Рішення № 9548142, 04.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/4604.03.10 За позовом Державне підприємство «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» До Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»

Шевченківської районної у м. Києві ради

про стягнення 29383,85 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача - Лихошва В.І. –представник за довіреністю

Від відповідача - Чмир В.О. –представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 24060,00 грн. заборгованості за виконані роботи по Договору № 1980 від 26.03.2008р., 3% річних –1113,35 грн., втрат від інфляції –4210,50 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита – 293,84 грн. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу-236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2009р. було порушено провадження у справі № 47/46 та призначено її до розгляду на 04.02.2010р., ухвалою від 04.02.2010р. розгляд справи було відкладено на 04.03.2010р.

В судовому засіданні 04.03.2010р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити посилаючись на те, що відповідачем всупереч умов Договору № 1980 від 26.03.2008р. не було здійснено оплату за виконані роботи, оскільки позивач виконав роботи загалом на суму 48120,00 грн., які відповідачем було прийнято, але оплачено частково на суму 24060,00 грн. Заборгованість яку позивач просив стягнути в судовому порядку складає 24060,00 грн. Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання 3% річних та втрати від інфляції.

В судовому засіданні 04.03.2010р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, яким проти заявлених позовних вимог заперечував частково, а саме просив надати розстрочку на погашення основної заборгованості терміном на 6 місяців, в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2008р. між позивачем –ДП «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій», як виконавцем, та відповідачем - КП Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська», як замовником, було укладено договір № 1980 (далі –договір № 1980 від 26.03.2008р.), який підписано повноважними представниками виконавця та замовника, посвідчений печатками сторін, відповідно до умов якого замовник, оплачує витрати і приймає виконану роботу, а виконавець бере на себе зобов’язання щодо виконання та здачі (передачі) робіт із створення науково-технічної продукції за темою: обстеження та оцінка технічного стану житлового будинку № 5 по проспекту Перемоги у Шевченківському районі м. Києва (п. 1.1).

Умовами договору № 1980 від 26.03.2008р., сторони погодили, що за створену продукцію згідно з договором замовник перераховує виконавцеві відповідно до протоколу про договірну ціну, що є невід’ємною частиною цього договору: 48120,00 грн. (п. 2.1), після підписання договору замовник зобов’язаний протягом 5-ти банківських днів перерахувати на рахунок виконавця аванс у розмірі 50% вартості робіт на суму 24060,00 грн. (п. 2.2), оплата проводиться поетапно відповідно до календарного плану на підставі актів здавання-приймання робіт, виходячи з фактичної їх вартості (п. 2.3), замовник протягом 5-ти днів з дня одержання акта здавання-приймання робіт та звітних матеріалів зазначених календарним планом цього договору, зобов’язаний направити виконавцю підписаний акт здавання-приймання продукції і оплатити його протягом 10 днів (п. 3.2).

Згідно з актами виконаних робіт по договору № 1980 від 26.03.2008р., а саме: № 01/327 від 31.03.2008р. на суму 24060,00 грн. та № 02/458 від 30.04.2008р. на суму 24060,00 грн., підписаними повноважними представниками позивача (виконавця) та відповідача (замовника), посвідченими печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт по даному акту складає 48 120,00 грн.

30.04.2008р. позивач направив на адресу відповідача лист № 306-1299 з додатками, а саме: оцінку технічного стану, ати візуального обстеження квартир, акт здавання-приймання робіт.

Відповідно до виписки з банку по особливому рахунку позивача, відповідач здійснив часткову оплату виконаних робі по договору № 1980 від 26.03.2008р.на суму –24060,00 грн.

24.09.2008р. позивач направив, цінним листом, на адресу відповідача претензію № 255-2950, якою вимагав терміново погасити заборгованість за виконані роботи по договору № 1980 від 26.03.2008р. в сумі –24060,00 грн., яку відповідач отримав 30.09.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком Укрпошти.

11.08.2009р. позивач направив, цінним листом, на адресу відповідача претензію № 255-2950, якою вимагав терміново погасити заборгованість за виконані роботи по договору № 1980 від 26.03.2008р. в сумі –24060,00 грн., яку відповідач отримав 13.08.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком Укрпошти.

31.08.2009р. відповідач направив на адресу позивача лист № 135, яким повідомив про відсутність у відповідача висновків обстеження будинку, та просив надати зазначені документів.

14.09.2009р. позивач направив на адресу відповідача лист № 306-2562, яким повідомив що 30.04.2008р. позивач направляв висновки обстеження та оцінки технічного стану будинків, та направив повторно з проханням терміново оплатити борг в сумі 24 060,00 грн.

Як зазначив позивач у позові, що відповідачем всупереч умов Договору № 1980 від 26.03.2008р., не було здійснено оплату за виконані роботи, оскільки позивач виконав роботи загалом на суму 48120,00 грн., які відповідачем було прийнято, але оплачено частково на суму 24060,00 грн. Заборгованість відповідача за розрахунками позивача складає 24060,00 грн.

Відповідач у відзиві проти наявності боргу не заперечував, але просив надати розстрочку терміном на 6 місяців, оскільки на даний час можливості здійснити оплату боргу в сумі –24060,00 грн., можливості не має.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Вимогами статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як виконавець, умови Договору № 1980 від 26.03.2008р. виконав, а саме: ним було виконано роботи передбачені п. 1.1 договору, на загальну суму 48 120,00 грн., які відповідачем було прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується актами приймання-виконання робіт. Але відповідач, як замовник, свої зобов’язання по повній оплаті виконаних позивачем робіт, в строк передбачений пунктом 3.2 договору, тобто протягом 10 днів після підписання акту виконаних робіт –не виконав, а лише здійснив часткову оплату в сумі 24060,00 грн. Оплата в сумі 24060,00 грн. здійснена відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду надано не було.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по Договору № 1980 від 26.03.2008р. існує непогашена заборгованість в сумі 24 060,00 грн. (48120,00 (сума виконаних робіт) - 24060,00 (часткова оплата) = 24060,00 грн.), а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані позивачем, але не оплачені відповідачем роботи законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 24 060,00 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання по повній оплаті виконаних робіт по договору, 3% річних –1113,35 грн., втрат від інфляції –4210,50 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховуючи те, що відповідач не виконав свого зобов’язання по повній оплаті виконаних позивачем робіт в строк передбачений 3.2 договору, тобто протягом 10 днів після підписання акту виконаних робіт, оплата в сумі 24060,00 грн. здійснена відповідачем - не була, а позивачем заявлено до стягнення з відповідача втрати від інфляції, 3% річних, з зазначенням періоду існування боргу, з посиланням на конкретні документи з урахуванням часткової оплати, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача втрати від інфляції та 3% річних, - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою що підлягає задоволенню. Відповідно до розрахунків втрат від інфляції, та 3% річних, наданих позивачем, які судом перевірені і з якими суд погоджується, розмір втрат від інфляції складає 4210,50 грн. та 3% річних –1113,35 грн.

Прохання відповідача у відзиві на позовну заяву відмовити в задоволенні 3% річних та втрат від інфляції, оскільки відсутнє належне фінансування, судом відхиляється, як не обґрунтоване та не законне, адже закон не пов’язує сплату 3% річних та втрат від інфляції з наявністю фінансування.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: 24060,00 грн. основний борг, 3% річних 1113,35 грн., 4210,50 грн. втрат від інфляції.

Також, відповідач просив суд здійснити розстрочення рішення суду строком на 6 місяців, посилаючись на неможливість виконати свої боргові зобов’язання перед позивачем.

Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України визначає, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити           

Згідно п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.96 р. N 02-5/333, господарський суд на підставістатті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання і оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Згідно пункту 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.96 р. N 02-5/333, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Зважаючи на вищенаведені обставини, враховуючи роз’яснення ВАСУ № 02-5/333 від 12.09.96, беручи до уваги матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розстрочки виконання рішення з даного спору на 6 місяців.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківського районної у м. Києві ради (код ЄДРПОУ 34966228, адреса: 01135, м. Київ. вул. проспект Перемоги, 5) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій»(код ЄДРПОУ 02495431, адреса: 03680, м. Київ-37, вул. І. Клименка, 5/2) суму заборгованості в розмірі 24 060 (двадцять чотири тисячі шістдесят) грн. 00 коп., 3% річних – 1 113 (одна тисяча сто тринадцять) грн. 35 коп., втрати від інфляції –4 210 (чотири тисячі двісті десять) грн. 50 коп., а також 293 (двісті дев’яносто три) грн. 84 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій»(код ЄДРПОУ 02495431, адреса: 03680, м. Київ, вул. І. Клименка, 5/2) державне мито в сумі –45 (сорок п’ять) грн. 03 коп., як зайве сплачене платіжним дорученням № 784 від 24 квітня 2009р.

4.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

          Дата підписання рішення –13.04.2010