Постанова № 9546420, 30.03.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-1495/10/1070 (2а-9714/09/1070)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2010 року Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Спиридонової В.О.,

за участю секретаря судового засідання Касянчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фастівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Фастівтепломережа» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2009 року Фастівський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до комунального підприємства «Фастівтепломережа» (далі-відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 19 618, 18 грн. та пені у сумі 282, 60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення положень ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не виконано нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим позивач просив стягнути вищевказані суми адміністративно-господарських санкцій та пені.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях та пояснив, що на підприємстві створено робочі місця і умови для працевлаштування інвалідів, інформація про наявність можливостей для працевлаштування інвалідів відповідачем надавалася відповідним державним органам, жодному інваліду у працевлаштуванні не було відмовлено, тому позивач не повинен нести відповідальності за відсутність інвалідів або ненаправлення їх для працевлаштування.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і докази, надані сторонами, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Комунальне підприємство «Фастівтепломережа» є юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 475430), що зареєстрована 23.02.1993 року виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області і включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (ідентифікаційний код 05387624).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Статтею 18 вказаного Закону встановлено обов'язок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», і забезпечують працевлаштування інвалідів. При цьому, згідно зі ст. 20 Закону, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною 2 ст. 20 вказаного Закону передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності та застосування до нього адміністративно-господарських санкцій основуються на звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2008 рік, поданим відповідачем до Фонду соціального захисту інвалідів, з якого випливає, що на підприємстві відповідача повинні працювати вісім осіб-інвалідів, а працюють лише сім. Оскільки, виходячи з визначеного законом нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів вільним залишилося 1 робоче місце, позивачем зроблено висновок про порушення вимог закону відносно працевлаштування інвалідів. Суму адміністративно-господарських санкцій позивач доказує відповідними розрахунками виходячи із середньої річної заробітної плати працівника на підприємстві відповідача.

Судом установлено та сторонами у справі не заперечується, що у 2008 році відповідачем створено вісім робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідну інформацію надано позивачу у вигляді звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2008 рік, з якого випливає, що відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у відповідача на робочих місцях повинні працювати вісім інвалідів, а працюють лише сім. Лист за № 234/04-09 від 23.02.2010 року від Фастівського міськрайонного центру зайнятості завірені копії звіту форми 3-ПН про наявність вакансій у КП «Фастівтепломережа» за 2008 рік доводять, що відповідач у 2008 році інформував центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів в кількості 8 осіб.

У ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства та звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство на якому є відповідні вакансії).

Отже ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

У ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» чітко визначено зобов'язання підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Позивач, посилаючись на порушення з боку відповідача правил господарської діяльності, встановлених Законом, не надав суду доказів того, що підприємством відповідача не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, або ж про факти відмови у працевлаштуванні з боку підприємства - відповідача за зверненням інваліда чи за направленням державної служби зайнятості.

Таким чином, суд встановив, що передбачені законом обов'язки по забезпеченню працевлаштування інвалідів відповідачем виконані шляхом вжиття всіх залежних від нього заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів на його підприємстві протягом 2008 року.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на те, що відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування чи відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фастівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Фастівтепломережа» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.О. Спиридонова

Постанову складено у повному обсязі 02.04.2010 року.