Постанова № 9547690, 06.05.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.05.2010 р. № 2а-454/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Лемеха Л.Я.

за участю:

представника позивача Чорнія Р.Ю.

представника відповідача Квасниці Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "МП Україна" компанії "МП Льогер А/С" (Данія) до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ДП "МП Україна" компанії "МП Льогер А/С" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2007 р. №0000012303/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.

Позивач вважає, що викладений в акті перевірки висновок про завищення ним бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, а також висновок про те, що право на отримання бюджетного відшкодування у платника податку виникає у зв'язку з надмірною його сплатою до бюджету, а не з самого факту здійснення операції з придбання та сплати податку постачальнику у ціні придбання, є невірним. Вважає, що норми пп. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким встановлено порядок визначення сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню, ним не порушено. Норми Закону України "Про податок на додану вартість" не покладає на нього відповідальність за несплату податку іншими особами, у господарські відносини з якими він не вступав.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та уточненнях до неї, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив та вважає, що органом державної податкової служби правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Зокрема, стверджує, що оскільки суми податку на додану вартість, включені позивачем до розрахунку бюджетного відшкодування, ПП "Руно" (одним з підприємств у ланцюжку постачальників) до державного бюджету не були сплачені, то відповідно у позивача, як покупця товарів право на отримання бюджетного відшкодування не виникає.

Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до суду з вимогами про захист порушеного права. Спеціальний строк позовної давності тривалістю 1095 днів, який встановлено Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено для скасування рішень про визначення податкових зобов'язань. Тому, просить відмовити в задоволенні позову у зв'язку із пропуском позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 цієї ж статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Із вказаної норми вбачається, що процесуальний строк, протягом якого може бути подано адміністративний позов, встановлено для захисту прав, свобод та інтересів особи, а не для конкретного виду позовних вимог, залежно від способу захисту порушеного права.

У ч.3 ст. 99 КАС України вказано, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, при наявності іншого спеціального Закону, який регулює конкретну сферу правовідносин і встановлює інші ніж у Кодексі адміністративного судочинства строки захисту порушеного права, застосуванню підлягає строк, передбачений спеціальною нормою відповідного Закону.

Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

При цьому, норми вказаного Закону передбачають, як судові, так і позасудові способи оскарження рішень та дій органів державної податкової служби, не встановлюючи при цьому пріоритетності одних способів захисту над іншими, а також не встановлюючи різних строків захисту порушених прав платника податку залежно від обраного ним способу захисту.

Відповідно до пп. 5.2.2. п. 5.2. ст. 2 вказаного Закону 5.2.2. у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Таким чином, визначаючи способи оскарження рішень та дій органів державної податкової служби, Закон не вказує, що у встановленому ним порядку можуть оскаржувати лише окремі рішення та дії. Словосполученням "контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом" Закон встановлює невичерпний перелік таких рішень та дій, які можуть оскаржуватися у встановленому ним порядку (у тому числі і з застосуванням встановлених ним строків).

Тому немає підстав вважати, що дія норм Закону щодо порядку оскарження обмежується лише одним з видів рішень і не поширюється на інші рішення та дії органів державної податкової служби.

Згідно з пп. 5.2.5. п. 5.2. ст. 5 Закону з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

Однак, норми цього підпункту не встановлюють самостійно жодних строків, а відсилають до іншої норми, якою встановлено такий строк. Такою нормою є ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якою встановлено строк давності тривалістю 1095 днів. Іншого строку давності цим Законом не встановлено.

Таким чином, вказаний Закон встановлює спеціальний строк давності для захисту прав та інтересів платника податку у сфері відносин оподаткування тривалістю 1095 днів, що виключає можливість застосування річного строку, передбаченого ч.1 ст. 99 КАС України.

Стосовно твердження відповідача про можливість оскарження в порядку пп. 5.2.5. п. 5.2. ст. 5 Закону та обмеження дії цієї норми лише до рішень про визначення податкових зобов'язань, то суд не може погодитись з таким твердженням.

У рішеннях Конституційного суду України від 25.11.1997 р. №6-зп та від 25.12.1997 р. №9-зп вказно, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен має гарантоване державою право оскаржити в суді рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо особа вважає, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність).

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 р. №15-рп/2002 по справі №1-2/2002 положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно, застосування пп. 5.2.5. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та строку давності тривалістю 1095 днів для оскарження лише рішень про визначення податкових зобов'язань, як це робить відповідач, було б обмеженням права платника податку на судове оскарження не залежно від сутності порушених його прав, а лише за критерієм способу їх захисту, і було б обмеженням його права на захист за вказаною ознакою.

Працівниками ДПІ у Кам'янка-Бузькому р-ні Львівської області з 15.01.2007 р. по 15.01.2007 р. проводилась позапланова виїзна документальна перевірка ДП "МП Україна" компанії "МП Льогер А/С" по питанню достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2006 р. За результатами цієї перевірки було складено акт від 15.01.2007 р. №2/23-0/31475377. На підставі цього акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.01.2007 р. №0000012303/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування.

У підсумковій частині акту перевірки вказано, що у серпні 2006 р., підприємством було завищено суму бюджетного відшкодування по ПДВ на 45487 грн.

В якості обґрунтування висновків акту зроблено посилання на п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", а також на ту обставину, що право на отримання бюджетного відшкодування у платника податку виникає у зв'язку з надмірною його сплатою до бюджету, а не із самого факту здійснення операції з придбання та сплати податку постачальнику у ціні придбання.

Як вбачається з вищенаведеного акту перевірки та матеріалів справи до бюджетного відшкодування ДП "МП Україна" компанії "МП Льогер А/С" включено суми податку на додану вартість по розрахунках з ПП "С.В.".

Органами державної податкової служби було проведено перевірку взаєморозрахунків за товари, придбані ДП "МП Україна" компанії "МП Льогер А/С" у постачальника ПП "С.В." За результатами проведення зустрічних перевірок було встановлено, що ПП "С.В." придбало товар у ПП "Флавор", яке також не є виробником продукції, а придбало її у ПП "Руно".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказу Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005 р. №350 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та з метою вирішення питання щодо обгрунтованності відшкодування ПДВ з бюджету, ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі було надіслано запит до ДПІ у Золочівському районі на підтвердження взаєморозрахунків по ПП "СБ." (І.П.Н.-324692513190) №7014/23-0 від 31.10.2006 р. на суму ПДВ 62083,83грн. Отриманою довідкою про перевірку підтверджено взаєморозрахунки підприємств, згідно довідки ПП "С.В." є посередником. Постачальником реалізованої продукції є ПП "Флавор" (І.П.Н.-343071213078), яке зареєстровано в ДПІ у Шевченківському районі м.Львова. Відповідно ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі було надіслано запит від 08.11.2006 р. №7356/23-0 до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про проведення зустрічної перевірки ПП "Флавор" (І.П.Н.-343071213078). У відповідь ДПІ у Шевченківському районі надало довідку про перевірку (супровідний лист від 20.12.06 р. №28771/23-027), якою підтверджено взаєморозрахунки підприємств. Згідно довідки ПП "Флавор" є посередником. Постачальником реалізованої продукції є ПП "Руно" (І.П.Н.-316734712348), яке зареєстровано в ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська. Відповідно ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі надіслано запит "Про проведення зустрічної перевірки"ПП "Руно" до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганськ (22.12.2006р. №8743/23-0) До ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі надійшла відповідь "Щодо проведення зустрічної перевірки" (26.12.2006 р. №12623/23-2), де зазначено, що ПП "Руно" м. Луганськ (код ЄДРПОУ 31673478) по запиту ДПІ у Жовтневому районі м. Луганськ інформацію та документи не надало. А також додатково повідомлено, що по ПП "Руно" вийнято податкову справу за період 2004-2006 роки в рамках кримінальної справи №37/04/9054 (протокол виїмки від 11.10.2006р.) 02.11.2006р. по ПП "Руно" вдруге порушена кримінальна справа за №41068124 за ч.3 ст.212 КК України "Ухилення від сплати податків". Дане підприємство використовується у схемах мінімізації податків.

Враховуючи вищенаведені обставини, орган державної податкової служби вважає, що оскільки суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту, не відповідають фактичним податковим зобов'язанням платників податку постачальників-контрагентів позивача, надані позивачем на підтвердження позовних вимог. Податкові накладні не можуть бути свідченням права на податковий кредит. Однак, суд не може погодитись з такими доводами відповідача з врахуванням наступного.

На підставі договору поставки товару з ПП "С.В." від від 15.06.2004 р. №02/К/06-2004 із змінами і доповненнями, останнім було видано накладні від 01.08.2006 р. №89, від 09.08.2006 р. №91, від 09.08.2006 р. №92, від 10.08.2006 р. №93, від 15.08.2006 р. №94, від 15.08.2006 р. №95, від 17.08.2006 р. №96, від 22.08.2006 р. №97, від 24.08.2006 р. №98, а також видано податкові накладні від 01.08.2006 №80, від 09.08.2006 р. №81, від 10.08.2006 р. №82, від 15.08.2006 р. №83, від 17.08.2006 р. №84, від 22.08.2006 р. №85.

На рахунок постачальника в рахунок оплати придбаного товару в серпні 2006 р. позивачем було перераховано грошові кошти в сумі 55000 грн., 60000 грн та 228000 грн., що підтверджується виписками банку від 07.08.2006 р., від 14.08.2006 р. та від 16.08.2006 р.

Відповідно до підпунктів 7.7.1 та 7.7.2. п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану' вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту та включення до розрахунку бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за перевірений період позивачем були надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме товарні накладні, податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством, а також документально підтверджено факт сплати на користь свого постачальника сум ПДВ у складі ціни придбання продукції.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість'' платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. "а", "в", "г", "д" ст. 10.1 ст. 10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Виходячи з встановленого законодавством порядку визначення сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету, покупець товарів не несе жодної відповідальності за дотримання законодавства з боку свого постачальника, і тим більше за дії третіх осіб, які можуть бути постачальниками в ланцюгу господарських операцій.

Норми Закону України "Про податок на додану вартість" не покладають на платника податку обов'язку самостійної сплати цього податку до бюджету при придбанні товарів, робіт, послуг. Обов'язок сплати до бюджету сум ПДВ, отриманих у складі ціни реалізації товарів, робіт, послуг покладено на їх продавця, а не покупця, тому що саме він здійснює операції, що є об'єктом оподаткування ПДВ. Також жодна норма цього чи будь-якого податкового закону не покладає на покупця товарів, робіт, послуг жодних обов'язків по здійсненню контролю за діями їх продавця і не надає йому для цього жодних повноважень.

З врахуванням перелічених вище норм Закону України "Про податок на додану вартість", право покупця на бюджетне відшкодування ніяк не пов'язане з добросовісним виконанням продавцем товарів свого обов'язку по перерахуванню сум ПДВ до бюджету.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України:

Отже, податкові органи не можуть відмовляти покупцеві у задоволенні його права на бюджетне відшкодування ПДВ при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне, законодавство не встановлює такої підстав для відмови.

Органом державної податкової служби, в дотримання ч.2 ст. 71 КАС України не представлено доказів, з яких би вбачались підтвердження обставин безтоварності господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентом, а також того, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти. Відповідачем також не доведено доказами по справі порушення податкового законодавства безпосереднім постачальником позивача ПП "С.В.". Стосовно ПП "Руно", то позивач жодних договорів з цим підприємством не укладав, у господарські відносини не вступав, тому за дотримання цим підприємством вимог податкового законодавства відповідальності нести не може.

За наведених обставин суд приходить до висновку про підставність та обгрунтованість позову та необхідність його задоволити.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2007р. №0000012303/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області.

Стягнути з державного бюджету на користь Дочірнього підприємства "МП Україна" компанії "МП Льогер А/С" (Данія) 3 грн. 40 коп. державного мита.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлено 07.05.2010 р.