Рішення № 95464676, 09.03.2021, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1675/20

Номер провадження 2/373/221/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Лебедя В.В.,

за участю секретаря судового засідання Тітрової І.В.,

представник позивача - адвоката Іващенка Р.В.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Овідіопольської районної державної нотаріальної контори Одеської області про скасування обтяження у виді арешту всього майна,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Іващенко Р.В. звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просить скасувати обтяження, накладене на нерухоме майно ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження - 8225899, що зареєстровано 25.11.2008 Овідіопольською районною державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення від 30.07.1980, без номеру, Овідіополь РВЗ; об`єкт обтяження - невизначено, все майно: адреса: АДРЕСА_1 ; додаткові дані: архівний номер 2812299ODESSA16, архівна дата: 24.12.2001.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02.12.2020 позивач звернулася до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Любарецьке» з пропозицією щодо укладення договору оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право на які посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ № 031044. Проте, СГ ТОВ «Любарецьке» відмовило позивачу у зв`язку з тим, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на її ім`я зареєстровано обтяження, а саме заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 8225899; зареєстровано 25 листопада 2008 року Овідіопольською районною державною нотаріальною конторою, підстава обтяження: повідомлення б/н, 30.07.1980, Овідіополь РВЗ; об`єкт обтяження: невизначено, все майно; власник: ОСОБА_1 ; додаткові дані: архівний номер 2812299ODESSA16, архівна дата: 24.12.2001. Так, електронний реєстр та наявні документи не містять даних, які б дозволили однозначно ідентифікувати власника, на майно якого накладено заборону. В інтересах позивача відбувались звернення до Одеського державного нотаріального архіву Головного територіального управління юстиції в Одеській області, на що отримано відповідь про те, що додаткова інформація щодо ОСОБА_1 відсутня.

Ухвалою від 17.12.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.01.2021. Ухвалою суду також роз`яснено право відповідача на подачу до суду відзиву на позовну заяву.

Даним правом представник відповідача не скористався і не направив до суду відзив на позов.

18.01.2021 за клопотанням представника позивача підготовче судове засідання відкладено до 04.02.2021.

Ухвалою від 04.02.2021 за клопотанням представника позивача витребувано докази, у зв`язку з чим підготовче судове засідання відкладено до 15.02.2021.

15.02.2021 підготовче судове засідання відкладено до 25.02.2021.

Ухвалою від 25.02.2021 призначено справу до судового розгляду на 09.03.2021.

Представник позивача - адвокат Іващенко Р.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. На адресу суду направив заяву, про те, що просить не залучати його до участі у справі, оскільки відсутня юридична заінтересованість нотаріуса в результатах вирішення справи.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд також приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

Так, враховуються висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 (серія А, № 303А, п. 2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2.2410 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ковалинської сільської ради, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 031044, виданого Переяслав-Хмельницькою райдержадміністрацією 22 вересня 2004 року, на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації від 31.03.2004 № 187 (а.с.5).

02 грудня 2020 року позивач звернулася до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Любарецьке» із пропозицією щодо укладення договору оренди земельної ділянки розміром 2.2410 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ковалинської сільської ради. Проте, отримала відмову, оскільки на вказаній земельній ділянці наявна заборона в реєстрі (а.с.11).

Так, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що на ім`я позивача зареєстровано обтяження, а саме заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 8225899; зареєстровано 25 листопада 2008 року Овідіопольською районною державною нотаріальною конторою, підстава обтяження: повідомлення б/н, 30.07.1980, Овідіополь РВЗ; об`єкт обтяження: невизначено, все майно; власник: ОСОБА_1 ; додаткові дані: архівний номер 2812299ODESSA16, архівна дата: 24.12.2001, дата виникнення: 30.07.1980, № реєстра: 165/1980, внутр. № А8016D392DF222325338, все майно (а.с.6).

Із листа державного архіву Одеської області від 20.07.2020 № 1956/05-20 наданого на запит адвоката слідує, що відомостями про юридичну особу за назвою «Овідіополь РВЗ» державний архів Одеської області не володіє. Одночасно, рекомендовано звернутися до архівного відділу Овідіопольської райдержадміністрації та Одеського державного нотаріального архіву (а.с.8).

23.05.2019 завідувач Одеського державного нотаріального архіву Головного територіального управління юстиції в Одеській області повідомив, що за інформацією, яка міститься в матеріалах архівного фонду № 101, серед документів переданих на державне зберігання за 1980 рік, є відмітка про накладення арешту за реєстром № 165 від 30.07.1980 на майно ОСОБА_1 . Будь-які інші відомості щодо ідентифікації особи ОСОБА_1 відсутні. Відомості щодо зняття арешту в матеріалах справи відсутні (а.с.7).

31.07.2020 директор Комунальної установи Трудовий архів Овідіопольського району повідомив, що документи з особового складу та відомості з нарахування заробітної плати «Овідіополь РВЗ» на державне зберігання до трудового архіву не передавались (а.с.9).

28.08.2020 начальник архівного відділу районної державної адміністрації Одеської області повідомив, що в архівному відділі не значиться фонд «Овідіополь РВЗ» (а.с.38).

Згідно ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 3, 4 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наявність запису про заборону відчуження перешкоджає позивачу в реалізації здійснення її права власності нерухомим майном, зокрема в частині розпорядження ним, що є порушенням ч. 1 ст. 319 ЦК України, яка встановлює право власника володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ст. 391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

Відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 № 31/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 за № 364/3657, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії.

Відповідно підпункту 2.1.1 п. 2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є: накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Згідно п. 5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 нотаріус, який наклав заборону, знімає заборону відчуження майна за рішенням суду.

У відповідності до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації.

Згідно зі статтею 73 Закону України «Про нотаріат» нотаріус за місцезнаходженням житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна або за місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладає заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, іншої юридичної особи про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона; при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до статті 74 Закону України «Про нотаріат» одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Приписами ст. 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей 317, 328 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".

Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає с. Ковалин Київського області, та не проживала на території Овідіопольського району Одеської області. Позивач не являється власником будь якого майна, що знаходиться на території Овідіопольського району Київської області, не має майнових або цивільно-правових зобов`язань, реалізація або виконання яких мало б відбуватися на території Овідіопольського району Київської області. ЄДРПОУ не містить підприємства, установи, організації з найменуванням «Овідіополь РВЗ».

Обтяження на підставі неідентифікованого за змістом повідомлення «Овідіополь РВЗ» від 30.07.1980 (без номеру) є таким, що очевидно обмежує здійснення ОСОБА_1 права власності на усе належне їй майно. Такий захід втручання у право власності є непропорційним, неефективним та надмірним заходом через тривалість такої заборони у 31 рік станом на 2021 рік.

Суд окремо звертає увагу на те, що обтяження накладено на усе майно ОСОБА_1 , проте слід констатувати, що прізвище " ОСОБА_1 " є досить розповсюдженим, та існує велика ймовірність того, що в Україні проживають інші особи з такими ж прізвищем, ім`ям, по батькові як і у позивача, та накладення обтяження на майно особи тільки за прізвищем, ім`ям, по батькові, без інших ідентифікуючих відомостей, може мати наслідок - помилки в дійсній особі боржника.

Враховуючи вищевказане, суд приходить висновку, що вимоги представника позивача щодо зняття обтяження (припинення) заборони на нерухоме майно, підлягають задоволенню для ефективного поновлення в праві ОСОБА_1 щодо володіння майном, та у зв`язку з відсутністю відомостей про особу обтяжувача, її правонаступника з назвою «Овідіополь РВЗ», повідомлення 1980 р. якого стало підставою для накладення та реєстрації обтяження за № 8225899, давністю такої заборони з відсутністю зв`язку між стягувачем "Овідіополь РВЗ" та ОСОБА_1 , неможливістю нотаріусом зняти заборону в загальному порядку.

Частиною 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Позивач просила судові витрати покласти на неї. Зважаючи на вказане, суд вважає за можливе судові витрати залишити за позивачем та не стягувати їх з відповідача.

На підставі статтей 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Овідіопольської районної державної нотаріальної контори Одеської області про скасування обтяження у виді арешту всього майна, - задовольнити.

Зняти обтяження (припинити) заборону, накладену на нерухоме майно: реєстраційний № обтяження: 8225899; зареєстровано 25.11.2008 Овідіопольською районною державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н 30.07.1980, Овідіополь РВЗ; об`єкт обтяження - невизначено, все майно: адреса: АДРЕСА_1 ; додаткові дані: архівний номер 2812299ODESSA16, архівна дата: 24.12.2001.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: Овідіопольська районна державна нотаріальна контора Одеської області, адреса місцезнаходження: вул. Суворова, буд. 2-А, смт. Овідіополь, Овідіопольський район, Одеська область область, 67801; код ЄДРПОУ 02899743.

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ