Рішення № 95468097, 11.03.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2021м. Дніпро Справа № 904/6868/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Дениса Миколайовича (м. Нікополь Дніпропетровської області)

до Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (м. Покров Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт № 58 від 13.06.2014 у розмірі 156 300 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Ніколаєв Денис Миколайович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (далі - відповідач) заборгованість за договором на виконання робіт № 58 від 13.06.2014 у розмірі 156 300 грн. 00 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (замовником) зобов`язань за договором на виконання робіт № 58 від 13.06.2014 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем роботи, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 156 300 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 21.12.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду 634/21 від 11.01.2021), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на те, що за вимогами позивача сплив строк позовної давності 01.07.2019, про застосування якого відповідач заявив у відзиві клопотання.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду 5519/21 від 02.02.2021), в якій він вказує про те, що строк позовної давності не пропущений, оскільки розпочав свій перебіг з 01.01.2018 та у відповідності до норм статті 257 Цивільного кодексу України такий строк складає три роки. Зазначає про те, що окремої заяви про застосування строку позовної давності відповідачем до суду не подано.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду 6275/21 від 08.02.2021), в яких він проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на те, що за вимогами позивача сплив строк позовної давності 01.07.2019, про застосування якого відповідач заявив у відзиві клопотання, що не заборонено процесуальним законодавством.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

З приводу строку розгляду даної справи суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

В той же час, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Дана справа розглянута судом в межах розумного строку, тривалість якого обумовлена сукупністю таких об`єктивних причин:

- відповідь на відзив на позовну заяву була отримана судом лише 02.02.2021, що зумовило необхідність надання часу для подання заперечень, з урахуванням поштового перебігу;

- більше того, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та перебуванням судді на лікарняному з 28.01.2021 по 22.02.2021 включно, рішення у даній справі прийнято після відновлення працездатності та виходу на роботу.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору на виконання робіт, строку його дії, порядок та строки виконання робіт, факт виконання та передачі робіт замовнику, загальна вартість робіт, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 13.06.2014 між Міськім комунальним підприємством "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (в подальшому перейменоване на Міське комунальне підприємство "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства") (далі - замовник, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Денисом Миколайовичем (далі - виконавець, позивач) було укладено договір на виконання робіт № 58 (далі - договір, а.с.14), відповідно до умов пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати у відповідності до умов цього договору роботу: ремонт покрівлі промислових будівель замовника орієнтовною загальною площею 2500м2.

В матеріалах справи наявний дефектний акт від 20.08.2014 (а.с.15), в якому сторони визначили обсяги та умови виконання робіт.

У пункті 5.3. договору сторони дійшли згоди, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014. По невиконаним зобов`язанням договір діє до моменту виконання цих зобов`язань.

Доказів зміни, розірвання чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як було вказано вище, у дефектному акті від 20.08.2014 сторони визначили обсяги та умови виконання робіт.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Так, у пункті 2.1 договору сторони встановили, що загальна вартість робіт складається з вартості окремих частин робіт, яка зазначається в актах виконаних робіт за формою КБ-2. В загальну вартість робіт включається вартість використаних виконавцем матеріалів, вартість роботи, заробітної плати персоналу виконавця та інших витрат виконавця, пов`язаних із виконанням цього договору, і визначається на день здачі-приймання виконаної роботи на підставі підписаного обома сторонами акту форми КБ-2. Підвищення вартості робіт допускається за взаємною згодою сторін у разі підвищення цін на матеріали.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до умов пунктів 3.1. та 3.2. договору, виконавець зобов`язується виконати передбачені цим договором роботи протягом тридцяти днів від дня підписання договору. Про готовність роботи до здачі виконавець повідомляє замовнику. Здача-приймання виконаної роботи здійснюється за актом форми КБ-2, який підписується обома сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

На виконання умов договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 377 994 грн. 00 коп., які були прийняті відповідачем за актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року від 20.08.2014 (а.с.24-28).

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Так, у пункті 2.2. договору сторони узгодили умови щодо порядку здіснення оплати, а саме: замовник зобов`язується оплатити виконану виконавцем роботу протягом 20 банківських днів від дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаної роботи.

При цьому, всупереч вказаним умовам договору, відповідач, прийняті за актом від 20.08.2014 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року роботи, у встановлені в договорі строки у повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 156 300 грн. 00 коп., що і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати виконаних позивачем у серпні 2017 року робіт на залишкову суму 156 300 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Більше того, 01.07.2017 між Міськім комунальним підприємством "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" та Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Денисом Миколайовичем було укладено додаткову угоду до договору на виконання робіт № 58 від 13.06.2014 (а.с.31).

Відповідно до умов вказаної додаткової угоди сторони встановили:

- що на день укладення додаткової угоди заборгованість замовника перед виконавцем за виконані на підставі основного договору роботи складає 204 300 грн. від загальної суми виконаних робіт за основним договором (377 994 грн. 00 коп. згідно рахунку виконавця від 28.08.2014 № 25, акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за серпень 2014 року форми КБ-3) (п. 1 додаткової угоди);

- замовник зобов`язується погасити заборгованість у сумі 160 000 грн. 00 коп. протягом 2017 року (починаючи з липня 2017 року) у строк до 31.12.2017 (пункт 2 додаткової угоди).

В подальшому, між сторонами був підписаний та скріплений печатками акт звірки, відповідно до якого станом на 07.12.2020 за Міськім комунальним підприємством "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 156 300 грн. 00 коп. (а.с.32).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №908/1399/17.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив факт укладання між сторонами договору на виконання робіт № 58 від 13.06.2014 та додаткової угоди від 01.07.2017 до цього договору та не вказав про наявність будь-яких заперечень щодо наявності вказаної заборгованості (156 300 грн. 00 коп.) перед позивачем.

Відповідач лише зазначив, що з урахуванням пункту 3 додаткової угоди від 01.07.2017 до договору на виконання робіт № 58 від 13.06.2014, строк позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом сплив 01.07.2019. За таких обставин, відповідач заявив про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт № 58 від 13.06.2014 у розмірі 156 300 грн. 00 коп.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як зазначено вище, згідно з пунктом 2.2. договору, замовник зобов`язується оплатити виконану виконавцем роботу протягом 20 банківських днів від дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаної роботи.

За таких обставин, замовник мав оплатити виконані підрядником роботи у строк до 18.09.2014 включно.

З урахуванням вимог частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України, строк позовної давності для звернення виконавця до суду з позовом про стягнення заборгованості за виконані роботи за спірним договором мав закінчитися 19.09.2017.

Разом з цим, положеннями статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Аналіз частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України свідчить, що вона пов`язує переривання перебігу позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника). Аналогічний правовий висновок зазначений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 752/10274/16-ц.

Так, 01.07.2017 між Міськім комунальним підприємством "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" та Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Денисом Миколайовичем було укладено додаткову угоду до договору на виконання робіт № 58 від 13.06.2014. За умовами вказаної додаткової угоди замовник визнав наявність заборгованості перед виконавцем у розмірі 160 000 грн. 00 коп. та зобов`язався погасити таку заборгованість протягом 2017 року (починаючи з липня 2017 року) у строк до 31.12.2017 (пункт 2 додаткової угоди).

Отже, внаслідок підписання між сторонами додаткової угоди від 01.07.2017 до договору відбулось переривання строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за послуги, надані за договором № 58 від 13.06.2014.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Так, у пункті 3 додаткової угоди встановлено, що у разі невиконання замовником пункту 2 додаткової угоди у встановлений цим пунктом строк замовник зобов`язаний сплатити суму заборгованості (160 000 грн. 00 коп.) з урахуванням штрафів, пені та 3% річних, при цьому термін позовної давності для стягнення цих сум за домовленістю сторін продовжується на 2 роки, який обчислюється з дня підписання цієї додаткової угоди.

А отже, з аналізу змісту вказаного пункту додаткової угоди, а також положень частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що за умовами додаткової угоди від 01.07.2017 сторони збільшили строк позовної давності за зобов`язанням щодо погашення замовником заборгованості з трьох до п`яти років.

Більше того, до вказаного висновку суд дійшов також з огляду на положення частини 2 статті 259 Цивільного кодексу України, якою визначено, що позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відтак, заперечення відповідача про те, що строк позовної давності за зобов`язанням щодо сплати замовником виконавцю заборгованості у розмірі 160 000 грн. 00 коп. сплив 01.07.2017 (у строк протягом двох років з дня підписання додаткової угоди) судом відхиляються, оскільки строк позовної давності у будь-якому випадку не може бути меншим, аніж 3 роки.

Слід також звернути увагу, що згідно з частиною 2. статті 260 Цивільного кодексу України, порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

А отже, збільшений строк позовної давності має обчислюватись з 01.01.2018 - дати початку прострочення відповідачем сплати заборгованості у розмірі 160 000 грн. 00 коп. та спливає 01.01.2023.

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт № 58 від 13.06.2014 у розмірі 156 300 грн. 00 коп. 15.12.2020 (про що свідчить штемпель органу поштового зв`язку на конверті, у якому позовна заява надійшла до суду).

Відтак, позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 156 300 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 344 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Дениса Миколайовича до Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт № 58 від 13.06.2014 у розмірі 156 300 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вулиця Заводська, будинок 2; ідентифікаційний код 03341351) на користь Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Дениса Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 156 300 грн. 00 коп. - основного боргу та 2 344 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11.03.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко