Ухвала суду № 95470855, 11.03.2021, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/242/21

1-кп/195/46/21

У Х В А Л А

іменем України

11.03.2021 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Кондус Л.А., при секретарі – Музичук В.В.,

за участю: прокурора – Дружиніна В.С., обвинуваченої — ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томаківка матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040590000013 від 15.01.2021 стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с.Мирове Томаківського району Дніпропетровської області, непрацюючої, з вищою освітою, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 3 статті 79 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини 1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 112 Земельного кодексу України, охоронні зони створюються уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів, для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Відповідно до положень пункту 4 розділу 1 «Визначення основних термінів та понять» глави І «Загальні положення» Кодексу газорозподільних систем, охоронна зона об`єктів газорозподільної системи територія, обмежена умовними лініями, уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільних газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

Вказаною нормою також визначено, що правовий режим земель охоронних зон об`єктів газорозподільної системи - установлений законодавством особливий режим використання земель власниками та користувачами земельних ділянок, а також Операторами ГРМ, що встановлюється в межах земель охоронних зон об`єктів газорозподільних систем для забезпечення належних умов їх експлуатації, запобігання їх пошкодженню та для зменшення можливого негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля в цілому.

Відповідно до вимог пункту 1.12 глави 1 розділу V Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості №285 від 15.05.2015 року, з метою забезпечення безпечних умов експлуатації та виключення можливості пошкодження газорозподільної системи вздовж її траси в межах охоронної зони шириною 2 метри з обох боків від зовнішньої стінки газопроводу в плані не допускаються, зокрема, складування матеріалів і устаткування, ведення земляних та будівельно-монтажних робіт».

Відповідно до положень пункту 5 розділу 4 «Охоронні зони газорозподільної системи» глави III «Основні правила технічної експлуатації газорозподільної системи» Кодексу газорозподільних систем, земельні ділянки, що входять до охоронних зон, використовуються власниками, орендарями земельних ділянок, землевласниками та землекористувачами з обов`язковим дотриманням вимог цього Кодексу.

В період з 1997 року по теперішній час (точні дату та час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_1 , маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, діючи всупереч ст.ст. 112, 116-126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію права на землю, не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу їй у власність чи надання у користування земельної ділянки, та в порушення вимог п.1.12 глави 1 розділу V Правил безпеки системи газопостачання, затверджених Міністерством енергетики та вугільної промисловості № 285 від 15.05.2015 року, згідно якого “З метою забезпечення безпечних умов експлуатації та виключення можливості пошкодження газорозподільної системи вздовж її траси в межах охоронної зони шириною 2 метри з обох боків від зовнішньої стінки газопроводу в плані не допускається: обмеження доступу обслуговуючого персоналу у світлу пору доби, при аварійній ситуації — цілодобово; складування матеріалів і устаткування, ведення земляних та будівельно-монтажних робіт, садіння дерев, улаштування стоянок автотранспорту, гаражів та інших споруд у тому числі тимчасових”, з метою використання для особистих господарських потреб, умисно самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,000874 га, що знаходиться в охоронній зоні газопроводу низького тиску, розмістивши одноповерхову споруду - гараж (збудований з шлакоблоку), який знаходиться по АДРЕСА_1 , над поверхнею якого розташований надземний розподільчий газопровід низького тиску діаметром 89 мм та відноситься до земель в охоронній зоні газопроводу, чим створила небезпеку для його подальшої безпечної промислової експлуатації та передумови для заподіяння матеріальних збитків оператору ГРМ.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої за ч. 2 ст. 197-1 КК України, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки, яка знаходиться в охоронній зоні.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв`язку з тим, що вчинене нею діяння втратило суспільну небезпеку, а вона як особа яка вчинила правопорушення такої небезпеки вже не несе, оскільки нею було проведено зміну розміщення газопроводу за погодженням та дозволу АТ “Дніпропетровськгаз”. Обвинувачена у скоєному розкаюється.

Прокурор не заперечував проти закриття кримінального провадження, погодившись, що внаслідок зміни обстановки вчинене обвинуваченим діяння втратило суспільну небезпечність.

Заслухавши думку учасників процесу щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки, суд вважає, що клопотання слід задовольнити з наступних обставин.

Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 197-1 КК України,.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Частиною 7 ст. 284 КПК України передбачено, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує.

Згідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ст.48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розгляду кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст.48 КК України, суд має переконатися, що діяння, яке поставлено особі у провину дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також у наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності.

Судом встановлено, що обвинувачена дійсно, при викладених в обвинувальному акті обставинах вчинила кримінальне правопорушення, за ознаками ч.2 ст. 197-1 КК України, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки вчинене щодо земель в охоронних зонах.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 відноситься до категорії правопорушень невеликої тяжкості.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що обвинувачена раніше не судима, правопорушення вчинила вперше, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, повністю визнала свою провину, щиросердно покаялася, обвинувачена як особа, яка вчинила правопорушення такої небезпеки вже не несе, оскільки усвідомила встановлені охоронні норми, правила їх додержання і обмеження у використанні, що підтверджується також довідкою АТ “Дніпропетровськгаз” від 10.03.2021, з якої вбачається, що на сьогодні порушення в межах охоронної зони газопроводу низького тиску за адресою АДРЕСА_1 усунуті, і АТ “Дніпропетровськгаз претензій до ОСОБА_1 , яка проживає за даною адресою, не має.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_1 вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, будучи раніше не судимою, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася в своїх діях, крім того, заподіяну шкоду усунула шляхом проведення зміни розміщення газопроводу за погодженням та дозволу АТ “Дніпропетровськгаз”, а також заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, суд вважає, що за таких обставин є всі підстави для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки та закриття кримінального провадження.

Враховуючи наведене, суд вважає, що обвинувачену на підставі ст. 48 КК України слід звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України у зв`язку зі зміною обстановки.

Керуючись ч.2 ст. 284, ст. 285, 288, 376 КПК України, на підставі ст. 48 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 197-1 КК України у зв`язку з тим, що вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність по кримінальному провадженню № 12021040590000013 від 15.01.2021 - задовольнити.

ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 197-1 КК України звільнити у зв`язку з тим, що внаслідок зміни обстановки вчинене останньою діяння втратило суспільну небезпечність.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040590000013 від 15.01.2021 стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст. 197-1 КК України - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: Л.А.Кондус

11.03.2021