Рішення № 9546498, 09.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/7209.04.10 За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Закритого акціонерного товариства "Телесистеми України"

про стягнення 5220,22 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Шабаліна О.О. (довіреність № 35-30-2 від 31.03.2010 р.)

Від відповідача не з"явилися

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Телесистеми України" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 5220,22 грн. відповідно до договору № 02.1.1-23.16-353 від 28.11.2007 року про комплекс сервісних послуг, що надаються авіапасажирам у терміналі "С" ДП МА "Бориспіль" (для резидентів). Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 3900,00 грн., суму пені в розмірі 472,60 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 675,48 грн. та суму трьох відсотків річних в розмірі 172,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач надав відповідачу послуги про комплекс сервісних послуг, що надаються авіапасажирам у терміналі "С" ДП МА "Бориспіль", проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання щодо оплати наданих послуг не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.12.2009 р. № 05-5-39/32997 позовна заява Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" і додані до неї документи були повернуті позивачеві без розгляду на підставі п.п. 3, 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 р. ухвалу Господарського суду м. Києва № 05-5-39/32997 від 03.12.2009 р. скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 39/72, розгляд спору у справі № 39/72 призначено на 09.04.2010 р. о 11:20 год.

Представник позивача в судовому засіданні 09.04.2010 р. на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2010 р. подав пояснення № 35-22-135 від 08.04.2010 р. та документи для залучення до матеріалів справи, а саме: витяги з ЄДРПОУ стосовно позивача та відповідача станом на 07.04.2010 р., довідку про наявність рахунків в банківській установі, повідомлення того, що позивач не заперечує проти розгляду справи у відкритому судовому засіданні, позивач повідомляє суд, що раніше не вирішувався такий же спір між сторонами цієї справи про цей же предмет і з тих же підстав,позивач також вважає, що немає необхідності участі у розгляді справи посадових осіб та інших працівників підприємств, установ та організацій, державних органів для дачі ними пояснень з питань, пов’язаних з вирішенням спору та докази надіслання відповідачу поштою рахунків за надані послуги за спірним договором (копії поштових реєстрів).

Представник відповідача в судове засідання 09.04.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 18.03.2010 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. 3 п. 3.6 Роз‘яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвала Господарського суду міста Києва від 18.03.20010 р. була направлена відповідачу за поштовою адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та яка відповідає даним Витягу з ЄДРПОУ стосовно ТОВ "Бізнес тревел медіа" станом на 07.04.2010 р. (04655, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 24/А). Направлення названої ухвали суду за вказаною адресою відповідача підтверджується відміткою на зворотньому боці ухвал суду, що здійснені у відповідності до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України (затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75) та повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містить підпис уповноваженої особи відповідача, що підтверджує отримання відповідачем ухвали суду від 18.03.2010 р .

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/72 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 09.04.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні, призначеному на 09.04.2010 р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.11.2007 року між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (позивач) та Закритим акціонерним товариством "Телесистеми України" (відповідач) було укладено договір № 02.1.1-23.16-353 про комплекс сервісних послуг, що надаються авіапасажирам у терміналі "С" ДП МА "Бориспіль" (для резидентів), відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов’язався надати відповідачу комплекс сервісних послуг, що надаються авіапасажирам терміналі "С", перелік яких зазначено в додатку № 1 до договору.

Пунктом 3.2. договору визначено, що на підставі фактичного обсягу послуг, наданих на замовлення відповідача,позивач виписує податкові накладні, акти виконаних робіт за попередній місяць та рахунки для сплати.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що акт позивач надсилає відповідачу рекомендованим листом з повідомленням до 10-го числа місяця, наступного за звітним, відповідач зобов’язаний підписати і повернути його протягом пяти банківських днів з дати отримання.

Пунктом 3.5. договору також визначено, що якщо протягом пяти банківських днів акт не буде повернуто позивачу, він вважається підписаним сторонами.

Відповідно до п. 3.6. договору, рахунок на сплату наданих послуг позивач повинен передати відповідачу по факсу на наступний після обслуговування робочий день (у випадку надання послуг протягом вихідних днів, позивач виставляє загальний рахунок за такі обслуговування), а відповідач повинен оплатити його на рахунок позивача протягом п’яти банківських днів з дня одержання рахунку по факсу. Оригінал рахунку позивач надсилає відповідачу рекомендованим листом з повідомленням до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

На виконання умов договору позивачем були виставлені рахунки-фактури № СФ-2981 від 21.05.2008 р., № СФ-3128 від 27.05.2008 р., № СФ-3781 від 24.06.2008 р. та направлені акти приймання-здачі виконаних робіт (послуг).

Вказані акти були направлені відповідачу, що підтверджується реєстрами відправки кореспонденції позивача. Як вбачається із матеріалів справи акт приймання-здачі виконаних робіт (послуг) відповідачем не підписані. Однак, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про надання відповідачем мотивованої відмови від прийняття наданих послуг.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивач свої зобов’язання за спірним договором виконав належним чином.

Позивач 29.01.2009 р. направив на адресу відповідача претензію № 35-08-158 від 26.01.2009 р. з вимогою сплатити позивачу суму боргу за надані відповідачу послуги. Проте, відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Зібрані у справі докази свідчать про те, що станом на час подання позивачем позову до суду, відповідач заборгованість за надані позивачем послуги у сумі 3900,00 грн. (основний борг) не оплатив, чим порушив покладені на нього зобов’язання щодо оплати отриманих послуг.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі укладений договір про надання послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3900,00 грн. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 472,60 грн., суми трьох відсотків річних в розмірі 172,14 грн. та суми інфляційних нарахувань в розмірі 675,48 грн. При цьому позивач зазначив, що пеня, три відсотки річних та інфляційні нарахування нараховувались ним на суми, які не були сплачені відповідачем.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовЧязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

За весь час несанкціонованого користування чужими коштами штрафні санкції можуть бути встановлені у відсотках, розмір яких обчислюється обліковою ставкою Національного банку України. Облікова ставка НБУ - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк визначає для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених коштів на певний період, тобто є, відповідно до Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 р. № 679-ХІV, орієнтиром ціни на гроші.

Частина. 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі –Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 3.9 Договору у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг та сплати рахунків за договором, відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказані норми ЦК України, умови п. 3.9. Договору та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 472,60 грн., трьох відсотків річних в розмірі 172,14 грн. та суми інфляційних нарахувань в розмірі 675,48 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Телесистеми України" (04655, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27/А; ідентифікаційний код № 22599262; р/р № 26008050202604 в ЗАТ КБ "ПриватБанка", МФО 305299) або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, м.Бориспіль; код ЄДРПОУ 20572069; р/р № 2600024372 ВАТ АБ "УКРГАЗБАНК" м. Київ, МФО 320478) 3900,00 грн. (три тисячі дев’ятсот гривень 00 коп.) основного боргу, 472,60 грн. (чотириста сімдесят дві гривні 60 коп.) пені, 172,14 грн. (сто сімдесят дві гривні 14 коп.) трьох відсотків річних, 675,48 грн. (шістсот сімдесят п’ять гривень 48 коп. ) інфляційних нарахувань, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 13.04.2010 р.