Рішення № 9548169, 10.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/70710.03.10 За позовомЗаступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. Центра забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України

доПриватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»

про стягнення 3125,38 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники: від Прокуратури Лесько Г.Є.-ст.пом.пр-ра від Позивача-1Рабчун Р.О.-предст., Тушницький О.О.-предст.

від Позивача-2Тушницький О.О.-предст.

від ВідповідачаСинельников М.О.-предст. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Київського гарнізону (далі Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі Позивач-1) та Центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України (далі Позивач-2) з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (далі Відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.02.2010 просить суд стягнути з Відповідача страхове відшкодування за завданий матеріальний збиток в сумі 2758,40 грн. та пеню в сумі 366,98 грн.

Позовні вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що Відповідач не в повному обсязі виплатив Позивачу-2 страхове відшкодування за шкоду, завдану службовому автомобілю останнього неправомірними діями особи, цивільно-правова відповідальність якої як власника наземного транспортного засобу була застрахована Відповідачем. Згідно зі звітом Національно центру незалежних експертиз від 05.02.2009 № 538 розмір шкоди, завданої автомобілю Позивача-2, складає 16550,38 грн., проте Відповідачем було виплачено лише 13791,98 грн., а у виплаті іншої частини відшкодування відмовлено, що, на думку Прокурора, є порушенням ст. 29 Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». На невиплачену частину страхового відшкодування у сумі 2758,40 грн. Прокурором була нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до виплати суми, що передбачена ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Необхідність у зверненні до суду з даним позовом Прокурор обґрунтовує тим, що Позивач-2 є структурним підрозділом Позивача-1, який в свою чергу є органом державної влади, що утримується за рахунок бюджетних коштів, відтак збитки, яких він зазнає, безпосередньою шкодять економічним інтересам держави.

Представник Позивача-1 в судових засіданнях, що проводилися у справі, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач-2 надав до суду письмові пояснення, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги, викладені в позовній заяві Прокурора, та зазначає, що відмова Відповідача від повної виплати страхового відшкодування порушує вимоги п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116, відповідно до якого розмір матеріальних збитків визначається з урахуванням розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору.

Відповідач у поданому до суду відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи на їх безпідставність та необґрунтованість. В підтвердження своїх заперечень Відповідач посилається на те, що страхове відшкодування згідно з Полісом № ВВ/5281953, на підставі якого застрахована цивільна відповідальність особи, що завдала шкоду автомобілю Позивача-2, здійснюється без включення суми податку на додану вартість. Крім того, у звіті Національного центру незалежних експертиз № 538 від 05.02.2009 оціночна процедура визначення розміру матеріальної шкоди, завданої автомобілю Позивача-2, здійснена з включенням суми податку на додану вартість в суму ремонту. Проте, Позивач-2 оплату ремонту автомобілю не проводив, тому виплата йому страхового відшкодування з включенням суми ПДВ суперечить п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого податкові зобовязання можуть виникнути тільки внаслідок фактичного надання послуги з проведення ремонту, за умови, що виконавець такої послуги є платником ПДВ.

10.02.2010 ухвалою Господарського суду міста Києва в Позивача-2 витребувані докази у справі, а саме акт виконаних робіт з ремонту автомобіля ГАЗ -31105, військовий номер 71-10 А1.

20.01.2010, 10.02.2010 та 19.02.2010 слухання справи відкладалося відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ГПК України з підстав, визначених у відповідних ухвалах.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників осіб, що беруть участь у справі, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.10.2008 постановою Соломянського районного суду міста Києва у справі № 3-27725/08 встановлено, що 21.10.2008 громадянин ОСОБА_6, керуючи автомобілем «Мітсубісі», д/н НОМЕР_3, в м. Києві, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ», д/н НОМЕР_2, який в результаті зіткнувся з автомобілем «ГАЗ», д/н 7110А-І, що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів. Зазначеною постановою громадянин ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до Полісу № ВВ/5281953 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, копія якого знаходиться в матеріалах справи, громадянин ОСОБА_6 застрахував цивільно-правову відповідальність за шкоду, що може бути завдана його транспортним засобом MITSUBISHI OUTLANDER, д/н НОМЕР_3, шляхом укладення відповідного договору з Відповідачем. З полісу слідує, що строк його дії складає з 18.01.2008 по 17.01.2009, ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну 25500,00 грн., франшиза відсутня. Будь-які застереження щодо включення податку на додану вартість в розмір страхового відшкодування у полісі відсутні.

Як вбачається з реєстраційного талону транспортного засобу серії КВ № 012851 від 23.05.2007, копія якого знаходиться в матеріалах справи, автомобіль ГАЗ моделі 31105, реєстраційний номер 71-10 А1, належить Позивачу-2.

29.01.2009 Позивач-2 звернувся до Відповідача за заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду, завдану автомобілю ГАЗ, реєстраційний номер 71-10 А1, протиправними діями фізичної особи, чия цивільно-правова відповідальність як власника наземного транспортного засобу була застрахована Відповідачем згідно зі страховим полісом № ВВ/5281953.

05.02.2009 за заявою Відповідача Національним центром незалежних експертиз був складений звіт № 538 (далі звіт), виконаний з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу ГАЗ, д/н 7110 А1, в результаті пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, для виплати страхового відшкодування.

Згідно з п. 4.3 звіту вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу деталей, що підлягають заміні, визначається за формулою: Сврз = Ср + См + СсЧ(1 Ез), грн., де Ср вартість ремонтно-відновлювальних робіт, що складає 6528,68 грн., См вартість необхідних для ремонту матеріалів, що складає 1597,3 грн., Сс вартість складових, які підлягають заміні під час ремонту, що складає 10065,00 грн., Ез коефіцієнт фізичного зносу, який становить 0,163. Відповідно до розрахунку за зазначеною формулою вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складових частин транспортного засобу, що підлягають заміні складає 16550,38 грн.

З наведеного розрахунку вбачається, що при визначенні вартості відновлювального ремонту автомобіля Позивача-2 субєктом оціночної діяльності додатково не нараховувалася сума податку на додану вартість. У висновку, що є окремим розділом звіту, не зазначено про включення податку на додану вартість до вартості відновлювального ремонту.

Водночас, у п. 3 звіту зазначено, що вартість ремонтних робіт визначається згідно з бюлетенем автотоварознавця № 44 в м. Києві з урахуванням ПДВ (20%), вартість робіт з пофарбування визначається теж згідно з зазначеним бюлетенем з урахуванням ПДВ (20%), вартість оригінальних деталей заводу-виробника, які підлягають заміні, скорегована з урахуванням встановлених законодавством митних платежів, середньої торгівельної націнки та курсу НБУ для Євро.

12.03.2009 Відповідачем був складений страховий акт № 2243 В/40, в якому зазначено, що сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті Позивачу-2, складає 13791,98 грн. Як вбачається з акту, при здійсненні розрахунку Відповідачем з указаної в звіті № 538 суми матеріального збитку (16550,38 грн.) була вирахувана сума податку на додану вартість у розмірі 20%.

19.03.2009 Відповідач направив Позивачу-2 листа, в якому повідомив про те, що матеріальний збиток, завданий автомобілю останнього внаслідок протиправних дій ОСОБА_6, буде відшкодований без врахування ПДВ у розмірі 13791,98 грн.

24.02.2009 Позивач-2 направив Відповідачу заяву, в якій просив належну до виплати суму страхового відшкодування перерахувати на вказані в заяві банківські рахунки.

01.04.2009 Відповідач сплатив Позивачу-2 13791,98 грн. в якості страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 8766 від 01.04.2009 з відміткою банку, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

10.04.2009 Позивач-2 направив Відповідачу листа № 366, в якому не погодився з розміром страхового відшкодування, виплаченого останнім, та просив доплатити суму матеріального збитку, на що Відповідач листом від 20.04.2009 повідомив Позивача-2 про те, що йому буде доплачене страхове відшкодування в розмірі суми ПДВ за умови надання документів на підтвердження понесених витрат, повязаних з оплатою ПДВ.

19.02.2010 на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2010, якою у Позивача-2 був витребуваний акт виконаних робіт з ремонту автомобіля ГАЗ -31105, військовий номер 71-10 А1, Позивач-2 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що не може надати акт виконаних робіт з ремонту вказаного автомобіля, оскільки останній відновлювався безпосередньо в ремонтній майстерні Позивача-2 з використанням закуплених автозапчастин та витратних матеріалів, а сума матеріальних збитків, спричинених пошкодженням автомобіля, у розмірі 16550,38 грн. занесена до книги форми 45 «Книга обліку нестач».

З викладених обстави справи вбачається, що спір між сторонами в даній справі виник у звязку з відмовою Відповідача включати в суму страхового відшкодування, що підлягає виплаті Позивачу-2, податок на додану вартість, з урахуванням якого субєктом оціночної діяльності був визначений розмір завданого Позивачу-2 збитку.

За результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відносини у сфері обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про страхування”, цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхова оцінка розміру шкоди це визначення розміру шкоди з метою виплати страхового відшкодування.

В пп. 22.1, 22.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі Методика), відновлювальний ремонт це ремонт з відновленням пошкоджених чи розкомплектованих складових дорожнього транспортного засобу, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.6 Методики це грошові витрати, які необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого транспортного засобу.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлгає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до п. 3 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі Стандарт), прямі збитки - це поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості обєкта оцінки без урахування неотриманих майбутніх вигод.

Поточна вартість у вказаному Стандарті визначається як вартість, приведена у відповідність із цінами на дату оцінки шляхом дисконтування або використання фактичних цін на дату оцінки.

Відповідно до п. 17 Стандарту в звіті про оцінку майна та у висновку про вартість обєкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, повязані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або невключення до неї суми податку на додану вартість.

Таким чином, сума витрат, які повинен здійснити власник пошкодженого транспортного засобу для проведення його відновлювального ремонту, визначається за ринковими цінами та може включати або не включати податок на додану вартість.

Датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) згідно з п. 3.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вважається дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові коштидата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такоїдата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку.

З наведеної норми в контексті обставин даної справи слідує, що розмір витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу, які реально несуться власником транспортного засобу, збільшується на суму ПДВ лише в тому випадку, коли власник оплачує послуги з ремонту чи товари, необхідні для такого ремонту, субєкту господарювання, який є платником зазначеного податку.

Судом встановлено, що Позивач-2 здійснив ремонт пошкодженого транспортного засобу власними силами з використанням закуплених ним автозапчастин та матеріалів. Будь-яких документів, які б підтверджували оплату автозапчастин та ремонтних матеріалів за ціною, що включає податок на додану вартість, ні Прокурором, ні Позивачем-2 надано не було.

Водночас суд приймає до уваги те, що в п. 3 звіту № 538 зазначено, що вартість ремонтних робіт визначається згідно з бюлетенем автотоварознавця № 44 в м. Києві з урахуванням ПДВ (20%), вартість робіт з пофарбування визначається теж згідно з зазначеним бюлетенем з урахуванням ПДВ (20%), вартість оригінальних деталей заводу-виробника, які підлягають заміні, скорегована з урахуванням встановлених законодавством митних платежів, середньої торгівельної націнки та курсу НБУ для Євро.

З наведеного слідує, що при здійсненні оціночних процедур сума податку на додану вартість була врахована лише при визначенні вартості ремонтних робіт та робіт з пофарбування, які відповідно до формули розрахунку вартості відновлювального ремонту, викладеної в рішенні вище, складають лише частину витрат, що входять до вартості ремонту транспортного засобу. Натомість, більша за розміром сума витрат відведена саме на придбання оригінальних деталей заводу-виробника автомобіля, вартість яких згідно з п. 3 звіту № 538 визначена без урахування ПДВ.

Відтак, Відповідач при визначенні розміру страхового відшкдування безпідставно вирахував ПДВ у розмірі 20% від усієї вартості відновлювального ремонту і мав право провести таке вирахування лише з суми ремонтних робіт, вартість яких визначалася субєктом оціночної діяльності з урахуванням ПДВ.

Згідно з проведеними судом розрахунками Відповідач повинен був сплатити Позивачу-2 страхове відшкодування в сумі 15244,64 грн., а не 13791,98 грн., як це було здійснено Відповідачем. Відтак, заборгованість Відповідача перед Позивачем-2 зі сплати страхового відшкодування складає 1452,66 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача невиплаченого страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 37.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Статттею 37.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Прокурором на визначену ним суму невиплаченого Позивачу-2 страхового відшкодування в розмірі 2758,40 грн. була нарахована передбачена ст. 37.2 Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пеня за період з 01.04.2009 по 01.11.2009, яка згідно з викладеним в заяві про уточнення позовних вимог розрахунком, склала 366,98 грн.

Однак, враховуючи те, що розмір невиплаченого Відповідачем страхового відшкодування згідно з проведеними судом розрахунками складає 1452,66 грн., сума пені за прострочення Відповідачем виконання зобовязання зі сплати страхового відшкодування складає 196,64 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»(03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65; код ЄДРПОУ 03115243) на користь Центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України (03113, м. Київ, проспект Перемоги, 55/2, код ЄДРПОУ 24978319) 1649,30 грн. (одну тисячу шістсот сорок девять грн. 30 коп.), з яких 1452,66 грн. (одна тисяча чотириста пятдесят дві гривні 66 коп.) невиплачена сума страхового відшкодування, 196,64 грн. (сто девяносто шість гривень 64 коп.) пеня за прострочення виплати.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»(03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65; код ЄДРПОУ 03115243) в дохід державного бюджету 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Хрипун О.О.

Дата підписання рішення: 12.04.2010