Рішення № 95465391, 12.03.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/18211/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, -

у с т а н о в и в :

01.12.2020 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 3 % річних та інфляційних втрат на загальну суму 268758,82 грн., а також покласти на відповідачів понесені позивачем судові витрати.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що, 14 квітня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Універсал Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №057/-2008-1155. 14 квітня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договори поруки. Оскільки, відповідачем ОСОБА_1 були порушені умови договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та не виконувались взяті на себе зобов`язання, банк був вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. 30 грудня 2010 року Дніпровським районним судом міста Києва було ухвалено судове рішення по цивільній справі №2-4513/2010 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 926491,97 грн.. На виконання вказаного рішення, 16 лютого 2011 року Дніпровським районним судом міста Києва було видано виконавчі листи. Позивач вказує, що вказані виконавчі листи неодноразово направлялись до відповідного відділу ДВС для примусового виконання, проте, оскільки до теперішнього часу рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 грудня 2010 року не виконано позивачем нараховано штрафні санкції відповідно до ст. 625 ЦК України, що відповідно до розрахунку від 29.10.2020 року за період з 01.10.2017 року по 30.09.2020 року становить 185298,39 грн. інфляційних втрат та три відсотки річних за час прострочення виконання рішення суду у розмірі 83460,43 грн., які позивач просить стягнути з відповідачів, що є предметом позову.

Ухвалою суду від 07.12.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами отримана особисто відповідачем ОСОБА_1 12.01.2021 року, однак станом на 12.03.2021 року процесуальним правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористалась.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами адресована відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 повернулись на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», однак, станом на 12.03.2021 року процесуальним правом подати відзив на позовну заяву відповідачі не скористались.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано до суду заперечень щодо розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30 грудня 2010 року задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості (а. с. 8 - 9)

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 926491,97 грн. та вирішено питання щодо відшкодування судових витрат.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення, 14 квітня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №057-2008-1155, згідно якого останній був наданий кредит в сумі 125793 швейцарських франків строком до 10.10.2032 року зі сплатою 9,95 % річних.

В забезпечення кредитних зобов`язань по вищевказаному кредитному договору між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №057-2008-1155Р/1. Також договір поруки було укладено 14.04.2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_3 за № 057-2008-1155-Р/2.

Зазначеними договорами поруки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язувались відповідати перед ВАТ «Універсал Банк» в повному обсязі за невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 14.04.2008 року №057-2008-1155.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

16 лютого 2010 року, Дніпровським районним судом міста Києва було видано три виконавчі листи з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 грудня 2010 року у справі №2-4513/2010.

Виходячи з предмету позовних вимог, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на свою користь 3 % річних та інфляційні втрати на загальну суму 268758,82 грн., яка виникла внаслідок прострочення виконання судового рішення від 30 грудня 2010 року №2-4513/10, за період з 01.10.2017 року по 30.09.2020 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 та ч.5 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За приписом частини п`ятої статті 11 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Зважаючи на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов`язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Отже, відсутність реального виконання зобов`язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Виходячи із положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Результат аналізу наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики позикодавець вправі вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно зі ст. 625 ЦК України.

Крім того, позикодавець має право отримати проценти від суми позики згідно зі ст. 1048 ЦК України, які нараховуються за період із дати отримання коштів позичальником до дня повернення позики, якщо інше не було встановлено укладеним між сторонами договором.

Факт часткового повернення суми позики з порушенням встановленого договором позики строку повернення не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої ст. ст. 625, 1048 ЦК України.

Виходячи з наведеного, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що має місце неналежне виконання відповідачем умов договору кредиту в частині своєчасного повернення грошових коштів, що тягне за собою цивільно-правову відповідальність, яка передбачена вищенаведеними нормами цивільного законодавства України, тому позивачем правомірно заявлене вимоги про застосування до відповідача заходів відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, в частині нарахування на суму боргу трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідачів про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на загальну суму 268758,82 грн. за період з 01.10.2017 року по 30.09.2020 року, при визначенні суму боргу, суд бере за основу наданий позивачем розрахунок заборгованості, який складений у повній відповідності з чинним законодавством, та перевірений судом, в той же час відповідач не скористався процесуальним правом подати відзив до позовної заяви та спростувати наданий позивачем розрахунок.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних є обгрунтованим, та таким що підлягає задоволенню в повному обсязі.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4031,37 грн., тобто по 1343,79 грн. з кожного, які сплачені позивачем при зверненні з даним позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 546, 549, 553, 610, 612, 625, 626, 628,629, 639, 634, 1054 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 3 % річних та інфляційних втрат на загальну суму 268758 (двісті шістдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят вісім) гривень 82 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1343 (одна тисяча триста сорок три) гривні 79 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1343 (одна тисяча триста сорок три) гривні 79 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1343 (одна тисяча триста сорок три) гривні 79 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12.03.2021 року.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Відповідач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Суддя -