Ухвала суду № 95484494, 02.03.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2021 Справа №607/2594/13-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Братасюка В.М.

секретаря судового засідання Паславської О.І.

представника скаржника Багрія Ю.М., представника боржника Дундій О.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі скаргу ,-

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває скарга АТ Універсал Банк, суб`єкт оскарження приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - Визнати неправомірною відмову, оформлену листом від 21.01.2021 року № 148, приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолія Івановича у виконавчому провадженні 62334839, щодо непередачі на прилюдні торги квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 .

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолія Івановича у виконавчому провадженні 62334839, вчинити дії – передати на прилюдні (електронні) торги чотирикімнатну квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1

Скаргу мотивує тим, що приватний виконавець за відсутності законних підстав не здійснює обовязкових виконавчих дій, направлених на погашення боргу ОСОБА_1 перед АТ Універсал Банк .

В засіданні представник банку вимогу підтримав і просить задвольнити.

Приватний виконавець та предствник боржника простяь відмовити у задіоленні скарги за безпідстаністю.

Заслухавши пояснення та дослідивши докази суд вирішує скаргу наступним чином.

Отже, 14 березня 2008 року між АТ «Універсал Банк» та Приватним підприємством «Агро торговий дім» укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL2322 (надалі – Генеральний договір), відповідно до якого АТ «Універсал Банк» зобов`язався надати Приватному підприємству «Агро торговий дім» кредит, у розмірі 500 000,00 гривень.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Генеральним договором, між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 (надалі – Боржник), укладено договір іпотеки від 14 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Ю. Г., зареєстрований в реєстрі за № 1614 (надалі - Договір іпотеки), відповідно до якого, Боржник з метою забезпечення виконання зобов`язань передав АТ «Універсал Банк» в іпотеку нерухоме майно: чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею – 74,9 кв. м., житловою площею – 49,4 кв. м., що належить Боржнику на праві власності.

Відповідно до п. п. 4.1. Договору іпотеки, АТ «Універсал Банк» набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки, серед іншого, у порушення будь-якого основного зобов`язання, що забезпечене іпотекою.

Також, з метою забезпечення виконання зобов`язань за Генеральним договором, між

АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 (надалі – Боржник 2), укладено договір іпотеки від 14 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Ю. Г., зареєстрований в реєстрі за № 1616 (надалі - Договір іпотеки 2), відповідно до якого Боржник 2, з метою забезпечення виконання зобов`язань передав АТ «Універсал Банк» в іпотеку нерухоме майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею – 33,6 кв. м., житловою площею – 18,2 кв. м., що належить Боржнику 2 на праві власності.

В подальшому, кредит не погашався, АТ «Універсал Банк» звернувся в суд за захистом.

16 серпня 2013р. Тернопільським міськрайонним судом були задоволені позовні вимоги

АТ «Універсал Банк» (надалі – Скаржник) у цивільній справі №607/2594/13-ц за позовом

АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Приватне підприємство «Агро торговий дім» про звернення стягнення заборгованості за договором кредиту на предмет іпотеки.

На виконання вказаного судового рішення, Тернопільським міськрайонним судом 22.04.2014р. видано виконавчий лист № 607/2594/13-ц, про (резолютивна частина виконавчого документа):

“Звернути стягнення заборгованості за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL2322 від 14.03.2007 року (з додатковими угодами) в сумі 708831,92 грн. на належні на праві власності: ОСОБА_1 , як майновому поручителю ПП "Агро торговий дім", чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки з аукціонів (публічних торгів) за початковою ціною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна у виконавчому провадження. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ "Універсал Банк" 3441,00 грн. сплаченого судового збору ”.

Скаржник, з метою виконання Рішення Тернопільського міськрайонного суду по справі

№ 607/2594/13-ц, направив вказаний виконавчий лист на виконання до Приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича (надалі – Суб`єкт оскарження, Приватний виконавець), яким було відкрито виконавче провадження № 62334839

від 12.06.2020 р..

Скаржник, з метою контролю виконання судового рішення, 20.01.2021р. направив до Приватного виконавця Заяву про хід виконавчого провадження №62334839.

Приватним виконавцем, на подану Заяву про хід виконавчого провадження № 62334839, надано Відповідь за Вих. № 148 від 21.01.2021 року, змістом якої повідомлено стягувача про фактичну відмову у зверненні стягнення на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , оскільки станом на 21.01.2021 року у виконавця відсутній попередній дозвіл органів опіки та піклування, у приватного виконавця наявні підстави які перешкоджають виконанню рішення суду, а саме зверненню стягнення на нерухоме майно боржника – предмету іпотеки.

Вирішуючи скаргу суд наголошує на такому.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 2 Постанови за №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» наголошує, що при розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законами України: від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини",від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Відтак процесуальними нормами ЦПК щодо здійснення судового контролю є Розділ VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень», тобто ст. 447-453.

Станом на дату судового розгляду рішення суду є невиконаним.

Встановлено, що згідно інформації, отриманої від ТОВ «Коменерго-Тернопіль 4» (довідка Вих. № 24.06.2020 року) за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані в тому числі неповнолітні особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (донька представника Боржника ОСОБА_1 ).

Скаржник-Іпотекодержатель - не надавав дозволу Боржнику на реєстрацію/прописку в чотирикімнатній квартирі АДРЕСА_1 неповнолітніх дітей. Відповідно до п. 2.4.4 Договору іпотеки, іпотекодавець зобов`язаний: не надавати дозвіл на реєстрацію/прописку в житлових приміщеннях, що складають Предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди Іпотекодержателя.

На даний час, у Квартирі зареєстрована неповнолітня дитина. Такі обставини виникли після укладення договору іпотеки та не позбавляють Скаржника права реалізувати свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Будь які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки, важаються вчиненими в порушення умов договору і підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до п.9 ч.3 ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В ч.1 ст.18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч.ч. 2 - 4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

(!) Отже, якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи і укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

Під час укладення договору іпотеки, Іпотекодавець – Боржник був обізнаний з можливими наслідками не виконання зобов`язань, які забезпечені іпотекою.

ОСОБА_3 - дитина Боржника, була ним зареєстрована у квартирі та набула відповідного права користування нею, і про цю обставину Іпотекодержатель повідомлений належним чином не був, дозволу на вчинення таких дій не давав. Боржник порушив вимоги іпотечного договору (п. 2.4.4 Договору іпотеки), зареєструвавши у квартиру, яка знаходиться під обтяженням іпотекою свою неповнолітню дитину, а відтак Суд констатує недобросовісність дій боржника ОСОБА_1 , котра власними діями створює очевидні перешкоди реалізації іпотечного майна.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» передбачає можливість реалізації предмета іпотеки за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних (електронних) торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст.3 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.2 ч.1 Розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Частиною восьмою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

У відповідності до частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

(!) Верховний Суд у цивільній справі № 754/15589/14-ц від 02 жовтня 2019 року зробив наступний правовий висновок:

Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки)

Відтак, рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 168

від 23.12.2020 року, щодо відмови у наданні дозволу приватному виконавцю ОСОБА_4 на реалізацію квартири АДРЕСА_1 – не є підставою для невиконання судового рішення.

Приватний виконавець не врахував, що у нього на виконанні перебуває виконавчий лист, виданий на виконання рішення суду, яким вирішено спір та звернуто стягнення на предмет іпотеки, визначено спосіб реалізації предмета іпотеки, а тому наявність чи відсутність згоди органу опіки та піклування щодо надання дозволу на реалізацію квартири АДРЕСА_1 – не може перешкоджати виконанню судового рішення.

Як зазначає ЄСПЛ в рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява N 40450/04):

«51. Суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

52. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) (див., серед інших джерел, згадане вище рішення у справі Войтенка.) 980_223 …..

53. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (див. рішення у справі "Бурдов проти Росії", N 59498/00, ECHR 2002-III). Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування (див. рішення у справі "Райлян проти Росії" (Raylyan v. Russia), N 22000/03, п. 31, від 15 лютого 2007 року).

54. Суд також повторює, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (див. згадане вище рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України"(Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), N 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року).»

Сліпе виконання букви закону робить результат діяльності суб`єктів владних повноважень законним, але не правовим. Summum jus, summa injuria («занадто точне виконання норм права породжує найвищу несправедливість»)

Таким чином Суд приходить до переконання про протиправність дій приватного виконавця, котрий пасивно порушив ч.1 ст. 2 та ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов`язковості виконання судового рішення. Дієвість виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень буде лише “декларативною” - без реального забезпечення виконання судового рішення.

Окремо Суд наголошує, що реалізацією квартири з прилюдних торгів не буде порушено балансу – буде захищене право іпотекодержателя – стягувача, й, вочевидь відбудеться виправдане втручання в права дитини, хоча з мінімальними негативними наслідками, оскільки встановлено, що у боржника є інше нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в с. Базаринці Збаразького району Тернопільської області, в котрому цілком можливо потенційно забезпечити дитину житлом.

На підставі наведеного, керуючись ст. 447-453 ЦПК України суд ,-

Ухвалив :

СкаргуАТ Універсал Банк задовольнити.

Визнати неправомірною відмову, оформлену листом від 21.01.2021 року № 148, приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолія Івановича у виконавчому провадженні 62334839, щодо непередачі на прилюдні торги квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 .

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолія Івановича у виконавчому провадженні 62334839, вчинити дії – передати на прилюдні (електронні) торги чотирикімнатну квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня складання повного тексту ухвали, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали, апеляційної скарги.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк