиною 3 статті 26 того ж Закону, щодо відомостей про “місце проживання”, “місце перебування” чи “місцезнаходження” особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживання адже, в Законі України “Про виконавче провадження” застосовуються всі три окремих поняття.

Крім того, Закон України “Про виконавче провадження” є спеціальним законом, якій слід застосовувати до спірних відносин.

Водночас, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 87 Закону України “Про нотаріат” від 2 вересня 1993 року № 3425-XII (далі - Закон № 3425) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону № 3425).

Відповідно до статті 89 Закону № 3425 у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону № 1404 передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.

Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження” (ст. 90 Закону № 3425).

Виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення (ст. 91 Закону № 3425).

Згідно з статтею 50 Закону № 3425 нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Суд зазначає, що виконавчий напис приватного нотаріуса № 30868 за своїм змістом та формою відповідає вимогам встановленим частиною 1 статті 4 Закону №3425 та містить вказівку на адресу фактичного проживання боржника у місті Києві.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання таким що не підлягає виконанню виконавчий напис № 30868. Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецькій області від 21 січня 2021 справа № 220/1961/20 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий 08.09.20 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем зареєстрованим у реєстрі за № 30868, про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» за кредитним договором 001-04500-251113 від 25.11.2013 року у розмірі 13 629,43 гривень. Підставою прийняття такого рішення було то, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору № 001-04500-251113 від 25.11.2013 року, укладеного у простій письмовій формі.

Суд зазначає що у обов`язки приватного виконавця не входить надання оцінки змісту кредитного договору.

Наявне у матеріалах справи рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 21.01.2021 року у справі №220/1961/20, яким визнано виконавчий напис нотаріуса, що вчинений 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., зареєстрований в реєстрі за № 30868 не може бути підставою для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №63593350, оскільки на час прийняття спірної постанови відповідачем виконавчий напис нотаріуса №30868 від 08.09.2020 року не був скасований у встановленому законом порядку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню виконавче провадження підлягає закінченню (п.5 ч.1 ст.39 Закону № 1404-VIII).

Так судом встановлено, що 23.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною на підставі рішення суду по справі 220/1961/20 та п. 5 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №ВП 63593350.

Частиною четвертою статті 4 Закону № 1404 установлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов`язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника. Відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог Глави 16 розділу II Порядку № 296/5 несе нотаріус, як особа, яка вчиняє виконавчий напис.

Таким чином, у приватного виконавця були відсутні правові підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а отже, враховуючи вище наведені фактичні обставини справи та вимоги Закону суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 12 листопада 2020 року № 63593350 винесена відповідачем з дотриманням вимог Закону України “Про виконавче провадження”.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 25.01.2019 року у справі №511/1342/17 та постанові Верховного суду від 09.12.2020 у справі 460/3537/20.

Таким чином, на час винесення оскаржуваної постанови відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, відповідачем доведено правомірність дій у виконавчому провадженні вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову у суду відсутні правові підстави для стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229, 230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (місце знаходження: вул. Юрія Поправки, б. 6, оф. 14, м. Київ, Київська область), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – Акціонерне товариство «Фінансова компанія «Аланд» (місце знаходження: вул. Саксагонського, б. 14, офіс 301, м. Київ, Київська область; код ЄДРПОУ: 42642578) про визнання протиправною та скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової Марії Вікторівни 12.11.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63593350 – відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 12 березня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Арестова