Рішення № 95463194, 11.03.2021, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1627/20

Провадження № 2/188/119/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Місюра К.В.

при секретарі: Хандрига Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,-

В С Т А Н О В И В:

24.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Альфа Банк», просить визнати недійсним Кредитний договір №491028414 від 23.06.2020року;

у відповідності із статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнити Позивача від сплати судового збору.

Позивач посилається на те, 23.06.2020 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк», що надалі іменується «Банк, Кредитор», в особі ОСОБА_2 , підтвердило, що приймає пропозицію ОСОБА_1 , що надалі іменується «Позичальник», на укладення Угоди про надання кредиту №491028414, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом - Кредитний договір, Угода). Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб. Згідно чого:

УМОВИ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ:

Тип кредиту - «Кредит готівкою»;

Сума кредиту -38 966,22 грн.;

Процентна ставка - 39,90 % річних;

Тип ставки - фіксована;

Строк кредиту - 36 місяців.

Згідно п.1 Акцепту користування Кредитом Банк надає Позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором.

Згідно п.2 Акцепту дата повернення Кредиту - 24.06.2023року.

3. Кредит надається Позичальнику для:

- повернення заборгованості за кредитним договором №630795601 від 23.11.2017 року. Розмір - 38 966 грн. 22 коп.; спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , що відкритий Позичальнику в АТ «АЛЬФА БАНК»;

Згідно Акцепту всі відносини між Позичальником та Банком, що не врегульовані цією Угодою, регулюються Договором. Договір визначає всі інші істотні умови надання та користування Кредитом, додатково до тих, що вказані в Угоді. Його діюча редакція розміщена за адресою www.alfabank.com.ua. Угода є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до Акцепту угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання Банком Акцепту та надання Кредиту відповідно до умов Угоди та Договору.

Він вважає, що при укладанні вищевказаного Кредитного договору порушені його права як споживача, згідно з нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗУ «Про третейські суди», ЗУ «Про захист персональних даних» у зв`язку з чим, ним у досудовому порядку неодноразово направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте такі вимоги були залишені без задоволення, а тому він змушений був звернутись до суду.

Порушення своїх споживчих прав вбачає в наступному:

1.Порушення Відповідачем норм встановлених ч.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування».

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в ч.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ї) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Хоче повідомити, що його, працівники банку з умовами кредитування належним чином не ознайомлювали, оформлення кредитного договору проходило протягом пів години, після чого йому було вручено кредитний договір, який він не читаючи із-за дрібного шрифту підписав, надіючись на добросовісність працівника Банку.

Однак, вважає, що Відповідач, скориставшись його необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема Банк не надав йому як позичальнику повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту.

Відповідно до Акцепту він ніби-то перед укладенням Угоди у письмовій формі ознайомлений: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання Кредиту; з нормами ЗУ «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ; з умовами Довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

На його думку, Відповідач проігнорував дані вимоги законодавства, що є однією з підстав визнання договору недійсним, адже згідно з ч. 2 п. 2 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Забороняється як такі, що вводять в оману, зокрема: з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення.

Він не мав часу детально ознайомитися з Кредитним договором за такий короткий строк. Йому повинна була бути надана можливість детально ознайомитися з умовами даного договору та законодавством, що його регулює. Крім цього, працівник банку не надав достовірної інформації, завірив в тому, що всі істотні умови договору йому роз`яснено та спонукав підписати договір швидше.

Вважає, що треба взяти до уваги, що даний договір містить безліч умов що регулюються законодавством, з яким він ніколи в житті не зустрічався. Він не мав можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови даного договору, виявити його недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які отримаю в результаті підписання даної угоди.

Проте, хоче зазначити, що він не тільки не мав часу прочитати кредитний договір, а й не міг це зробити фізично, так як текст дуже дрібний.

З врахуванням наведеного, він при укладенні Кредитного договору через не належну інформованість з боку Відповідача та необізнаність не міг у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет їх вигідності так як не було належним чином детально роз`яснено працівниками банку їх умови.

Позивач в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив, що просить розгляд справи здійснювати у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, до суду надійшла зааява від представника відповідача про розгляд справи у його відсутність, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої обгрунтування виклав у відзиві на позовну заяву. (а.с.23-30)

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З доданих до позовної заяви документів видно, що 23.06.2020 року між акціонерним товариством «Альфа Банк» та позичальником ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 491028414, за умовами якого банк надає позичальнику кредитні кошти у сумі 38966,22 грн., а позичальник зобов`язується погашати кредит шляхом сплати кожного місяця рівними частинами щомісячного платежу в сумі 1872 грн.40 коп, який включає в себе частину заборгованості за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом, комісію за супроводження кредиту. Кінцева дата погашення всієї заборгованості за кредитом – 24.06.2023 року включно.

Згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на день укладення кредитного договору, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до загальних положень, викладених у статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

За змістом наведених положень Закону України «Про захист прав споживачів», що діяв станом на день укладення кредитного договору (23.06.2020 року), послугою за кредитним договором є саме надання кредитних коштів споживачеві для придбання продукції. Оплатою за цю послугу є відсотки, які нараховуються за користування кредитними коштами.

Оплата позичальником комісій за надання та супроводження кредиту не передбачалась чинним на час укладення договору Законом України «Про захист прав споживачів».

Також не передбачалась сплата споживачем платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Крім того на день укладення кредитного договору діяли Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року.

Відповідно до пункту 3.6 зазначених Правил, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Відповідно до положень частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 зроблено висновок щодо застосування норм права, згідно якого визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підставою недійсності правочину у відповідності до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Більш того позивач, як споживач кредитних послуг, відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» мав право розірвати кредитний договір протягом 14 днів з моменту його укладення, проте вказаним правом він не скористався.

Вищевказане свідчить про те, що при укладенні договору позивач діяв свідомо і повністю розумів природу кредитного договору, свої зобов`язання за ним та обсяг своєї відповідальності.

Таким чином, спірний договір, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач прийняв надані відповідачем кредитні кошти і частково виконував умови договору, крім того, позивач не скористався своїм правом розірвати кредитний договір протягом 14 днів з моменту його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При укладенні договору сторонами додержано вимог, передбачених Цивільним кодексом України та Законом України "Про захист прав споживачів", необхідних для чинності вказаного правочину.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позову.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору.

Тому судові витрати на сплату судового збору слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. 264-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

Судові витрати на сплату судового збору компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К. В. Місюра