Рішення № 95463370, 10.03.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11938/20

Провадження № 2/344/1151/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

10 березня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Тринчука В.В.,

за участю секретаря с/з: Гудяк Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Івано-Франківськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник АТ Акцент-банк звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 21219,40 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору № SAMABWFC00002016474 від 06.05.2019 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач не виконав свої забов`язання за даним договором, а саме не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами, що відображається у розрахунку заборгованості за договором. Позивач у свої позовній заяві вказав суму заборгованості, а саме 21 219, 40 грн., яка складається з 15 701,14 грн. - заборгованості за кредитом та 5 518, 26 грн. – заборгованості по відсоткам.

Ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду.

Ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.01.2021 року витребувано докази по справі, а саме зобов`язано позивача надати детальний розрахунок усіх платежів та списання коштів за вказаним вище договором, оскільки з розрахунку якій долучено позивачем до матеріалів справи не можливо встановити обставини які мають істотне значення для вирішення справи.

15.02.2021 року на адресу суду позивач направив відповідь на ухвалу судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.01.2021 року в якій вказав банківські картки які надавались відповідачу із зазначенням строку дії такої картки. Також позивач вказав у розрахунку розмір грошових стягнень за сплату відсотків, розмір коштів які внесені відповідачем на погашення кредиту, та інші суттєві для повного та всебічного розгляду справи відомості.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення судом.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином. Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд проводить розгляд справи в заочному порядку, з врахуванням одночасного існування чотирьох умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому суд постановив ухвалу про заочний розгляд даної цивільної справи.

Згідно з ч.3 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві обґрунтування позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між сторонами 06.05.2019 року укладено кредитний договір № SAMABWFC00002016474 (а.с.5). У матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» у якому наявна графа із зазначенням «Підпис споживача», однак у вказаній графі підпис споживача ОСОБА_1 відсутній (а.с.6). На підставі вказаного договору відповідачу надалася банком банківська картка № НОМЕР_1 строк дії якої встановлений до серпня 2022 року (а.с.41). Відповідачу на підставі вказаного договору встановлений кредитний ліміт у розмірі 14 300,00 грн., відомості щодо зміни розміру кредитного ліміту - відсутні (а.с.42). Позивач надав суду розрахунок щодо руху кредитних коштів, згідно якого встановлено, що відповідач поповняв картку на яку встановлено кредитні кошти, а саме: 10.06.2019 року – 2 000,18 грн., 18.06.2019 року – 10 000,90 грн., 06.07.2019 року – 2 000,18 грн., 08.07.2019 року – 632,14 грн., 10.10.2019 року – 1 000,00 грн., 19.11.2019 року – 1 500,00 грн., 21.12.2019 року – 1 004,50 грн., 13.01.2020 року – 965,00 грн., 08.06.2020 року – 1 140,35 грн., 08.07.2020 року - 1 140,36 грн., 08.08.2020 року - 1 140,35 грн.. Загальна сума яких становить – 22 523,96 грн.. У вказаному розрахунку наявна інформація щодо фактично знятих відповідачем кредитних коштів, а саме: 10.05.2019 року – 1 500,00 грн., 10.05.2019 року – 1 000,00 грн., 22.05.2019 року – 2 000,00 грн., 22.05.2019 року – 2 000,00 грн., 22.05.2019 року – 2 000,00 грн., 22.05.2019 року – 403,94 грн., 22.05.2019 року – 178,80 грн., 22.05.2019 року – 2 000,00 грн., 22.05.2019 року – 410,45 грн., 27.05.2019 року – 84,75 грн., 28.05.2019 року – 74,81 грн., 25.06.2019 року – 500,00 грн., 25.06.2019 року – 500,00 грн., 25.06.2019 року – 500,00 грн., 25.06.2019 року – 500,00 грн., 26.06.2019 року – 1899,79 грн., 26.06.2019 року – 200,00 грн., 27.06.2019 року – 168,33 грн., 20.07.2019 року – 152,28 грн., 22.07.2019 року – 782,00 грн., 24.07.2019 року – 92,50 грн., 24.07.2019 року – 500,00 грн., 25.07.2019 року – 287,05 грн., 25.07.2019 року – 200,00 грн., 25.07.2019 року – 747,00 грн., 26.07.2019 року – 1 000,00 грн., 26.07.2019 року – 1 000,00 грн., 26.07.2019 року – 1 000,00 грн., 26.07.2019 року – 29,00 грн., 26.07.2019 року – 162,81 грн., 30.07.2019 року – 152,53 грн., 30.07.2019 року – 211,55 грн., 31.07.2019 року – 142,28 грн., 31.07.2019 року – 405,50 грн., 01.08.2019 року – 105,00 грн., 02.08.2019 року – 90,33 грн., 04.08.2019 року – 255,15 грн., 20.08.2019 року – 152,28 грн., Загальна сума яких становить 21 210, (двадцять одна тисяча двісті десять) гривень 87 копійок. Відповідно до даного розрахунку випливає і розмір сплачених відповідачем відсотків, які уже на час звернення позивача до суду з даним позовом були стягнені із відповідача, а саме: 01.07.2019 року – 644,50 грн., 01.08.2019 року – 314,16 грн., 01.10.2019 року – 1 075,45 грн., 01.11.2019 року – 1 103,74 грн., 01.12.2019 року – 1 052,03 грн., 01.01.2020 року – 1 066,85 грн., 01.02.2020 року – 1 063,99 грн., 01.03.2020 року – 995,30 грн., 01.04.2020 року – 531,98 грн., 01.05.2020 року – 514,80 грн., 01.06.2020 року – 566,99 грн., 01.07.2020 року – 592,08 грн., 01.08.2020 року – 657,38 грн., 01.09.2020 року – 702,59 грн.. Загальна сума яких становить – 10 422,32 грн.. Також у даному розрахунку зазначена і сума комісії яка стягнута з відповідача на користь позивача, а саме: 09.05.2019 року – 47,00 грн., 10.05.2019 року – 60,00 грн., 10.05.2019 року – 47.00 грн., 22.05.2019 року – 80,00 грн., 22.05.2019 року – 80,00 грн., 22.05.2019 року – 80,00 грн., 22.05.2019 року – 80,00 грн., 25.06.2019 року – 30,00 грн., 25.06.2019 року – 30,00 грн., 25.06.2019 року – 30,00 грн., 25.06.2019 року – 30,00 грн., 26.06.2019 року – 12,00 грн., 11.07.2019 року – 1,00 грн., 24.07.2019 року – 30,00 грн., 25.07.2019 року – 12,00 грн., 25.07.2019 року – 47,00 грн., 26.07.2019 року – 47,00 грн., 26.07.2019 року – 47,00 грн., 26.07.2019 року – 47,00 грн., 01.08.2019 року – 1,00 грн.. Загальна сума яких становить –838,00 грн. (а.с.41).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

В силу частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

На підставі ст.ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених сторонами обставин.

Доказами, відповідно до ст.76 ЦПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази мають бути належними (ст.77 ЦПК України) та допустимими (ст.78 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

За змістом статей 526,527,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилами ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України вказано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України щодо зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Згідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну пію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 06.05.2019 року не зазначено фіксованої процентної ставки за користування кредитними коштами, а також не вказано і строку виконання взятих на себе відповідачем зобов`язань щодо укладеного кредитного договору між сторонами та наслідки невиконання такого зобов`язання (а.с.5), а в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» у графі «Підпис споживача» його підпис взагалі відсутній. За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді вказану базову процентну ставку, а також розмір відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Отже у відповідача у даному випадку взагалі відсутній обов`язок по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, відтак сума щодо нарахованих відсотків за користування кредитними коштами не підлягають стягнення з відповідача на користь позивача у зв`язку з безпідставністю даної вимоги.

Наведене вище узгоджується із позицією Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 214/2793/16-ц. Судді ВС підкреслили, що згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі. Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено законом.

Також наведена правова позиція узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.

Укладений між сторонами кредитний договір від 06.05.2019 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Відповідно до заяви яку отримано судом від позивача кредитний ліміт вказаного договору становить 14 300, 00 грн., однак графік повернення вказаних коштів сторонами договором не обумовлені, а строк дії карткового рахунку до серпня 2022 року, а відтак за наведених обставин та відомостей які містяться у матеріалах справи випливає, що відповідач повинен повернути кошти які ним фактично отримані від банку не пізніше серпня 2022 року. Також при аналізі наданих позивачем даних суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 за період 06.05.2019 року по 01.09.2020 вніс на свій кредитний рахунок в Акцент-Банку кошти в розмірі 22 523,96 (двадцять дві тисячі пятсот двадцять три) гривні, 96 копійок в той час як зняв з вказаного кредитного рахунку 21 210, 87 грн., а отже сума фактично внесених відповідачем на кредитний рахунок коштів перевищує суму фактично знятих з вказаного рахунку коштів, що свідчить про повне повернення відповідачем позивачу фактично отриманих ним кредитних коштів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими і не підлягають до задоволення.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись наведеним та на підставі ст.ст. 526, ч.3 ст. 549, 551, ч. 1 ст. 553, ч.1 ч.2 ст. 554, ч.1 ст. 559, 610, 616 ЦК України, ст.ст. 10 - 13, 81, 141, 176, 247 ч.2, 258, 259, 264, 265, ч.4 ст. 268, 280-289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а після чого, безпосередньо до апеляційного суду).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В.Тринчук