Рішення № 95468989, 02.03.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3178/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Дорошенко С.О. на підставі ордеру;

Від відповідача: Целух М.А. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” про скасування рішення загальних зборів, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тесту – ОСОБА_1 ) звернулась до господарського суду із позовною заявою до обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” (далі по тексту – ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4”) про скасування рішення загальних зборів членів ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4”, яке оформлено протоколом №20 від 01.03.2013р., в частині виключення позивача з членів кооперативу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 було повідомлено, що вона, як член ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4”, очікувала закінчення будівництва. Проте, в листопаді 2018р. позивачу стало відомо, що загальними зборами членів ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4”, які відбулись 01.03.2013р., було прийнято рішення про виключення позивача зі складу членів кооперативу. Посилаючись на неотримання будь-яких претензій від відповідача про необхідність сплати цільових внесків, а також повідомлення про дату та час проведення загальних зборів, до порядку денного яких було включено питання про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу, позивачем було наголошено про наявність правових підстав для скасування рішення загальних зборів.

ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” повністю заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, відповідачем було наголошено про належне повідомлення позивача про проведення 01.03.2013р. загальних зборів шляхом складення телефонограми. При цьому, відповідачем наголошено, що Статутом ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” прямо не передбачено метод оповіщення членів кооперативу про проведення загальних зборів. Відповідачем також було наголошено, що про наявність заборгованості зі сплати внесків ОСОБА_1 була обізнана, оскільки вказане питання було предметом розгляду на загальних зборах, які відбулись 21.09.2012р.

Посилаючись на обізнаність ОСОБА_1 про прийняття спірного рішення ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” було заявлено клопотання про застосування до заявлених позивачем вимог інституту позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

01.12.2005р. між ЗАТ „Девелоперська компанія „МС Інвест” та ОСОБА_1 було укладено договір №06-С, відповідно до п. 1 якого сторони зобов`язуються укласти договір про передачу ОСОБА_1 у власність окремої квартири в житловому будинку, який буде збудовано за адресою: АДРЕСА_1 , характеристики якої вказані в п. 1.4. договору, а ОСОБА_1 відповідно до даного та основного договору сплатить ЗАТ „Девелопорська компанія „МС Інвест” вартість спорудження об`єкту в національній валюті України з урахуванням ПДВ та суми індексу інфляції за час відстрочки здійснення внесків.

Відповідно до п. 1.1 договору №06-С від 01.12.2005р. вартість спорудження об`єкту на момент укладання договору складає 243 753,27 грн., ПДВ – 48 750,65 грн., всього 292 503,92 грн.

01.07.2007р. ЗАТ „Девелоперська компанія „МС Інвест” було видано ОСОБА_1 довідку №2-1/36 про сплату вартості об`єкта по договору №06-С від 01.12.2005р., з якої вбачається, що позивачем станом на 01.07.2007р. здійснено фінансування об`єкта за договором №06-С від 01.12.2005р. в повному обсязі із врахуванням індексу інфляції за час відстрочки платежу, а саме ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок внесено грошові кошти у сумі: 292 503,92 грн., в тому числі ПДВ – 48 750,65 грн. Слід зазначити, що факт перерахування позивачем грошових коштів підтверджується також квитанцією №6-05 від 01.12.2005р.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Статуту ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4”, затвердженого рішенням установчих зборів, яке оформлено протоколом від 30.04.2009р., кооператив є обслуговуючим, створеним по узгодженню громадян, шляхом їх добровільного об`єднання на підставі членства для спільної некомерційної господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану, підвищення життєвого рівня членів та асоційованих членів, захисту їх майнових інтересів і соціальних прав, надання економічної та соціальної допомоги фізичним та юридичним особам з метою зростання їх матеріального добробуту та в цілях задоволення потреб членів кооперативу в житлі та іншому майні та покращення житлових умов членів кооперативу шляхом будівництва, інвестування в будівництво, набуття на первинному та вторинному ринку об`єктів нерухомого майна, ремонт об`єктів нерухомості за власні та інші кошти, а також для подальшої експлуатації та управління набутої нерухомості. Кооператив є некомерційною та неприбутковою організацією - обслуговуючим кооперативом, створеним згідно з Цивільним кодексом, Господарським кодексом України, Законом України «Про кооперацію» та іншими законодавчими актами, не має на меті отримання прибутку і не має права займатися підприємницькою діяльністю.

Згідно з п. 3.1 Статуту ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” предметом діяльності кооперативу є добровільне об`єднання фізичних осіб та юридичних осіб для організації будівництва, інвестування в будівництво, отримання на первинному або вторинному ринку житлової або нежитлової нерухомості, ремонту набутої нерухомості, а також для подальшої експлуатації та управління набутими об`єктами нерухомості.

Відповідно до п. п. 5.3, 5.4 Статуту ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, додатково визначених правлінням. Рішення щодо прийняття до членів кооперативу приймається Правлінням і затверджується головою кооперативу.

Положеннями пп. 5.8.1-5.8.4 п. 5.8 Статуту ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” основними обов`язками члена кооперативу є додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Згідно з пп. 5.9.2 п. 5.9 Статуту ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” членство в кооперативі припиняється у разі несплати пайових внесків у порядку, визначеному правлінням кооперативу.

Відповідно до п. 5.12 Статуту ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” член кооперативу може бути виключений правлінням у наступних випадках: при наявності більш як триразового прострочення сплати членських, додаткових та інших вкладів, встановлених різними цивільно-правовими договорами; систематичного (більше двох разів) порушення Статуту кооперативу; систематичного (більше двох разів) невиконання зобов`язань, правомочними органами кооперативу; у разі зміни проектних характеристик, пошкодження нерухомості, яка надана члену кооперативу у користування до повної сплати членом кооперативу пайових внесків.

Згідно з п. 7 Статуту ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” органами управління кооперативом є загальні збори членів кооперативу; правління кооперативу; голова кооперативу; спостережна рада (до складу якої входе ревізійна комісія).

Відповідно до п. 8.2 Статуту ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв.

Згідно з п. 8.3 Статуту ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Відповідно до п. 8.4 Статуту ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” про дату, місце, час проведення та порядок загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше, ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

17.03.2010р. між ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” (Новий Замовник) та ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Укрділінг-R” (Первісний Замовник) було укладено договір про передачу функцій замовника (забудовника) та об`єкту незавершеного будівництва, відповідно до п. 1 якого Первісний Замовник безоплатно передає Новому Замовнику функції Замовника а саме: Первісний Замовник передає Новому Замовнику всі майнові та інші права на об`єкт незавершеного будівництва - секції А, секція Б, секція В, секція Г будинку, що будується за адресою: АДРЕСА_1 .

17.12.2011р. відбулись загальні збори членів ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4”, за результатами проведення яких були прийнятті рішення, оформлені протоколом №14, зокрема, про затвердження розміру членського внеску у розмірі 250 грн. на місяць з об`єкту.

З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2012р. відбулись загальні збори членів ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4”, за результатами проведення яких були прийняті рішення, оформлені протоколом №19. Так, до порядку денного вказаних загальних зборів було включено питання про виключення ОСОБА_1 зі складу членів кооперативу у зв`язку з наявністю у останньої заборгованості зі сплати внесків. Вказане питання було знято з повістки дня з метою надання можливості, зокрема, позивачу сплатити наявну заборгованість. При цьому, було вирішено включити вказане питання до порядку денного наступних загальних зборів.

З наданого ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” списку присутніх на загальних зборах членів кооперативу, які відбулись 21.09.2012р., вбачається, що ОСОБА_1 брала участь у проведенні вказаних загальних зборів.

10.01.2013р. на засіданні правління ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” було прийнято рішення про необхідність організації проведення 15.02.2013р. загальних зборів та повідомлення членів про проведення загальних зборів у телефонному режимі.

20.02.2013р. на засіданні правління ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” було заслухано доповідь заступника голови правління про повідомлення членів кооперативу про проведення 01.03.2013р. загальних зборів у телефонному режимі.

01.03.2013р. відбулись загальні збори членів ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4”, за результатами проведення яких були прийнятті рішення, оформлені протоколом №20, зокрема, про виключення ОСОБА_1 зі складу членів кооперативу за несплату внесків (членських та цільових), необхідність сплати яких визначена законодавством, Статутом ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” та рішенням загальних зборів.

З витягу з рішенням ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4”, оформленого протоколом №20 від 01.03.2013р., вбачається, що ОСОБА_1 була виключена зі складу членів кооперативу з підстав несплати внесків протягом 2 років. Так, заборгованість зі сплати внесків ОСОБА_1 складала 5500,00 грн. - членських внесків та 9849,50 грн. - цільових внесків на проектні роботи; по інформації відповідального за збір коштів члена правління ОСОБА_2 член кооперативу ОСОБА_1 відмовилась сплатити заборгованість та платити внески по причині відсутності фінансової можливості, від заміни квартири на квартиру меншої площі ОСОБА_1 відмовилась.

28.09.2015р. ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” звернулось до ОСОБА_1 із листом №19 про надання номеру поточного рахунку для повернення грошових коштів у розмірі 165 370,00 грн. у зв`язку з виключенням позивача у 2013р. зі складу членів кооперативу. На підтвердження факту надсилання вказаного листа на адресу позивача відповідачем було надано суду фіскальний чек та опис вкладення.

Листом №357 від 05.12.2018р. ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” у відповідь на звернення ОСОБА_1 було надано останній витяг з протоколу загальних зборів членів ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” №20 від 01.03.2013р.

Листом №2/06/19 від 26.06.2019р. ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_3 було, зокрема, повідомлено останнього, що ОСОБА_1 була прийнята до членів кооперативу згідно рішення від 27.11.2009р.; розміри внесків з 2011р. по 2013р., а також розміри цільових внесків на проекті роботи, порядок і строки їх оплати були визначені відповідними рішеннями загальних зборів членів кооперативу; а також про обізнаність ОСОБА_1 про проведення зборів у 2012р. та 2013р., наявною заборгованістю зі сплати членських внесків, а також наслідках несплати внесків.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” про скасування рішення загальних зборів, позивачем було наголошено про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у зв`язку з порушенням порядку скликання та проведення загальних зборів, на яких було вирішено питання про виключення позивача зі складу членів кооперативу.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 1 ст. 167 Господарського кодексу України (далі – ГК України) визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (ст. 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію" від 10.07.2003р. № 1087-IV (з наступними змінами та доповненнями, далі – Закон України "Про кооперацію").

За змістом положень ст. ст. 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Згідно з ч. 5 ст. 23 Закону України "Про кооперацію" виробничі кооперативи провадять господарську діяльність з метою одержання прибутку. Інші кооперативи надають послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку.

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Згідно з положеннями ст. 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Позиція господарського суду із даного питання відповідає висновкам, які вкладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019р. у справі № 509/577/18, від 01.10.2019р. у справі № 910/7554/18, від 17.12.2019р. у справі № 904/4887/18.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; - позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статей 59, 60 Закону України "Про господарські товариства", статей 41, 42 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 15 Закону України "Про кооперацію"); - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частини 6 статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства"); - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства"); - відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (ч. 6 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства"); - відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (ст. 46 Закону України "Про акціонерні товариства").

Господарський суд зазначає, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої, зокрема ст. 15 Закону України "Про кооперацію".

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 15 Закону України "Про кооперацію" чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

В силу положень ст. 8 Закону України "Про кооперацію" основним правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є статут. У ньому визначаються порядок вступу до кооперативу і виходу з нього, права і обов`язки його членів та асоційованих членів, порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов`язань щодо їх сплати, порядок скликання загальних зборів, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна кооперативу і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації кооперативу та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Відповідно до п. 8.4 Статуту ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” про дату, місце, час проведення та порядок загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше, ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Верховним Судом у постанові від 27.03.2018р. у справі №904/6983/17 наголошено, що обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. При цьому, відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 02.05.2018р. у справі № 910/807/17, у випадку заперечення учасником факту повідомлення його з боку товариства про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.

Як зазначалось вище по тексту рішення, ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених позовних вимог посилалась, зокрема, на порушення відповідачем порядку повідомлення її про проведення загальних зборів. Натомість, ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4”, посилаючись на відсутність у Статуті визначення способу оповіщення членів кооперативу про проведення загальних зборів, стверджує, що позивач була повідомлена про проведення загальних зборів у телефонному режимі.

Господарським судом відхиляються доводи ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” про належне повідомлення позивача про проведення загальних зборів у телефонному режимі, оскільки вказана форма повідомлення, з огляду на правову позицію Верховного Суду про необхідність реального та персонального повідомлення учасника про проведення загальних зборів, має формальний характер та не дозволяє достеменно встановити безпосередньо факт обізнаності про дату, час та порядок денний загальних зборів.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що відповідачем не було доведено у встановленому порядку факту направлення на адресу позивача повідомлення про проведення 01.03.2013р. загальних зборів відповідно до вимог Статуту та Закону України "Про кооперацію".

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про кооперацію" членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду.

Згідно з пп. 5.9.2 п. 5.9 Статуту ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” членство в кооперативі припиняється у разі несплати пайових внесків у порядку, визначеному правлінням кооперативу.

Господарський суд зазначає, що у рішенні загальних зборів про виключення члена з кооперативу повинні бути наведені обґрунтовані причини виключення особи зі складу членів із наведенням відповідних фактів невиконання статутних обов`язків, невиконання яких стало підставою для виключення члена з кооперативу. При цьому, у випадку оскарження рішення загальних зборів кооперативу про виключення особи зі складу членів господарському суду необхідно перевірити обґрунтованість підстав для прийняття відповідного рішення.

З витягу з рішенням ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4”, оформленого протоколом №20 від 01.03.2013р., вбачається, що ОСОБА_1 була виключена зі складу членів кооперативу з підстав несплати внесків протягом 2 років, загальна заборгованість позивача за внесками складала 15 349,50 грн.

За результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів господарський суд дійшов висновку про відсутність належних доказів, які можуть підтвердити факт існування заборгованості ОСОБА_1 зі сплати внесків у розмірі 15 349,50 грн. Так, згідно рішення загальних зборів членів ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4”, яке оформлено протоколом №14 від 17.12.2011р., розмір членського внеску складав 250 грн. на місяць з об`єкту, будь-якого іншого рішення загальних зборів, на якому вирішувалось питання про встановлення розміру членських внесків матеріали справи не містять.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про недоведеність ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” належними та допустимими доказами факту існування заборгованості ОСОБА_1 зі сплати внесків у розмірі 15 349,50 грн. Наведене, у урахуванням висновків суду про відсутність доказів належного повідомлення позивача про проведення загальних зборів, дозволяє зробити висновок про наявність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про скасування рішення загальних зборів.

Проте, вирішуючи питання про задоволення заявлених ОСОБА_1 до ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” позовних вимог про скасування рішення загальних зборів членів, яке оформлено протоколом №20 від 01.03.2013р., в частині виключення позивача з членів кооперативу, господарський суд вважає за необхідне надати правову оцінку поданій відповідачем заяві про застосування інституту позовної давності до заявлених у межах даної справи вимог.

Приписами п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29 травня 2013 року N 10 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне: за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Виходячи з положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Під час вирішення питання про застосування інституту позовної давності до заявлених ОСОБА_1 позовних вимог господарський суд враховує, що позовна давність - це законне право особи уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду. Таким чином, застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: 1) забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та 2) запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. ч. 3, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Верховним Судом у постанові від 17.07.2018р. по справі №911/4006/16 наголошено, що порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Положеннями пп. 5.8.1-5.8.4 п. 5.8 Статуту ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” основними обов`язками члена кооперативу є додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України "Про кооперацію" чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Згідно з п. 8.3 Статуту ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Враховуючи проведення 21.09.2012р. загальних зборів членів ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4”, де, в тому числі, розглядалося питання щодо виключення позивача зі складу членів кооперативу, на яких остання була присутня, а також враховуючи вимоги чинного законодавства про необхідність проведення зборів членів кооперативу не рідше одного разу на рік, господарський суд доходить висновку, що ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” мало провести у 2013р. хоча б одні загальні збори. Таким чином, ОСОБА_1 у випадку відсутності у неї інформації про проведення загальних зборів, а також ненадходження від відповідача протягом 2013р. будь-яких повідомлень про їх проведення, повинна була з 01.01.2014р. вжити заходів з метою отримання інформації про діяльність ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4”, до якої відносяться і прийняті кооперативом рішення.

Проте, будь-яких заходів з метою отримання інформації про діяльність ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” або про проведення у 2013р. будь-яких загальних зборів ОСОБА_1 вжито не було. Так, лише у 2018р. позивач звернулась до ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” із заявою про надання копії протоколу.

З огляду на вищенаведені положення Закону України "Про кооперацію", а також Статуту ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4”, господарський суд доходить висновку, що ОСОБА_1 , будучи обізнана про передання відповідачу функцій замовника (забудовника) та об`єкту незавершеного будівництва, повинна була довідатися про порушення свого права з 01.01.2014р.

Господарським судом відхиляються доводи представника ОСОБА_1 , яким в процесі розгляду справи було вказано, що остання не була обізнана про діяльність кооперативу з 2013р., оскільки наведені в процесі розгляду справи доводи не можуть слугувати підставою для переривання або зупинення строку позовної давності.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що ОСОБА_1 могла довідатись про порушення свого права та про стан майнових прав починаючи з 01.01.2014р. З викладених обставин господарський суд доходить висновку, що трирічний строк для звернення до суду із даним позовом сплинув 01.01.2017р., тобто до моменту звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом (05.11.2020р. – дата передання позовної заяви до суду засобами поштового зв`язку).

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. 267 ЦК України, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених ОСОБА_1 до ОК „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” позовних вимог про скасування рішення з підстав пропуску позивачем трирічного строку позовної давності.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо правомірності та законності відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4” про скасування рішення загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Сонячний 4”, яке оформлено протоколом №20 від 01.03.2013р., в частині виключення позивача з членів кооперативу.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 11 березня 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна