Рішення № 9548647, 13.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/35613.10.09 За позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр»«САЛП ЛТД»

про розірвання договору фінансового лізингу та стягнення 545146,69 грн.

                              Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від прокуратури: Висоцька О.О. за посвідченням

від позивача: Гребелюк Л.М. –за довіреністю № 14/20-256-09 від 05.03.2009;

від відповідача: не з’явився.

обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «САЛП ЛТД»про розірвання договору фінансового лізингу та стягнення з Відповідача 471261,26 грн. основного боргу, 39984,18 грн. –пені, 28250,00 грн. –індексації та 5651,15 грн. –3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокуратура зазначає, що між ВАТ НАК «Украгролізинг»(Позивачем) та ТОВ «Виробничо-комерційний центр «САЛП ЛТД» (Відповідачем) було укладено договір фінансового лізингу № 10-06-160сфл від 23.11.2006, на підставі якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в тимчасове володіння та користування за плату сільськогосподарську техніку, закуплену за кошти Державного бюджету України, загальною вартістю 4340000,00 грн., а саме: зерносховище СМВУ 220.19.В12 в кількості 4 одиниці, що підтверджується актом приймання-передачі № 9 від 20.12.2006 року.

За доводами прокуратури Відповідачем порушуються умови договору № 10-06-160сфл від 23.11.2006, а саме п. 3.5.3. Так, Відповідач повинен був здійснювати лізингові платежі згідно додатку № 2 до Договору «Графік сплати лізингових платежів», однак останній оплату за договором не здійснює належним чином, в зв’язку з чим, у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 471261,26 грн., що є достатньою підставою для розірвання договору фінансового лізингу № 10-06-160сфл від 23.11.2006р.

З посиланням на п. 7.1 Договору позовна заява містить вимоги щодо сплати Відповідачем пені в розмірі 39984,18 грн.

Крім того, на думку прокуратури, з Відповідача підлягає стягненню борг, з урахуванням індексу інфляції, яка становить 28250,00 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 5651,15 грн.

Ухвалою суду від 20.07.09 р. було порушено провадження у справі № 40/356 за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 08.09.09 р.

Ухвалою суду від 08.09.09 розгляд справи відкладався на 29.09.09 у зв’язку з неявкою у судове засідання відповідача.

Ухвалою Голови Господарського суду м. Києва від 14.09.09 продовжено строк вирішення спору у справі № 40/356 на один місяць.

У судовому засіданні 29.09.09 представник прокуратури подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 820069,39 грн. суми основної заборгованості та зобов’язати відповідача повернути позивачу сільськогосподарську техніку, отриману за договором фінансового лізингу, а саме: зерносховище СМВУ 220.19.В12 в кількості 4 одиниці.

Представник відповідача у судове засідання вкотре не з’явився про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 29.10.09 розгляд справи відкладався на 13.10.09.

У судове засідання 13.10.09 представник Відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач не надав заперечення проти заявлених позовних вимог. В судові засідання 08.09.09, 29.09.09 та 13.10.09 не забезпечив явку повноважного представника. Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), надана Позивачем для залучення до матеріалів справи, свідчить, що запис про Відповідача значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, місцезнаходження –04053 м. Київ, вул. Артема, будинок 21, ідентифікаційний код 21582348.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення, оскільки, ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу Відповідача, що вказана в позовній заяві та довідці Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

За таких обставин згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі доказами та матеріалами.

Представник Прокуратури просив суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні за згодою представника Прокуратури та представника Позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до п. 1 укладеного між Позивачем і Відповідачем Договору фінансового лізингу № 10-06-160сфл від 23.11.2006р. (далі Договору фінансового лізингу) Позивач передає у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до Договору „Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу”, що є специфікацією Предмету лізингу, а Відповідач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

У відповідності з положеннями пункту 4.1 Договору фінансового лізингу з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмету лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні три місяці.

Відповідно до п.4.2 Договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору „Графік сплати лізингових платежів”.

Згідно з п. 3.5.3 Договору фінансового лізингу Лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

На виконання умов Договору фінансового лізингу Позивач 20.12.2006 року передав Відповідачу за актом № 9 приймання-передачі сільськогосподарської техніки загальною вартістю 4340 000,00 грн.

Таким чином, з наведеного вбачається, що Позивачем виконано своє зобов’язання за Договором фінансового лізингу № 10-06-160сфл від 23.11.2006р.

Але, як свідчать матеріали справи, Відповідач належним чином не виконує зобов’язання за договором № 10-06-160сфл від 23.11.2006р. щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 820069,39 грн.

Доказів сплати вказаних лізингових платежів Відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає, або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч.2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору фінансового лізингу № 10-06-160сфл від 23.11.2006р.

Враховуючи вищевикладене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за лізинговими платежами згідно Договору фінансового лізингу № 10-06-160сфл від 23.11.2006р. у розмірі 820069,39 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, прокуратура просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 28250,00 грн.

Відповідно до п. 7.1 Договору фінансового лізингу № 10-06-160сфл від 23.11.2006р. за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 39984,18 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку прокуратури та Позивача.

Крім того, прокуратура просить суд стягнути 3% річних в розмірі 5651,15 грн., а також борг з урахуванням індексу інфляції, яка становить 28250,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, суд погоджується з розрахунком прокуратури 3% річних та індексу інфляції за час прострочення, та приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 5651,15 грн. –3 % річних та 28250,00 грн. –втрат від інфляції (за обґрунтованим розрахунком прокуратури та Позивача).

Щодо вимог про розірвання договору фінансового лізингу № 10-06-160сфл від 23.11.2006р., укладеного між ВАТ НАК „Украгролізинг” та ТОВ «Виробничо-комерційний центр «САЛП ЛТД»а також про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «САЛП ЛТД»повернути ВАТ НАК „Украгролізинг” сільськогосподарську техніку, отриману за договором, а саме зерносховище СМВУ 220.19.В12 в кількості 4 одиниці, суд зазначає наступне.

Як встановлено ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Разом з тим, п. 8.3. Договору фінансового лізингу № 10-06-160сфл від 23.11.2006р. встановлено, що Лізингодавець має право ініціювати дострокове припинення дії Договору за несплату Лізингоодержувачем протягом 30 днів лізингового платежу або за неукладення Лізингоодержувачем правочинів або невиконання інших зобов’язань, передбачених цим договором.

Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що Відповідачем істотно порушено умови Договору фінансового лізингу № 10-06-160сфл від 23.11.2006р. а тому вимоги про розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно з п. 3.1.2 Договору Лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу, переданого в лізинг, якщо Лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 календарних днів.

Крім того, пунктом 8.8. Договору фінансового лізингу встановлено, що за несплату протягом 30 днів лізингового платежу чи невиконання (неналежного виконання) положень договору Лізингоодержувачем останній за власний рахунок, в термін не більше тижня, повертає Лізингодавцю предмет лізингу в комплектному та робото здатному стані з урахуванням його нормального ступеня спрацювання на підставі акту повернення предмету лізингу.

Таким чином, оскільки в даному випадку прострочення Лізингоодержувача зі сплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу становить більше 30 днів, вимоги про зобов’язання Відповідача повернути сільськогосподарську техніку, а саме: зерносховище СМВУ 220.19.В12 в кількості 4 одиниці, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідачем не було надано жодних доказів на спростування обставин, викладених Прокурором у позовній заяві.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.3 статті 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір фінансового лізингу № 10-06-160сфл від 23.11.2006р., укладений між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01023 м. Київ, вул. Мечникова, 16 А, код ЄДРПОУ 30401456) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «САЛП ЛТД»(04053 м. Київ, вул. Артема, будинок 21, ідентифікаційний код 21582348).

3. Зобов’язати «Виробничо-комерційний центр «САЛП ЛТД»(04053 м. Київ, вул. Артема, будинок 21, ідентифікаційний код 21582348) повернути Відкритому акціонерному товариству Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01023 м. Київ, вул. Мечникова, 16 А, код ЄДРПОУ 30401456) отриману за договором фінансового лізингу № 10-06-160сфл від 23.11.2006р. сільськогосподарську техніку, а саме: зерносховище СМВУ 220.19.В12 в кількості 4 одиниці.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «САЛП ЛТД»(04053 м. Київ, вул. Артема, будинок 21, ідентифікаційний код 21582348) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01023 м. Київ, вул. Мечникова, 16 А, код ЄДРПОУ 30401456) суму основної заборгованості в розмірі 820069,39 грн. (вісімсот двадцять тисяч шістдесят дев’ять гривень тридцять дев’ять копійок), пеню в розмірі 39984,18 грн. (тридцять дев’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят чотири гривні вісімнадцять копійок), нарахування встановленого індексу інфляції в сумі 28250,00 грн. (двадцять вісім тисяч двісті п’ятдесят гривень нуль копійок), 3% річних в сумі 5651,15 грн. (п’ять тисяч шістсот п’ятдесят одна гривня п'ятнадцять копійок).

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «САЛП ЛТД»(04053 м. Київ, вул. Артема, будинок 21, ідентифікаційний код 21582348) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, в доход Державного бюджету України державного мита в сумі 8940,39 грн. (вісім тисяч дев’ятсот сорок гривень тридцять дев’ять копійок) та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень нуль копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 29.10.2009