Рішення № 95484537, 04.03.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2021 Справа №607/8103/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

за участю секретаря Безручко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення три відсотки річних за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитним договором №014/0046/74/32384 від 25.06.2007 року ,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому просять стягнути з відповідача в їх користь заборгованість в сумі 2 813 доларів США 27 центів, як три відсотків річних за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитним договором №014/0046/74/32384 від 25.06.2007 року, за період з 25.03.2017 року по 25.03.2020 року, а також 2 102, 00 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із позовом в суд.

В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що 25 червня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір №014/0046/74/32384, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 45 600 доларів США 00 центів строком до 24 червня 2027 року із сплатою 13,75% річних, а позивальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитним коштами, комісії згідно умов кредитного договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені договором. Банк свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами кредитного договору, однак відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.10.2010 року з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 51 276,76 доларів США, що еквівалентно 404 789,00 грн., звернувши стягнення на предмет застави – майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 82,25 кв.м., належні ОСОБА_1 на підставі договору №50 на пайову участь у будівництві від 09.01.2006 року та вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Оскільки з дати ухвалення судового рішення по теперішній час заборгованість за кредитним договором погашено в повному обсязі не було, на адресу позичальника було направлено вимогу про неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором та надано можливість позичальнику добровільно врегулювати заборгованість. У зв`язку з несвоєчасною сплатою заборгованості банк, у порядку ст. 625 ЦК України нарахував три відсотки річних за період з 25 березня 2017 року по 25 березня 2020 року, тобто за останні три роки, в сумі 2 813, 27 доларів США.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня 2020 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується документально. Відзиву на позов не подала.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Тернопільської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено. Ухвалено стягнути із ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Тернопільської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 51 276,76 доларів США, що еквівалентно 404 789,00 грн., звернувши стягнення на предмет застави – майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 82,25 кв.м., належні ОСОБА_1 на підставі договору №50 на пайову участь у будівництві від 09.01.2006 року.

Як вбачається зі змісту вказаного судового рішення та наданих в обґрунтування позову документів, 25 червня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/0046/74/32384, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 45 600 доларів США строком на 240 місяця по 24 червня 2027 року зі сплатою 13,75% річних за користування кредитними коштами (п.1.1., 1.2, 1.4 Кредитного договору). З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №014/0046/74/32384 від 25 червня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. 26.06.2007 року за реєстровим №1831, предметом якого є майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 82,25 кв.м. Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору погашення кредиту здійснюється згідно Графіку погашення кредиту. Позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

24 березня 2020 року за вих.№114/5-181666 на адресу ОСОБА_1 позивачем направлена вимога про невиконання грошових зобов`язань за кредитним договором, що підтверджується відомостями з поштового відділення №73003 АТ «Укрпошта».

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що, в разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. ст. 524,533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже за змістом наведеної норми закону нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення трьох відсотків річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором №014/0046/74/32384 від 25.06.2007 року, виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2010 року.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 625 ЦК України, визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо сплати відповідачем суми основного боргу, виходячи з вимог ст. 625 ЦК України, суд вважає, що позивач має право на нарахування трьох процентів річних на суму боргу.

Три відсотки річних, передбачені ст. 625 ЦК України, можуть бути визначені у доларах США та нараховуються виходячи із простроченої суми, вираженої у відповідній грошовій валюті.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому, при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

У випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов`язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.

Саме така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року по справі №464/3790/16-ц.

Суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних на суму заборгованості, здійсненим позивачем у позові та проведеним за період з 25 березня 2017 року по 25 березня 2020 року, що складає 2 813 (дві тисячі вісімсот тринадцять) доларів США 27 центів та вважає необхідним стягнути вказану суму з відповідача на користь Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль».

Згідно платіжного доручення №9467 від 07 травня 2020 року при зверненні із позовом в суд позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4,13, 82, 263, 265, 280-284, 289 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 625 ЦК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних за несвоєчасну сплату заборгованості за Кредитним договором №014/0046/74/32384 від 25.06.2007 року – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 2 813 (дві тисячі вісімсот тринадцять) доларів США 27 центів - 3% річних за несвоєчасну сплату заборгованості за Кредитним договором №014/0046/74/32384 від 25.06.2007 року, а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору сплаченого позивачем при зверненні із позовом в суд.

Рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» - 01011, м. Київ вул. Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Головуючий суддяВ. В. Ромазан