Рішення № 9546256, 09.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/2209.04.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоЗакритого акціонерного товариства «Побутрембуд»

Простягнення 45564,95 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Півень Д.О. –дов. Д07/2010/03/02-01 від 02.03.2010 року;

від відповідача : Остапчук Ю.О. –дов. № б/н від 01.03.2010 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Побутрембуд»про стягнення 38 356, 89 грн. основного боргу, 4225, 04 грн. пені, 2241, 11 грн. інфляційних втрат, 741, 91 грн. 3 % річних.

Крім того позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог договору позивач поставив відповідачу електричну енергію, проте відповідач зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену електричну енергію в повному обсязі не виконав.

Ухвалою від 20.01.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 08.02.2010 року.

В судовому засіданні 08.02.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 08.02.2010 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 08.02.2010 року розгляд справи було відкладено на 26.02.2010 року.

В судовому засіданні 26.02.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 15.03.2010 року.

В судовому засіданні 15.03.2010 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.03.2010 року подав додаткові документи по справі.

Крім того, в судовому засіданні 15.03.2010 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом задоволено.

В судовому засіданні 15.03.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 09.04.2010 року.

02.04.2010 року представник позивача через канцелярію суду надав заяву про уточнення позовних вимог, яку підтримав в судовому засіданні 09.04.2010 року відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 38356, 89 грн. основного боргу, 4 445, 20 грн. пені, 1219, 15 грн. 3 % річних, 4786, 25 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.04.2010 року надав усні пояснення по справі. Крім того, відповідач надав заяву про розстрочку виконання рішення суду у зв’язку з складним фінансовим становищем та світовою економічною кризою.

Розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що подана заява про розстрочку виконання рішення суду № 41/22 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський суд лише у виняткових випадках може розстрочити виконання рішення з метою реального його виконання, однак заявник не надав належних доказів на підтвердження виняткових обставин, які б доводили неможливість своєчасного виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки виконання рішення суду по справі № 41/22.

Крім того, заявником не надано належних доказів того, що рішення Господарського суду міста Києва по справі № 41/22 буде ним виконане у разі надання йому розстрочки.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.04.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2005 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (далі –постачальник, позивач) та Закритим акціонерним товариством «Побутрембут»(далі –споживач, відповідач) було укладено договір № 40247 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2.1., 2.2.2., 2.2.4., 2.2.5., 2.2.6. постачальник електричної енергії зобов’язувався виконувати умови цього Договору, постачати споживачу електроенергію, як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу») ;

- з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами;

- згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил устройства електроустановок, 6 видання, 1986 р. (із змінами та доповненнями) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених Додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».

Повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію через засоби масової інформації за п’ять днів до введення їх в дію.

Відповідач в свою чергу, зобов’язувався виконувати умови даного Договору, дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 даного Договору. Оплачувати постачальнику теплової енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів». Здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з Додатком «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» .

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 2Ж до Договору, п.п.1, 2, 3, 4, 5, 13 цього додатку передбачено, що розрахунковий період починається з першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця. Споживач знімає показання розрахункових лічильників 20 числа кожного місяця.

Період між датами зняття показань засобів обліку прирівнюється до розрахункового періоду, тариф якого застосовується для розрахунків вартості електричної енергії. Щомісяця 21 числа Споживач зобов’язується направляти уповноваженого представника до Постачальника електричної енергії для надання звіту про використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, Споживач надає підписаний акт звіряння розрахунків за попередній період.

Споживач здійснює оплату вартості обсягу електричної енергії платежем розміром 100 % від обсягу спожитої енергії у попередньому розрахунковому періоді до 3 числа поточного місяця.

На обсяг електричної енергії, який підлягає оплаті, постачальник електричної енергії до 1 числа поточного місяця виписує рахунок споживачу.

Остаточний розрахунок споживач здійснює до 1 числа місяця, наступного за звітним, на підставі обсягів фактично спожитої електричної енергії у поточному розрахунковому періоді.

На основі звіту про обсяги спожитої електроенергії споживачу виписується рахунок з урахуванням виконаного попереднього платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.02.2009 р. по 01.04.2009 р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито активної електричної енергії на суму 40130, 46 грн. Проте, відповідач за поставлену енергію не розрахувався у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 37228, 12 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви звітами про використану електроенергію та розрахунком позивача.

Крім того, за період з 01.01.2009 року по 01.04.2009 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито реактивної електричної енергії на суму 1128, 77 грн. Проте, відповідач за поставлену енергію не розрахувався у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1128, 77 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви звітами про використану електроенергію та розрахунком позивача.

Таким чином, загальна сума заборгованості у відповідача перед позивачем за спожиту активну та реактивну електричну енергію складає 38356, 89 грн. (37228, 12 грн.+1128, 77 грн.), що підтверджується доданими до позовної заяви звітами про використану електроенергію та розрахунком позивача.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 38356, 89 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2.2 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.4.-2.2.5 цього Договору, з порушенням термінів, визначених Додатками «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів»споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню в розмірі 0, 1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивач керуючись п. 4.2.2 до Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 4445, 20 грн. пені.

Здійснивши перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням п. 4.2.2 до Договору та дати внесення проплат, обмеживши її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 4284, 41 грн.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 4786, 25 грн. та 3 % річних в розмірі 1219, 15 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов’язання, господарський суд прийшов до висновку, що зазначені нарахування здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в сумі 3139, 46 грн. та 3 % річних в сумі 1197, 01 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Побутрембут» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 31, фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. Жуковського, 22а, код ЄДРПОУ 30264236) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 38356 (тридцять вісім тисяч триста п’ятдесят шість) грн. 89 коп. основного боргу, 4284 (чотири тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 41 коп. пені, 3139 (три тисячі сто тридцять дев’ять) грн. 46 коп. інфляційних втрат, 1197 (одна тисяча сто дев’яносто сім) грн. 01 коп. 3 % річних, 469 (чотириста шістдесят дев’ять) грн. 78 коп. державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

14.04.2010р.: