Рішення № 9548660, 26.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/50326.10.09 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О.Довженка»

про стягнення 379674, 55 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Іваненко І.П. - довіреність № Д07/2009/07/10-7 від 10.07.09р.;

від відповідача: Лошаков Д.С. –довіреність № 31 від 21.04.2009р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О.Довженка»про стягнення 379674, 55 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором № 8604039 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2001р. не оплатив вартість отриманої теплової енергії, заборгувавши позивачу 379674, 55 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 363157, 18 грн. - боргу, 13826, 37 грн. –інфляційних збитків, 2691, 00 грн. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати –3796, 75 грн. –державного мита, 312, 50 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2009р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14.09.2009р.

В судовому засіданні 14.09.2009р. представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено, у зв’язку з чим в судовому засідання було оголошено перерву на 05.10.2009р.

В судовому засіданні 05.10.2009р. представником відповідача було надано відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на неправомірність нарахування за тарифами від 25.12.2008р., оскільки останні не набули чинності, а тому у позивача не було правових підстав для нарахування за цими тарифами.

Враховуючи необхідність надання додаткових доказів по справі в судовому засіданні було оголошено перерву до 26.10.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2009р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.10.2009р. проти задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.10.2009 р. за згодою представника позивача та представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2001 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 8604039 про постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язався продавати, а відповідач купувати теплову енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

Згідно з пп. 2.2.1 та 2.3.1 Договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб опалення в період опалювального сезону, гарячого постачання –протягом року в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору, яку відповідач оплачує щомісячно своєчасно та в повному обсязі.

Визначення кількості спожитої теплової енергії протягом звітного періоду здійснюється по приладах обліку та розрахунковим способом згідно договірних навантажень (п. 5.1. Договору).

Розрахунки за теплову енергію здійснюється за тарифами, встановленими та затвердженими Київською міською державною адміністрацією (Додаток № 3 до Договору), та на підставі табуляграми фактичного споживання теплової енергії за попередній період та актів звірки на початок розрахункового періоду (Додаток №4 до Договору).

Оплата використаної енергії здійснюється не пізніше 28 числа місяця, що слідує за розрахунковим (Додаток № 4 до Договору).

Відповідно до умов Договору позивач протягом січня 2009 року по травень 2009 року поставив відповідачу теплову енергію, що підтверджується табуляграми за звітний період та звітами спожитої теплової енергії, копії яких містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Відповідач свої зобов’язання за договором повністю не виконав, заборгувавши позивачу 363157, 18 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься претензія позивача з вимогою сплати відповідачем заборгованості за договором від 27.05.2009 року, відповідь на яку в матеріалах справи відсутня.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тому, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 363157, 18 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 13826, 37 грн. –індекс інфляції та 2691, 00 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат нарахованих позивачем, господарський суд приходить до висновку, що їх нарахування здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О.Довженка»(03057, м. Київ, пр. Перемоги, 44, код 02404380) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187763) –363157 (триста шістдесят три тисячі сто п’ятдесят сім) грн. 18 коп. –основного боргу, 13826 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 37 коп. –інфляційних збитків, 2691 (дві тисячі шістсот дев’яносто одну) грн. 00 коп. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати – 3796 (три тисячі сімсот дев’яносто шість) грн. 75 коп. –державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 10.11.2009р.