Постанова № 9546416, 30.03.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-1373/10/1070 (2а-9452/09/1070)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2010 року Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Спиридонової В.О.,

за участю секретаря судового засідання Касянчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Білоцерківська господарча міжрайбаза» Київської регіональної спілки споживчої кооперації до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання бездіяльності неправомірною і зобовязання вчинити певну дію,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року дочірнє підприємство «Білоцерківська господарча міжрайбаза» Київської регіональної спілки споживчої кооперації (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-відповідач, Фонд) про визнання бездіяльності неправомірною і зобовязання вчинити певну дію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно, на думку позивача, своїм листом № 03-815 від 28.07.2009 року відмовив ДП «Білоцерківська міжрайбаза» надати подання про повернення коштів з бюджету для подальшої його подачі до Державного казначейства з метою повернення помилково сплачених до державного бюджету 3471, 00 грн. як адміністративно-господарської санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем кошти за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачені у добровільному порядку, а у рішенні господарського суду Київської області на яке посилається позивач не вказано на необхідність повернення частково сплачених адміністративно-господарських санкцій.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи і докази, наявні у справі, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У 2008 році Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Київської області з позовом до дочірнього підприємства «Білоцерківська господарча міжрайбаза» про стягнення з останнього адміністративно-господарських санкцій та пені за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році у загальній сумі 7085, 00 грн.

Рішенням від 23 жовтня 2008 року господарський суд Київської області в повному обсязі відмовив відділенню Фонду в позові вказавши, що передбачені законом обовязки по забезпеченню працевлаштування інвалідів ДП «Білоцерківська міжрайбаза» виконані шляхом вжиття всіх залежних від нього заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів протягом 2007 року.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки рішення господарського суду Київської області від 23.10.2008 року набрало законної сили, обставини встановлені у справі є такими, що не потребують доказування у справі № 2а-1373/10/1070 .

Відповідно до копії платіжного доручення № 140 від 4 квітня 2008 року (а.с. 5) позивачем частково сплачено до Фонду соціального захисту інвалідів кошти адміністративно-господарські санкції за 2007 рік у сумі 3 471, 00 грн.

Факт часткової сплати ДП «Білоцерківська міжрайбаза» адміністративно-господарських санкцій за 2007 рік у сумі 3471, 00 грн. відповідачем не заперечується.

За таких обставин суд вважає, що кошти, сплачені позивачем на рахунок Фонду відповідно до платіжного доручення № 140 від 4 квітня 2008 року є помилково сплаченими коштами .

Згідно з Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 (далі - Положення), Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці України та підпорядковується йому, здійснює контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а отже - є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до абзацу 1 п. 9 Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Згідно з п. 2 Положення Фонд у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці та цим Положенням.

Відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Бюджетним кодексом України визначаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до положень ст. 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Порядок повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за № 1000/7288, розроблено на виконання статей 48, 50 та 78 Бюджетного кодексу України та відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232 та визначає процедури повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі).

Відповідно до Порядку № 226 повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 року № 119 (далі - План рахунків), шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України з питань повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232, Державне казначейство України (далі - Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується.

Згідно з Положенням казначейство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, то позовна вимога про зобов'язання Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надати подання до Державного казначейства України щодо заяви ДП «Білоцерківська міжрайбаза» (ідентифікаційний номер 32687429) про повернення з бюджету помилково сплаченої адміністративно-господарської санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на суму 3471, 00 грн. (три тисячі чотириста сімдесят одна гривня) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що рішення відповідача про відмову в поверненні коштів прийнято з порушенням вищезазначених принципів, зокрема: рішення прийнято не на підставі Конституції та законів України, не обґрунтовано, недобросовісно, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачі суду не надали.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, матеріали справи, норми діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати дії Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо відмови у наданні подання до Державного казначейства України про повернення дочірньому підприємству «Білоцерківська господарча міжрайбаза» Київської регіональної спілки споживчої кооперації з державного бюджету помилково сплачених коштів у сумі 3471, 00 грн. протиправними.

Зобовязати Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів надати подання до Державного казначейства України про повернення дочірньому підприємству «Білоцерківська господарча міжрайбаза» Київської регіональної спілки споживчої кооперації з державного бюджету помилково сплачених коштів у сумі 3471, 00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Білоцерківська господарча міжрайбаза» Київської регіональної спілки споживчої кооперації судовий збір у розмірі 51, 00 грн. (пятдесят одна гривня).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.О. Спиридонова

Постанову складено у повному обсязі 02.04.2010 року.