Ухвала суду № 95470838, 12.03.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2204/19

Провадження № 1-кп/206/16/21

У Х В А Л А

12 березня 2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Ільїній І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Соболя Артура Анатолійовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно не працюючого, зареєстрованого адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз:

-16.01.2019 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років. На підставі ст.. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,

в рамках кримінального провадження № 12019040700000127 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора Соболя А.А.,

захисника Сидорова Д.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вказане кримінальне провадження № 12019040700000127 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Соболь А.А. звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Причетність ОСОБА_1 до скоєння вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами, а саме: свідченнями ОСОБА_2 , представника потерпілої сторони, начальника відділу безпеки охорони магазину, який засвідчив про обставини виявлення крадіжки; свідченнями ОСОБА_3 , заступника начальника охорони магазину, який в робочу зміну 05.02.2019 під час перегляду записів з камер відео спостереження від 26.01.2019 виявив факт крадіжки з магазину декількох банок ікри невідомим чоловіком (з відповідними прикметами) про що повідомив начальника служби безпеки ОСОБА_2 ; протоколом огляду місця події від 05.02.2019, в якому зафіксована адреса знаходження магазину ТОВ «ОМЕГА» «Варус - 40», м. Дніпро, вул. 20 річчя Перемоги, 43Д, розташування стелажів з товарами на яких виставлені морепродукти, що зафіксовано за допомогою фотозйомки; протоколом огляду СД-диску від 18.02.2019, який відповідною постановою від 18.02.2019 визнано речовим доказом; протоколом огляду відеозаписів від 18.02.2019 в якому описано зміст файлів відеозаписів наданого СД-диску; протоколом пред`явлення особи для впізнання по фотознімкам від 22.02.2019 в якому зафіксовано як свідок ОСОБА_3 (працівник охорони) впізнає особу яка скоїла крадіжку, а саме ОСОБА_1 ; протоколом перегляду відеозапису від 09.04.2019 за участю підозрюваного ОСОБА_1 , який під час слідчої дії зазначив що на відеозапису зафіксовані обставини скоєння ним крадіжки товару з магазину «Варус» а саме 7 банок ікри; протоколом проведення слідчого експерименту від 09.04.2019 за участю підозрюваного ОСОБА_1 , який під час слідчої дії розказав про обставини скоєння ним крадіжки та на місці показав як все було, що було зафіксовано за допомогою фотозйомки; висновком судово-товарознавчої експертизи від 12.02.2019 за №505/19, згідно якого загальна вартість викраденого товару - 7 банок червоної ікри, становить 2989,93 грн.

За період слухання справи у Самарському районному суді м. Дніпропетровська, обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово порушував вимоги щодо своєчасності прибуття на судове засідання та взагалі не з`являвся до суду в зв`язку з чим застосовувався його примусовий привід. На свою відсутність в залі судового засідання 13.03.2020 ОСОБА_1 дав пояснення суду щодо погіршення, на той період, стану свого здоров`я та викликом карети скорої медичної допомоги. Для перевірки пояснень ОСОБА_1 02.04.2020 судом здійснено запит до Центральної оперативної диспетчерської за номером «103» адміністрація КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ДОР» та отримано інформацію, що останній за медичною допомогою не звертався, що в свою чергу свідчить про введення суду в оману та умисне ухилення обвинуваченого від явки до суду за відповідним викликом.

На чергові засідання суду 09.06.2020, 01.09.2020, 17.09.2020, 12.11.2020, 04.12.2020, 22.12.2020 ОСОБА_1 до суду також не з`явився у зв`язку з чим ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська 05.01.2021 його оголошено в розшук.

Будучи раніше судимим, на теперішній час ОСОБА_1 на шлях виправлення і перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, не працевлаштувався та не має постійного джерела прибутку, що може спонукати його на подальше зайняття злочинною діяльністю.

Прокурор зазначає, що на теперішній час встановлено наявність ризиків , передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 покладається необхідність запобігти спробам ОСОБА_1 переховуватись від суду, оскільки останній, знаючи про покарання за вчинені ним злочини, може сховатися від суду, а також у подальшому займатись злочинною діяльністю. Застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та пояснив, що саме такий запобіжний захід зможе належним чином забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні заперечували проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили застосувати більш м`який запобіжній захід - домашній арешт.

Вислухавши доводи прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, дослідивши надані стороною обвинувачення письмові матеріали до клопотання, матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 протягом тривалого часу не з`являвся в судові засідання, вводив суд в оману щодо причин своєї неявки, навмисно переховувався від суду у зв`язку з чим, судом неодноразово виносились ухвали про примусовий привід обвинуваченого та двічі було оголошено обвинуваченого ОСОБА_1 у розшук.

Проте, вжиті судом заходи не дали результатів, обвинувачений, попри надання особистих зобов`язань явки до суду, продовжував ігнорувати судові виклики та з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності переховувався від суду.

Ухвалою суду від 11 березня 2021 року надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_1 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

11 березня 2021 року о 17:00 годині ОСОБА_1 було затримано на підставі вказаної ухвали суду від 11.03.2021, про що складено відповідний протокол затримання особи на підставі ухвали суду від 11 березня 2021 року.

Копію клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із доданими матеріалами було вручено обвинуваченому 11 березня 2021 року о 17 год. 10 хв.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У силу ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК, на які вказує слідчий; а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначених у клопотанні ризиків.

Дослідивши матеріали клопотання суд вважає, що надані прокурором матеріали, а також матеріали кримінального провадження дійсно свідчать про реальне існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язки з державою, у якій його переслідують. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до не тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи факт можливої суворості покарання за вироком суду, обвинувачений може продовжити переховуватись від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2011 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Про існування ризику, передбаченого у п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчить той факт що обвинувачений ОСОБА_1 , будучи особою раніше неодноразово судимою за вчинення кримінальних правопорушень з корисливих мотивів, не працевлаштованою та не маючою постійного джерела доходу, може продовжити зайняття злочинною діяльністю та вчинити нове кримінальне правопорушення.

Вирішуючи подане клопотання суд, також, враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Викладене вище, у своїй сукупності, є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку та виключає об`єктивну можливість щодо застосування більш м`якого виду запобіжного заходу, який він та його захисник просили застосувати, оскільки застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені нормами КПК України, буде недостатньою мірою та не буде слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти зазначеним вище ризикам.

З огляду на наявні в рамках даного кримінального провадження ризики, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 можливо шляхом застосування відносно нього виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу судом встановлено не було.

Проте, враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає доцільним та необхідним визначити ОСОБА_1 розмір застави у кримінальному провадженні виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні не тяжкого злочину, визначається у розмірі від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене вважаю за необхідне визначити розмір застави відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривень.

Враховуючи характеризуючи данні обвинуваченого вважаю, що застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів, що складає 45400,00 гривень буде достатньою мірою, щоб гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не являється завідомо непомірною для нього.

При визначенні саме такого розміру застави суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 р., відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь – яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У відповідності до ст. 194 КПК України, на обвинуваченого також необхідно покласти обов`язки у разі внесення застави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-184, 193, 194, 197, 199, 369-372, 376 КПК України, –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Соболя Артура Анатолійовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з 11 березня 2021 року до 09 травня 2021 року включно.

Визначити розмір застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень у національній грошовій одиниці України, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок з наступними реквізитами: одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава, кримінальне провадження № 1201904070000017 від 06 лютого 2019 року, обвинувачений (прізвище, ініціали), платник (прізвище, ініціали).

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На час дії запобіжного заходу у вигляді застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 на строк два місяці наступні обов`язки:

- прибувати за кожним викликом суду;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні;

- не відлучатися з міста свого останнього проживання: АДРЕСА_2 , без дозволу суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Виконання ухвали та контроль за її виконанням покласти на прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області Соболя Артура Анатолійовича

Строк дії ухвали визначити до 09 травня 2021 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя Р.О. Кушнірчук