Рішення № 95478692, 02.03.2021, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/834/20

2/302/24/21

Номер рядка звіту 81

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2021 смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кривка В. П

без участі сторін та їх представників,

розглянувши в приміщенні районного суду в смт. Міжгір`ї, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача банківських послуг, повернення безпідставно списаних коштів та відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

02.09.2020 в суд подано зазначений позов з таким обґрунтуванням вимог.

13.07.2016 позивачка звернулася до ТВБВ 10006/037 АТ «Державний ощадний банк України» з метою відкриття поточного рахунку для зарахування належних їй пенсійних виплат. Цього ж дня між позивачкою та представником відповідача було підписано Заяву про приєднання № 346215, на підставі якої банк відкрив особовий рахунок № НОМЕР_1 . З метою користування коштами по цьому рахунку позивачці було видано платіжну картку з терміном дії до 31.07.2017 року. За період з липня 2016 по серпень 2017 на рахунку № НОМЕР_1 позивачки за рахунок пенсійних коштів накопичилася сума 16322,00 грн.. 16.08.2017 при зверненні до працівників банку щоб зняти пенсійні кошти, їй було повідомлено що термін дії картки закінчився і її треба змінити, а потім сказали, що на її рахунку немає коштів. З отриманої виписки руху коштів по рахунку позивачки їй стало відомо про те, що 09.08.2017 року за допомогою інтернет-банкінгу АТ «Ощадбанк» з рахунку № НОМЕР_1 пенсійні заощадження були переведені на невідомий їй рахунок в сумі 14592, 00 грн., а потім 13.08.2017 року таким же способом з її рахунку були переведені ще 1730,00 грн.. 16.08.2017 вона звернулася до Міжгірського ВП Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області із заявою про вчинення крадіжки коштів з її пенсійного карткового рахунку. Наступного дня на підставі її заяви в ЄРДР було зареєстровано кримінальне провадження № 12017070110000368, в якому позивачку визнано потерпілою.

18.06.2018 позивачці та її представнику вдалося ознайомитися із матеріалами кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за № 12017070110000059 від 09.02.2017, де стало відомо про висновок за результатами службового розслідування проведеного по факту привласнення грошових котів посадовими особами ТВБВ 10006/037 з карткового рахунку позивачки, складеним 19.10.2017 року в м. Ужгород. За результатами службової перевірки к Висновку було встановлено, що станом на 19.10.2017 року в результаті здійснення шахрайських операцій з рахунку позивачки були списані кошти на загальну суму 16322,00 грн.. Для отримання цих коштів готівкою використовувалися карткові рахунки і картка, яка позивачкою не отримувалася.. На підставі проведеного службового розслідування встановлено, допущення зловживання працівниками ТВБВ 10006/037 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на загальну суму 27534,28 грн. стало можливим внаслідок грубого порушення ними вимог нормативно-правових актів АТ «Ощадбанк» та функціональних обов`язків. За таких обставин, після проведення службового розслідування відповідач зобов`язаний був повернути позивачці безпідставно перераховані з карткового рахунку позивачки кошти у розмірі 16233,00 грн., сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки. Однак відповідач цього не зробив, навіть з урахуванням заяви –претензії позивачки від 20.09.2017 року. Тому позивачка просить зобов`язати відповідача повернути їй безпідставно списані кошти з її рахунку кошти в сумі 16233,00 грн., та 23565,16 грн., за несвоєчасне повернення коштів, з яких 1438,59 грн. в якості 3% річних, 2182,79 грн. – інфляційна складова заборгованості, 18943,78 – пеня. Також просить стягнути з відповідача моральну (немайнову) шкоду в розмірі 50000,00 грн..

Відповідач позовні вимоги та їх обґрунтування заперечив повністю з огляду на таке.

У позовній заяви позивачки зазначено, що 09.08.2017 та 13.08.2017 відбулося викрадення коштів по рахунку № НОМЕР_1 шляхом переказу на рахунок № НОМЕР_2 із подальшим зняттям готівки у банкоматі АТ «Ощадбанк» в смт. Міжгір`я на загальну суму 16322,00 грн.. На підтвердження зазначених обставин позивачем до позовної заяви додано копію витягу з ЄРДР № 12017070110000368 від 17.08.2017. По даному кримінальному провадженні позивачку визнано потерпілою. Із копії постанови прокурор Міжгірського відділу Хустської місцевої прокуратури вбачається, що матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017070110000368 від 17.08.2017 об`єднано з матеріалами інших проваджень, після чого об`єднані матеріали зареєстровано в ЄРД під № 12017070110000059 за правовою кваліфікацією статтями 190 ч.3, 200 ч.1, 200 ч.2, 357 ч.3, 358 ч.1, 358 ч.3, 358 ч.4, 358 ч.1, 361 ч.1, 361 ч.2 та 362 ч.1 КК України та обвинуваченою по даному кримінальному провадженні є ОСОБА_2 .. Враховуючи наведені позивачем у позовній заяві обставини викрадення коштів по рахунку № № НОМЕР_1 , а також зважаючи на вимоги цивільного та кримінального процесуального законодавства, - належним способом захисту порушеного права позивача є пред`явлення цивільного позову про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Належним відповідачем за зазначеним позовом є винна особа у злочинному заволодінні грошовими коштами позивача, вина якої буде встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, або особа, яка законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями винного. Відповідач просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з безпідставністю заявлених позовних вимог та не вірно обраним способом судового захисту, застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 , зупинити провадження в справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні №12017070110000059 від 09.02.2017, яке розглядається Міжгірським районним судом Закарпатської області у справі № 302/882/18.

Згідно з ухвалою судді від 04.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони свої позиції обґрунтували у відзиві на позов, відповіді на відзив на позов і запереченні на відповідь на відзив на позов.

05.10.2020 ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області було зупинено провадження до набрання законної сили судового рішення у справі 302/882/18 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 190 ч.3, 200 ч.1, 200 ч.2, 357 ч.3, 358 ч.1, 358 ч.3, 358 ч.4, 358 ч.1, 361 ч.1, 361 ч.2 та 362 ч.1 КК України.

23.11.2020 постановою Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 5 жовтня 2020 року про зупинення провадження у справі скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Крім того згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на як вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлені обставини.

13.07.2016 між позивачем та відповідачем ТВБВ10006/037 Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» підписана заява про приєднання № 346215 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та відкрито рахунок № НОМЕР_1 . Отже між позивачем та відповідачем існували договірні відносини і такі відповідачем не заперечені.

Згідно виписки по картковому рахунку позивача ОСОБА_1 за період з липня 2016 по серпень 2017 за рахунок пенсійних коштів у позивачки накопичилася сума 16322,00 грн..

20.09.2017 позивачкою ОСОБА_1 на ім`я керуючого банку ОСОБА_7 було подано заяву-претензію про повернення їй коштів в сумі 16000 грн., які були незаконним шляхом зняті, де того ж дня керуючий банку отримав особисто.

Згідно Висновку за результатами службового розслідування проведеного по факту привласнення грошових коштів посадовими особами ТВБВ 100006/037 з карткового рахунку гр.. ОСОБА_1 від 19.10.2017 року встановлено, що допущені зловживанням працівниками ТВБВ 10006/037 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на загальну суму 27534,28 грн. стало можливим внаслідок грубого порушення ними вимог нормативно-правових актів АТ «Ощадбанк» та функціональних обов`язків.

Відповідач у відзиві на позов та у запереченні на відповідь на відзив на позов не заперечив факт перебування у трудових відносинах з працівниками банку ТВБВ10006/037 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , де згідно Висновку про службове розслідування встановлено ряд порушень вимог нормативно правових актів АТ «Ощадбанк» та функціональних обов`язків даними працівниками, що призвело до зникнення коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 позивачки ОСОБА_1 ..

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Предметом і підставами позову позивачки ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» є неналежне виконання відповідачем умов договору банківського рахунку та повернення безпідставно списаних коштів і відшкодування шкоди, де саме працівниками банку, які перебувають у трудових відносинах з таким, і заподіяли майнову шкоду позивачці на суму 16322,00 грн. Тому суд, застосовує ст. 1172 ч.1 ЦК України, де юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Доводи відповідача про те, що заподіяну шкоду відповідачці слід стягувати з винної особа, якою є ОСОБА_2 по кримінальному провадженні, суд вважає безпідставними, та вважає, що відповідач намагається перекласти свою можливу відповідальність за порушення умов договору банківського рахунку на свого працівника ОСОБА_2 , яка перебувала у трудових відносинах з банком, тоді як відповідачка ОСОБА_1 перебуває у договірних відносинах з банком, а не з працівником банку. Суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений можливості в порядку регресу із звернення про стягнення суми заподіяної шкоди до винної особи.

Отже, в наявності є всі правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми 16322,00 гривень.

Також підлягає до задоволення і вимога позивача про стягнення з відповідача втрати від інфляції у сумі 3182,79 грн., трьох відсотків від простроченої суми боргу у розмірі 1438,59 грн., та пені в розмірі 18943,78 грн., оскільки такі вимоги ґрунтуються на законній підставі, відповідно до ст. 625 ЦК України і є доведеними матеріалами справи.

Щодо позовної вимоги про відшкодування маральної шкоди суд виходить з наступного.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів такого захисту, відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України, є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним Кодексом і відповідними законами України.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Враховуючи, що внаслідок заподіяння відповідачем неправомірними діями шкоди позивачу в сумі 16322,00 грн., така шкода не відшкодована, тому ОСОБА_1 зазнала моральних страждань, які полягають в негативних змінах в її житті, а саме: переживаннях, тривозі, емоційна напрузі, побоюванні щодо неповернення їй матеріальної шкоди, незручностей в побуті у зв`язку з матеріальними втратами накопиченої пенсії та прогнозованими реальними очікуваннями задоволення майнових потреб позивача пенсійного віку.

Зазначене, на переконання суду, не може не відобразитись на характері та обсязі душевних та психічних страждань, яких зазнала та продовжує зазнавати позивачка.

Із врахуванням викладеного та доведеного, характеру заподіяних позивачці неправомірних дій відповідачем, тривалості страждань і переживань виходячи із засад розумності та співмірності заявлених вимог суд вважає, що сума моральної шкоди, яка підлягає до стягнення повинна становити 5000 грн., що не суперечить роз`ясненням, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір моральної шкоди в сумі 50000 грн. є надмірним, бо розмір цієї шкоди в три рази перевищує розмір коштів, які втратила позивачка.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду в справі № 216/3521/16-ц постанова від 01.01.2020, а саме те, що позивач як споживач банківських послуг внаслідок неналежного виконання відповідачем (банком) договірних зобов`язань щодо обслуговування банківського рахунку позивача зазнав моральних страждань від втрати коштів за обставин, які встановлені судом (зазначені вище). За цією правовою позицією компенсація моральної шкоди за невиконання договірних зобов`язань має місце незалежно від того, чи передбачено таке договором або ж спеціальним законом.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що заявлений позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подачу позову до суду, то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір за ставкою, яка передбачена законом «Про судовий збір» для фізичних осіб, виходячи з ціни позовних вимог, які задоволені судом, а саме в сумі 908 грн..

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (РНОКПП – 00032129, юридична адреса: 01023, м. Київ, вул.. Госпітальна, 12г) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 39887,16 грн. за несвоєчасне повернення коштів, з яких: 16322,00 грн. безпідставно списані кошти з її рахунку (пенсія), 1438,59 грн. – 3% річних, 3182,79 грн. – інфляційна складова заборгованості, 18943,78 грн. – пеня,а також моральну шкоду в сумі 5000 грн., всього стягнути : 44887,16 грн.

В решті позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в користь держави судові витрати у виді судового збору в сумі 908 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п. 15.5 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Рішення складено 11.03.2021 року.

Суддя: В. П. Кривка