Рішення № 95483295, 02.03.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15902/19

Провадження № 2/522/2965/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса, про усунення від права спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 17.09.2019 звернувся ОСОБА_1 із вищевказаною позовною заявою, згідно якої просив усунути відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від права на спадкування за законом спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачем позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 , який 01.12.2017 склав заповіт, посвідчений нотаріально, у відповідності до якого заповів належні йому кошти, виражені в будь-якій іноземній валюті, що знаходяться на належних йому будь-яких рахунках, відкритих в ПАТ «Державний ощадний банк України», рідній онуці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньці позивача; 26.07.2019 позивач подав заяву до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса про прийняття спадщини після смерті батька; від нотаріуса йому стало відомо, що спадщини також приймають відповідачі, які є спадкоємцями першої черги, а відповідач ОСОБА_2 згідно ст. 1241 ЦК України ще претендує на обов`язкову частку грошових заощаджень померлого по заповіту. Позивач зазначає, що відповідачі не можуть бути допущені до спадкування майна померлого ОСОБА_4 , оскільки за його життя, хоча і проживали разом на одній житловій площі, фактично залишили його безпорадним, не надаючи йому відповідну допомогу та догляд; останні роки батько, який був вже похилого віку, постійно хворів та потребував сторонньої допомоги, що полягало в приготуванні їжі, купуванню медичних препаратів, пранні одягу, та таке інше побутове обслуговування, яке потребує хвора людина похилого віку. У зв`язку з таким станом батька позивач був змушений постійно приїжджати до батька, перебувати поруч із ним, доглядати за ним та надавати постійну необхідну допомогу, не зважаючи на те, що відповідачі проживаючі спільно із померлим, відмовляли йому у будь-якій потребі. Переїхати до позивача батько відмовлявся, мотивуючи тим, що відповідачі за його відсутності, розтратять його майно. Фактично відповідачі весь час перебували на його утриманні та його заощадженнях. Відповідач ОСОБА_3 ніде не працює, мати йому потурає, тому побоювання батька щодо розтрати майна мало за собою підстави. Фактично як дружина померлого, так і син мали фізичну можливість надавати допомогу нашому батькові, однак цього не робили, залишаючи у скрутному безпорадному стані становищі. Доглядом за ОСОБА_4 , забезпеченням його ліками, продуктами та побутовим обслуговуванням по мірі можливостей займались близькі люді та позивач, зокрема. Зазначене може бути підтверджено показами свідків. Тому на підставі ст. 1224 ЦК України відповідачів як спадкоємців першої черги за законом необхідно усунути від права на спадкування спадщини, відкритої внаслідок смерті ОСОБА_4 , як таких, що ухилилися від надання йому допомоги, який внаслідок хвороби та віку перебував у безпорадному стані, а також потребував матеріального утримання.

09.10.2019 ухвалою суду позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків: зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача.

29.10.2019 до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій встановлені ухвалою суду від 09.10.2019 недоліки було усунуто.

31.10.2019 ухвалою суду відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи в загальному позовному порядку, а також проведення підготовчого судового засідання 09.12.2019, задоволено клопотання позивача та витребувано від Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса завірену копію спадкової справи № 349/2019, відкритої після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач ОСОБА_2 02.12.2019 подала відзив, в якому просила у позові відмовити з тих підстав, що фактичні обставини справи, які вказує позивач, не відповідають дійсності, є завідомо неправдивими вигадками, ганьблять відповідачів; вказані відповідачем свідки проживають за межами м. Одеси, практично не підтримували зв`язків із померлим ОСОБА_4 та відповідачами; відповідачі проживали однією сім`єю разом із ОСОБА_4 , який не потребував особливого догляду, був матеріально забезпечений, отримував пенсію, якої вистачало на достатній рівень життя, мав заощадження як в гривнях, так і доларах США. ОСОБА_2 є пенсіонеркою та отримує пенсію за віком, ОСОБА_3 отримує дохід від своєї діяльності із програмування та роботу із комп`ютерами, на утриманні ОСОБА_4 не перебували. В 2015 році ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні та обстеженні в лікарні, 03.03.2017, 04.04.2018 проходив медичні обстеження, усі необхідні ліки, їжу, будь-яку необхідні допомогу, ОСОБА_4 мав можливість купувати сам, відповідачі також не відмовляли у наданні будь-якої допомоги; відповідачі надали відповідні медичні документи, чеки на куплені ліки, лист від 27.08.2019 від АТ «Державний ощадний банку України» як підтвердження того, що ОСОБА_4 не потребував будь-якої допомоги від позивача, був матеріально забезпечений, не потребував особливого догляду із урахуванням поставленого йому діагнозу. У свою чергу, позивач постійно зареєстрований та проживає у Вінницькій області, в будинку, який був переоформлений на нього від рідного брата ОСОБА_2 ; також позивач проживав квартирі АДРЕСА_1 , кошти придбання якої позивач отримав від померлого ОСОБА_4 , від якого також в дарунок отримав також автомобіль; ОСОБА_4 надав позивачу кошти для купівлі квартир з метою забезпечення житлом обох синів, тобто позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 , проте позивач оформив квартирі тільки на себе, у зв`язку із чим ОСОБА_3 був змушений повернутися проживати до своїх батьків. ОСОБА_4 не мав жодного бажання залишати будь-яке майно у спадок позивачу, тому склав заповіт на користь онуки, за умови настання нею повноліття. Тому у позові слід відмовити, оскільки позивач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, вказаних у позові, тоді як відповідачі надали докази, які встановлюють відсутність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги. Також відповідачі просили викликати в суд та допитати в якості свідків осіб, які проживають поряд із ними, та можуть підтвердити наведені у відзиві обставини.

09.12.2019 в підготовчому судовому засіданні за участі позивача, відповідачів суд ухвалив допитати свідків з боку відповідача, надав позивачу строк в 15 днів для надання відповіді на відзив, оголосив перерву до 27.01.2020.

23.12.2019 до суду надійшла витребувана ухвалою суду від 31.10.2019 копія спадкової справи та заява представника Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса про розгляд справи за їх відсутності.

27.01.2020 в підготовчому судовому засіданні за участі позивача, відповідачів суд ухвалив оголосити перерву до 02.03.2020 для надання можливості сторонам укласти мирову угоду та залучення до участі у справі адвоката відповідачами.

02.03.2020 в підготовчому судовому засіданні за участі позивача, відповідачів та їх представника – адвоката Орез В.П. суд ухвалив допитати свідків з боку позивача, закрити підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.05.2020.

12.05.2020 сторони в судове засідання не з`явилися, причини не явки не повідомили, розгляд справи призначено на 14.07.2020.

14.07.2020 в судове засідання з`явилися відповідачі та їх представник, позивач не з`явився, подав заяву про неможливість явки через карантин. Суд визнав причину його не явки неповажною, призначив справу до розгляду на 16.09.2020.

16.09.2020 в судове засідання з`явилися позивач, відповідачі та їх представник, сторони надали суду пояснення, в яких позивач підтримав позов з наведених в ньому підстав, додатково вказав, що про те, що батько потрапив в лікарню, його не повідомили; відповідачі та їх представник заперечили проти позову з наведених у відзиві підстав, додатково пояснили, що ОСОБА_4 самостійно опікувався собою, не потребував стороннього догляду, хворів з огляду на свій вік, але отримував відповідне лікування, водив автомобіль сам практично до 03.03.2019, коли вранці йому раптово стало зле; вони викликали швидку, батька відразу доставили в лікарню, де йому було надано відповідну медичну допомогу; вони його відвідували, купували необхідні ліки за вказівкою лікарів, але вже ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер; позивача про хворобу батька не повідомили, тому що не чекали його смерті, потреби в наданні додаткової допомоги не було, тим більше, що вони нічого такого від нього не чекали, оскільки він проживає у Вінницькій області, їх не відвідував протягом тривалого часу, відносини не підтримував. Позивач також зазначив, що його свідки до суду з`явитися не можуть, він не наполягає на їх допиті, просить слухати справу за наявними в ній матеріалами. Суд ухвалив оголосити перерву до 02.12.2020.

02.12.2020 судове засідання не відбулося через перебування головуючого на лікарняному, справу призначено на 02.03.2021.

02.03.2021 в судове засідання позивач, будучи повідомлений належним чином, не з`явився, причини не явки до суду не повідомив; з`явилися відповідачі та їх представник, які пояснили, що їх свідки до суду з`явитися не можуть, вони не наполягають на їх допиті, просять слухати справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обізнаність позивача про існування відповідного спору, суд ухвалив розглядати справу за відсутності позивача, сповіщеного належним чином.

Сторона відповідачів підтримали позицію та пояснення, надані у минулому судовому засіданні, та заперечували проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, судом встановлено наступні обставини та відповідні правовідносини.

Із копії спадкової справи № 349/2019, відкритої після смерті ОСОБА_4 , вбачається, що 13.08.1969 відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 одружився із ОСОБА_6 (прізвище після шлюбу – ОСОБА_7 ), відповідний актовий запис № 108.

15.04.1971 згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 народився ОСОБА_1 , батьками якого є: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого є: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .

Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 17.11.2006, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є пенсіонеркою.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 75 років.

Згідно довідки № 840, виданої КП «ЖКС «Порто-Франківський», ОСОБА_4 проживав та був прописаний у АДРЕСА_2 , з 2005 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки № 840 (виписки з домової книги про склад сім`і та реєстрації), виданої КП «ЖКС «Порто-Франківський», ОСОБА_2 постійно проживає та прописана у АДРЕСА_2 з 06.04.2005; ОСОБА_3 – з 12.11.2013.

26.07.19 ОСОБА_2 подала до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса заяву про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , а 04.09.2019 – заяву про видачу свідоцтва про право власності на належне їй 1\2 частку у майні (грошові вклади у банку, автомобіль), які є спільної сумісною власністю подружжя - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її.

04.09.2019 Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса листом повідомила ОСОБА_3 про те, що він є спадкоємцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки проживав із ним постійно на момент відкриття спадщини, запропонувала йому з`явитися до нотаріуса для оформлення спадкових прав.

09.09.19 позивач ОСОБА_1 подав до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса заяву про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 ; на що йому письмово повідомили про заяву ОСОБА_2 від 04.09.2019 про видачу свідоцтва про право власності на належне їй 1/2 частку у майні (грошові вклади у банку, автомобіль), які є спільної сумісною власністю подружжя - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її; також було зазначено, якщо він має намір звернутися до суду, то має терміново повідомити про це та надати відповідні документи, в протилежному випадку ОСОБА_2 буде видано відповідні свідоцтва про право власності на 1/2 частку у майні у спільному майні подружжя.

11.10.19 позивач ОСОБА_1 подав до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса заяву про те, що він має намір звернутися до суду з метою оспорювання майнових вимог дружини спадкодавця ОСОБА_2 ..

З доданих до відзиву на позов документів вбачається, що в період з 16.01.15 по 28.01.15 ОСОБА_4 пройшов стаціонарне лікування та обстеження в Центрі реконструктивної та відновної медицини ОНМУ, діагноз – гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, з нормальним рівнем АД на фоні терапії, ризик 4, кризова течія; ДЕП ІІ ст., декомпенсація, із вестибулярним синдромом; був виписаний в задовільному стані, із рекомендацією нагляду терапевтом за місцем проживання, що підтверджує виписка з історії хвороби № 185\50; 03.03.2017 ОСОБА_4 пройшов обстеження - ехокардіографія із доплерографією; відповідно до наявних фіскальних чеків в період з 2017 по 2019 на лікування купувалися ліки.

Також встановлено, що померлий проживав разом з відповідачами, які його доглядали та коли він помер, поховали його.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Як роз`яснено в у п. 4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» виходячи зі змісту зазначеної норми (ст. 1224 ч.5 ЦК України), суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ЦПК повинен встановити:

- факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги,

- факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи;

- що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

При цьому ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Тобто для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин:

- ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання,

- перебування спадкодавця в безпорадному стані,

- потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Правила частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19), від 13 січня 2021 року по справі 431/2579/17.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Усупереч наведеним приписам позивач не надав жодного належного доказу існування будь-якої обставини, визначеної як обов`язкової для застосування ч. 5 ст. 1224 ЦК України, а саме: ухилення відповідачів від надання спадкодавцеві ОСОБА_4 допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця ОСОБА_4 в безпорадному стані; потреба спадкодавця ОСОБА_4 в допомозі саме відповідачів.

Суд також враховує, що відповідні медичні документи, фіскальні чеки про придбання ліків ОСОБА_4 надали саме відповідачі, позивач в судовому засіданні не заперечив факт надання такої допомоги, не зазначив певного період знаходження в безпорадному стані ОСОБА_4 , не заперечував, що його батько керував автомобілем самостійно практично до 03.03.2019, коли потрапив у лікарню та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на 6-й день.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 17.10.2018 у справі № 200/21452/15-ц, безпорадний стан необхідно доказувати відповідними записами в медичних документах, доводити факт безпорадного стану тільки поясненнями позивача та свідків є недостатнім, якщо це заперечується відповідачами.

За викладеного, суд приходить до висновку, що обставини та підстави, на які посилається позивач у своєму позові, не знайшли свого належного підтвердження за розглядом справи. Окрім того, вони були спростовані відповідача.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 як необґрунтованого.

Керуючись ст.ст. 10, 15-16, 319, 321, 328, 1216, 1218, 1223, 1224, 1233, 1268-1270 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 43, 44, 51, 78, 76-81, 82, 84, 89, 142, 210, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 -ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса, про усунення від права спадкування за законом – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України).

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду складений 12.03.2021 року.

Суддя Домусчі Л.В