Ухвала суду № 95471564, 12.03.2021, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/488/21

УХВАЛА

Іменем України

12 березня 2021 рокусмт Бородянка

Суддя Бородянського районного суду Київської області Герасименко М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про припинення та визнання права власності, стягнення коштів, зняття заборон та арештів, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про припинення та визнання права власності, стягнення коштів, зняття заборон та арештів. У позовній заяві ОСОБА_1 просив припинити право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину нежитлової будівлі магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ним (позивачем) право власності на Ѕ частину нежитлової будівлі магазину, що знаходиться за вказаною адресою; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 375000 гривень як вартість Ѕ частини вказаної нежитлової будівлі магазину; виплатити з депозитного рахунку суду АТ «Альфа-Банк» 750000 гривень, що будуть внесені ним (позивачем) до ухвалення рішення по справі, як вартість нежитлової будівлі магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зняти заборони щодо відчуження вказаної нежитлової будівлі магазину з реєстрацією такого зняття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вжити заходів щодо забезпечення позову, шляхом заборони АТ «Альфа-Банк» звертати стягнення на нежитлову будівлю магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в позасудовому порядку до вирішення справи.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року вказану позовну заяву залишено без руху.

10 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони АТ «Альфа-Банк» звертати стягнення на нежитлову будівлю магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в позасудовому порядку до вирішення справи. Заява обґрунтована тим, що заявник з відповідачем ОСОБА_1 з 07 травня 1976 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 24 лютого 2009 року. За час шлюбу ними у квітні 2005 року придбано вказане нерухоме майно. Між ОСОБА_2 та АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», було укладено 30 листопада 2006 року та 11 квітня 2007 року договір кредиту № 401/20/06-М та договір невідновлювальної кредитної лінії № 401/1/07-М, згідно яких ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 310000 грн та 43000 грн під 18% річних із терміном повернення до 25 листопада 2011 року та до 10 квітня 2012 року відповідно із передачею спірного нерухомого майна в іпотеку. Оскільки ОСОБА_2 не було виконано умови кредитного договору, банк звернув стягнення на магазин у позасудовому порядку шляхом вчинення виконавчих написів нотаріуса. У Бородянському районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на примусовому виконанні перебуває два виконавчі провадження про звернення стягнення на іпотечне майно на загальну суму 745062,38 грн (ВП №7289998, ВП № 7289637). ОСОБА_2 не здійснено дій щодо погашення боргу та зняття обтяжень з вказаного нерухомого майна. Бородянським відділом державної виконавчої служби вчиняються дії щодо примусового виконання виконавчих документів. Бородянським районним судом Київської області проведено поділ вказаного нерухомого майна, набутого під час шлюбу, та рішенням суду від 18 серпня 2017 року визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спірного нерухомого майна. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року знято арешти з Ѕ частини спірного майна. Ѕ частина спірного нерухомого майна на даний час перебуває під обтяженнями, накладеними 15 квітня 2008 року Бородянським районним відділом державної виконавчої служби. У січні 2021 року АТ «Альфа банк» ініціював процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Враховуючи наведене, заявник просить забезпечити позов у спосіб зазначений в заяві. Необхідність заборони АТ «Альфа-Банк» звертати стягнення на вказане нерухоме майно позивач обґрунтовує тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Згідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача. Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову(ст.156, ст.158 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову спірне нерухоме майно 30 листопада 2006 року та 11 квітня 2007 року передано ОСОБА_2 в іпотеку на забезпечення виконання кредитних договорів, укладених між нею та АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк». ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами не виконано. Станом на теперішній час на примусовому виконанні перебувають два виконавчі провадження про звернення стягнення на іпотечне майно на загальну суму 745062,38 грн.

Під час з`ясування обставин щодо того чи не подано позивачем іншого позову до цих же відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав судом за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що позивач звертався до суду із позовом до ОСОБА_2 , ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними іпотечних договорів від 30 листопада 2006 року та 11 квітня 2007, відповідно до яких ОСОБА_2 передала в іпотеку спірне нерухоме майно. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 01 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року та постановою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (справа № 360/1992/17).

Як вбачається з вказаних рішень судами встановлено, що відповідно до заяв від 30 листопада 2006 року та від 11 квітня 2007 року позивач надав згоду дружині ОСОБА_2 на передачу зазначеної нерухомості в іпотеку банку, що підтверджується нотаріально посвідченими заявами.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц.

Наведені у змісті заяви обставини повно не підтверджені поданими доказами, у матеріалах справи відсутні докази щодо вчинення банком реальних дій, направлених на повторне звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Крім того слід зазначити, що спірне нерухоме майно було передано АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», ОСОБА_2 за нотаріально посвідченими згодами позивача на забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами, а відтак позивач усвідомлював ризики невиконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитними договорами, зокрема можливість примусової реалізації спірного майна на виконання зобов`язань за кредитними договорами у зв`язку із передачею майна в іпотеку.

За змістом статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у такому обсязі і на таких умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Як зазначалося вище, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, вбачається, що на виконанні Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувають два виконавчі провадження про звернення стягнення на іпотечне майно на загальну суму 745062,38 грн (ВП №7289998, ВП № 7289637).

Отже, заборона звертати стягнення на предмет іпотеки буде порушувати права АТ «Альфа-Банк» як стягувача у вказаних вище виконавчих провадженнях.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, матеріали позовної заяви, встановлено, що заява про забезпечення позову достатньо не вмотивована і не обґрунтована належними доказами, заходи забезпечення позову є не співмірними заявленим позовним вимогам, та можуть призвести до неможливості вчинення виконавчих дій у рамках виконавчих проваджень №№ 7289998, 7289637.

Отже, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, суд приходить до висновку, що заявником не наведено будь-яких об`єктивних причин для застосування саме такого заходу забезпечення позову, крім того, враховуючи інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідного забезпечення, зокрема стягувача АТ «Альфа-Банк», суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосуванням відповідного заходу забезпечення позову, а тому вважає, що заявнику слід відмовити у задоволенні його заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про припинення та визнання права власності, стягнення коштів, зняття заборон та арештів - відмовити.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складений 12 березня 2021 року.

Суддя М. Герасименко