Рішення № 95463042, 11.03.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1164/21

2/212/1637/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участі секретаря судового засідання Колісник К.Е., у порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина на виробництві, -

встановив:

09 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком»), про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з смертю сина, посилаючись на те, що позивач переносить моральні страждання та переживання у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_2 , який працював на ПублічноМУ акціонерноМУ товаристві «Криворізький залізорудний комбінат».

Позивачка ОСОБА_1 у позові зазначила, що є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Так, 03 листопада 2006 року близько о 00 годин 30 хвилин, син Позивача - прохідник дільниці №9 Шахтобудівельного управління шахти «Родіна» Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого на сьогоднішній день є Публічне акціонерне товариства «Криворізький залізорудний комбінат», під час виконання своїх трудових обов`язків, знаходячись у камері опрокидувача шахти ім. 50-річчя газети «Правда» шахти Родіна, гор. 1390м, внаслідок нещасного випадку - загинув.

З метою встановлення обставин нещасного випадку зі смертельним наслідком, була створена комісія, яка провела спеціальне розслідування нещасного випадку. За наслідком розслідування було складено акти за формою Н-1 «Про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом» (надалі - акт Форми Н-1) та формою Н-5 «Спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 03 листопада 2006 року о 00 годин 30 хвилин у Шахтобудівельному управлінні Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»» (надалі - акт Форми Н-5).

Так, комісією зі спеціального розслідування було встановлено, що, ймовірно, смертельні травми сина Позивача сталися під час розвантаження 5-ї (останньої) вагонетки, внаслідок розчеплення її від складу, адже після виїзду складу ця вагонетка залишилась у роторі опрокидувача. При цьому, машиніст електровозу ОСОБА_3 подав склад у опрокидувач без команди на те перекидувальника, при знаходженні ОСОБА_2 у небезпечній зоні руху, у зв`язку з чим причиною смерті ОСОБА_2 стала механічна асфікція, яка розвинулась внаслідок позамежного стискання тулубу між масивними тупими предметами та подальшого обмеження фізіологічної рухливості органів черевної порожнини і грудної клітини.

Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці для сина, що в подальшому призвело нещасного випадку на виробництві та передчасної смерті сина, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні моральні страждання, наслідком якого є порушення нормальних життєвих зв`язків між позивачем та покійним сином. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 454000,00 гривень, яку просила стягнути з відповідача.

11 лютого 2021 року судом постановлена ухвала про прийняття позову до розгляду та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу призначено до розгляду на 11 березня 2021 року.

10 березня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08 лютого 1985 року ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть від 03 листопада 2006 року, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 21 рік.

Судом встановлено, що відповідно до Акти за формою Н-1 «Про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом» від 11 грудня 2006 року та формою Н-5 «Спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 03 листопада 2006 року о 00 годин 30 хвилин у Шахтобудівельному управлінні Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» від 10 грудня 2006 року.

За наслідками спеціального розслідування встановлено, що нещасний випадок з сином позивача стався за наступних обставин:

Згідно письмового наряду, виданого в.о. заступника начальника дільниці №9 Стеганцовим Ю.Д. через гірничого майстра ОСОБА_4 , ланка прохідників, у складі якої був ОСОБА_2 , повинна була виконувати роботи з очищення вибоїв від гірничої маси, транспортування її на оприкидувач та її розвантаження.

Спустившись у шахту, син Позивача разом з гірничим майстром ОСОБА_4 , прохідниками ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пішли у скиповий руддвір ш. «Правда» гор. 1390м з метою розвантаження вагонеток та завантаження їх породою. При виконанні цієї роботи ОСОБА_3 керував електровозом, ОСОБА_5 керував оприкидувачем, ОСОБА_2 виконував роль супроводжуючого.

Закінчивши розвантаження останнього вагону, ОСОБА_5 дав команду на рух складу, гірничий майстер ОСОБА_4 в цей час знаходився на робочому місці перекидальника. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 разом зі складом почали рух до скипового руддвору ш. «Родіна» для проведення робіт з очищення вибою від породи. При цьому, гірничий майстер, побачивши, що остання вагонетка порожня, залишився у роторі опрокидувача, наздогнав склад на головному квершлазі і надав команду ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повернутися у скиповий руддвір шахти «Правда» за вагонеткою, а сам попрямував до забію головного квершлагу гор. 1390м.

Склад, яким керував ОСОБА_6 у супроводі ОСОБА_2 , повернувся у скіповий руддвір ш. «Правда» і, виїхавши до роз`єднувача контактного дроту, зупинився.

За свідченням ОСОБА_3 , вони повинні були виштовхати пусту вагонетку з опрокидувача на північну сторону камери опрокидувача на відстань більше 5 метрів і там провести її зчеплення зі складом. Однак, перекидальника на робочому місці не було та. ОСОБА_3 , без команди перекидальника, подав склад у напрямку опрокидувача та, почувши крик, зупинив його. Підійшовши до опрокидувача він побачив ОСОБА_2 , який був затиснутий між вагонеткою та ротором оприкидувача. Для того, що висвободити тіло ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від`їхав від оприкидувача і почав звати на допомогу. Гірничий майстер ОСОБА_4 , прийшовши на крик ОСОБА_3 , одразу повідомив про подію диспетчера ш. «Родіна». Диспетчер визвав Криворізький воєнізований гірничорятувальний загін та направив на місце події фельдшера підземного медпункту.

О 01 год. 38 хв. помічник командира оперативного взводу з ОМС Меркулов Е.О. констатував біологічну смерть ОСОБА_2 .

Так, комісією зі спеціального розслідування було встановлено, що, ймовірно, смертельні травми сина Позивача сталися під час розвантаження 5-ї (останньої) вагонетки, внаслідок розчеплення її від складу, адже після виїзду складу ця вагонетка залишилась у роторі опрокидувача. При цьому, машиніст електровозу ОСОБА_3 подав склад у опрокидувач без команди на те перекидувальника, при знаходженні ОСОБА_2 у небезпечній зоні руху, у зв`язку з чим причиною смерті ОСОБА_2 стала механічна асфікція, яка розвинулась внаслідок позамежного стискання тулубу між масивними тупими предметами та подальшого обмеження фізіологічної рухливості органів черевної порожнини і грудної клітини.

Відповідно до п.6. акту Форми Н-1, компетентною комісією встановлено, що видом події, який призвів до настання нещасного випадку є дія рухомої вагонетки.

Згідно п.7 акту Форми Н-1, причинами нещасного випадку є порушення трудової і виробничої дисципліни.

Згідно п.10 Акту Форми Н-1, нещасний випадок, в результаті якого загинув син Позивача, стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівників Відповідача, а саме:

ОСОБА_3 - прохідник дільниці №9, який порушив п.3.19.3 «Інструкції з охорони праці для машиніста електровозу», «Проекту организації робіт на проходку скипового руддвору ш. «Родіна» гор. 1390м (західна сторона)»

ОСОБА_4 - гірничий майстер дільниці №9, який порушив ст. 14 Закону України «Про охорону праці» п.8.22.11 СУОП у Криворізькому залузорудному комбінаті, п.4.1 «Посадової інструкції гірничого майстра підземної дільниці Шахтобудівельного управління.

ОСОБА_8 - в.о. начальника дільниці №9, який порушив п.8.21.2 СУОП у Криворізькому залізорудному комбінаті, п.2.28.10 «Посадової інструкції начальника дільниці Шахтобудівельного управління».

ОСОБА_9 -начальник проходки ш. «Родіна», який порушив ст. 14 Закону України «Про охорону праці», п.8.20.1.1. СУОП у Криворізькому залізорудному комбінаті, п.2.36.16 «Посадової інструкції начальника проходки шахти».

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали; з нею однією сім`єю (ч. 2 ст. 1168 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Дослідженими Актом за формою Н-1 «Про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом» від 11 грудня 2006 року та формою Н-5 «Спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 03 листопада 2006 року о 00 годин 30 хвилин у Шахтобудівельному управлінні Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» від 10 грудня 2006 року, встановлено що нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, виник з вини підприємства - ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», що потягло за собою в подальшому смерть сина позивача ОСОБА_2 .

Право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненню нещасним випадок, пов`язаний з виробництвом, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності нещасного випадку і причинного зв`язку між смертю і нещасним випадком, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Згідно ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст.13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У зв`язку зі смертю сина позивача, причиною якої є недотриманням відповідачем вимог чинного законодавства у сфері безпеки праці, позивачу спричинено моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, люблячого сина, опори та моральної підтримки, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є обґрунтованими, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

В даному випадку, суд враховує що внаслідок смерті батька, позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку зі смертю рідної людини, що призводить до порушення її звичайного способу життя та вимагає від неї додаткових зусиль для його організації.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд враховує, характер та обсяг душевних страждань, в зв`язку зі смертю близької людини, враховує той факт, що дійсно позивач є донькою померлого; наслідки викликані заподіяною шкодою - смертю найбільш близької людини; перенесені та діючі у теперішній час душевні страждання та переживання; тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані смертю батька, час, що пройшов з моменту смерті близької людини та до моменту звернення до суду, вважає за можливе стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю сина, грошові кошти в сумі 227000 гривень.

Відповідно до ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, а тому підстав до стягнення з відповідача таких судових витрат не має.

Позивача згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 2270 гривень 00 копійок.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина на виробництві, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , моральну шкоду в розмірі 227 000 гривень (двісті двадцять сім тисяч гривень) 00 копійок без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави України судовий збір в розмірі 2270 гривень (одна тисяча шістсот гривень) 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50037, м.Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.

Повне рішення складено 12 березня 2021 року.

Суддя: Р. В. Дехта