Рішення № 9548234, 08.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/40108.04.10 За позовомКомунального автотранспортного підприємства № 273904

доКолективного підприємства по будівництву інженерних мереж № 6

пропро стягнення 45 120,92 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Моховик С.М. (довіреність від 24.03.2010 року)

від відповідача:представник Срібняк В.С. (довіреністьвід 01.11.2007 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне автотранспортне підприємство №273904 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з колективного підприємства по будівництву інженерних мереж №6 заборгованості за договором про надання автотранспортних послуг №133/07 від 24.12.2007 року у сумі 45 120,92 грн. (у тому числі 40298,41 грн. та 4822,51 грн. пені). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не розрахувався за надані йому послуги належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2009 року порушено провадження у справі №23/401 та призначено її розгляд на 08.12.2009 року. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їхніми правами та обов’язками у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а також порядком оскарження протоколу судового засідання.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав заявлені у позовній заяві вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача проти наявності боргу не заперечував, але зазначив, що строки оплати не настали.

У судовому засіданні 08.04.2010 року за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем 24.12.2007 року було укладено договір №133/07, відповідно до якого Позивач зобов’язався надати Відповідачу автотранспортні послуги, а Відповідач зобов’язався прийняти та оплатити їх.

Позивачем за період з січня по квітень 2008 року було надано Відповідачу послуги на загальною вартістю 157513,36 грн., що підтверджується наданими актами приймання –передачі транспортних послуг, копії яких залучені до матеріалів справи (оригінали оглянуті у судовому засіданні). Зазначені акти підписані повноважними представниками сторін.

Згідно пункту 2.4 договору №133/07 від 24.12.2007 року Відповідач зобов’язався здійснити розрахунок за фактичні обсяги робіт (наданих послуг) на підставі актів виконаних робіт протягом п’яти банківських днів з моменту пред’явлення рахунку до оплати.

Відповідачем здійснено лише часткову оплату наданих транспортних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що 07.09.2009 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено повторну претензію та рахунки на оплату згідно договору №133/07 від 24.12.2007 року. Крім того, сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.08.2009 року відповідно до якого Відповідач підтвердив наявність заборгованості перед Позивачем у сумі 40298,41 грн.

Таким чином, факт наявності заборгованості Відповідача у сумі 40298,41 грн. є обґрунтованим, документально підтвердженим та Відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов’язань за договором у встановлені ним строки (порушення вимог пункту 2.4 договору №133/07 від 24.12.2007 року).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог щодо стягнення з нього пені та наполягає на застосуванні наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно пунктів 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставо для відмови у позові.

Таким чином, оскільки строк позовної давності щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені сплинув та Відповідачем заявлено відповідне письмове клопотання про застосування судом наслідків позовної давності до винесення судового рішення, суд відмовляє у задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов комунального автотранспортного підприємства №273904 до підприємства по будівництву інженерних мереж №6підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з колективного підприємства по будівництву інженерних мереж № 6 (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 39, ідентифікаційний код 04013399) на користь комунального автотранспортного підприємства № 273904 (04073, м. Київ, Московський проспект, 26-А, ідентифікаційний код 05433011) 40298,41 грн. (сорок тисяч двісті дев’яносто вісім гривень 41 копійку) основної заборгованості; 402,97 грн. (чотириста дві гривні 97 копійок) державного мита та 210,76 грн. (двісті десять гривень 76 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 08.04.2010 року.