Постанова № 9546119, 01.02.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-421/10/1070 1 лютого 2010 року м. Київ

Київський окружний адміністративний суд в особі судді Волкова А.С.,

при секретарі судового засідання Гончаровій А.О.,

за участю:

представників позивача: Прокофєва Л.Є., Панкратова В.С.,

представників відповідача: Кириченка Б.Б., Федорова С.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Відродження Полісся» до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма «Відродження Полісся» з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.01.2009 №0000011501/0, зобовязання відповідача вчинити конкретні дії щодо відшкодування податку на додану вартість згідно з податковим законодавством.

У подальшому позивач уточнив позовні вимоги, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.01.2009 №0000011501/0, від 26.05.2009 №0008141502/0, від 23.06.2009 №0008451502/0, від 21.07.2009 №0008631502/0, від 10.08.2009 №0008711502/0, від 11.09.2009 №0008951502/0, від 13.10.2009 №0009041502/0, від 11.11.2009 №0009351502/0, від 15.01.2010 №0000011502/0, прийняті Державною податковою інспекцією у м. Славутичі Київської області.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що має право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 798818,00 грн., у звязку з чим він з грудня 2008 по грудень 2009 щомісячно звертався до податкового органу із заявами про повернення суми бюджетного відшкодування, при цьому, додавав до заяв за встановленою формою відповідні розрахунки, податкові декларації та розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Як стверджує позивач, податковий орган не визнав за ним право на податковий кредит та прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення, згідно з якими встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на суму 798818,00 грн.

Відповідач - Державна податкова інспекція в м. Славутичі Київської області, позову не визнав. Заперечення проти позову обґрунтував тим, що в результаті проведеної документальної перевірки податковим органом виявлено, що позивач до сум бюджетного відшкодування включив суми податкового кредиту попередніх податкових періодів починаючи з червня 2007 року. Представники позивача пояснили, що не оспорюють суму бюджетного відшкодування, але не визнають способу такого відшкодування шляхом перерахування суми відшкодування на рахунок позивача.

Так, представники відповідача стверджували, що у грудні 2008 року в результаті перевірки податковим органом було встановлено, що розмір податкового зобовязання, зазначений позивачем у декларації, є більшим, ніж визначений податковим органом за результатами перевірки. У звязку з цим, на підставі підпункту «а» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», податковим органом зроблено висновок, що позивач добровільно відмовляється від отримання такої суми як бюджетного відшкодування та враховує її у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Крім того, посилаючись на положення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», відповідач заявив, що бюджетному відшкодуванню підлягає лише та сума відємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яка визначена за останній попередній звітний податковий період. А позивач вимагає відшкодування не тільки за останній попередній податковий період, але й за інші.

Позивач стосовно тверджень відповідача заявив, що має значну заборгованість з виплати заробітної плати на загальну суму 371343,62 грн. У січні 2009 року прокурором м.Славутича вчинено припис про вжиття заходів, спрямованих на усунення порушень законодавства про оплату праці шляхом погашення заборгованості із заробітної плати, який підлягає обовязковому виконанню. За відсутності інших джерел позивач розглядає вказане відшкодування як основне джерело погашення заборгованості перед своїми працівниками, тому не може прийняти рішення податкового органу про врахування заборгованості з бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість в наступних податкових періодах.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження Полісся» є юридичною особою, що зареєстрована Виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області, як платник податку перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м.Славутичі Київської області, є платником податку на додану вартість.

Починаючи з червня 2007 року, в результаті здійснення господарської діяльності у позивача виникло відємне значення між податковими зобовязаннями та податковим кредитом, що надавало позивачу право на отримання сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість або врахування таких сум у зменшення податкових зобовязань в наступних податкових періодах.

У грудні 2008 року ДПІ у м. Славутичі проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача, поданої за жовтень 2008 року (Акт перевірки від 01.12.2008 №1293/15/13737133), в результаті якої встановлено, що розмір податку, зазначений платником у декларації, є більшим, ніж визначений податковим органом за результатами перевірки, оскільки позивачем не враховано належну йому суму бюджетного відшкодування за попередні податкові періоди. Податковий орган дійшов висновку про зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на суму 781134,00 грн. При цьому, в акті не зазначено жодних фактів, згідно з якими позивач не має права на бюджетне відшкодування, а також не вказано про збільшення чи зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість у наступних податкових періодах.

За наслідками перевірки податковим органом за порушення позивачем вимог підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2008 №0006411501/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок податкових зобовязань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість в розмірі 781134 грн.

Не зважаючи на те, що податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2008 №0006411501/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування, позивач в наступних податкових деклараціях за листопад, грудень 2008 року та впродовж 2009 року продовжив декларувати наявність суми відємного значення між податковими зобовязаннями та податковим кредитом, а також наявність права на отримання відповідної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Так, у грудні 2008 позивач подав до ДПІ у м. Славутичі заяву від 19.12.2008 про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 798818,00 грн. Вказана сума складається із залишку відємного значення між податковими зобовязаннями та податковим кредитом попередніх податкових періодів, а саме: за жовтень 2008 року 781134,00 грн.; за листопад 2008 року 17684,00 грн. До заяви позивач додав розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2008 року, довідку щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2008 року, розшифровку податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

У січні 2009 року ДПІ у м. Славутичі проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача, поданої за листопад 2008 року (Акт перевірки від14.01.2009 №01390/1501/13737133), в результаті якої встановлено, що розмір податку, зазначений платником у декларації, є більшим, ніж визначений податковим органом за результатами перевірки, оскільки позивачем не враховано належну йому суму бюджетного відшкодування за попередні податкові періоди. Податковий орган дійшов висновку про зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на суму 798818,00 грн. При цьому, в акті не зазначено жодних фактів, згідно з якими позивач не має права на бюджетне відшкодування, а також не вказано про збільшення чи зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість у наступних податкових періодах.

За наслідками перевірки податковим органом за порушення позивачем вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2009 № 0000011501/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок податкових зобовязань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість в розмірі 798818,00грн.

У квітні 2009 року відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача (акт перевірки від 15.04.2009 №411/1502/13737133), за результатами якої встановлено, що розмір податку, зазначений платником у декларації, є більшим, ніж визначений податковим органом за результатами перевірки, оскільки до суми бюджетного відшкодування включено податковий кредит попередніх податкових періодів, починаючи з червня 2007 року, який декларувався як залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту. При цьому, в акті не зазначено жодних фактів, згідно з якими позивач не має права на бюджетне відшкодування, а також не вказано про збільшення чи зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість у наступних податкових періодах.

За результатами перевірки ДПІ в м.Славутичі прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2009 №0008141502/0, згідно з яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок податкових зобовязань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість в розмірі 812176,00грн.

У подальшому, в червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2009 року за тих самих обставин податковим органом проведено документальні невиїзні (камеральні) перевірки податкових декларацій позивача та з тих самих підстав прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.06.2009 №0008451502/0, від 21.07.2009 №0008631502/0, від10.08.2009 №0008711502/0, від 11.09.2009 №0008951502/0, від 13.10.2009 №0009041502/0, від 11.11.2009 №0009351502/0, від 15.01.2010 №0000011502/0, згідно з якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок податкових зобовязань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість в розмірі 812176,00 грн.

У судовому засіданні представники відповідача заявили, що не оспорюють правильності визначення суми відємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, а саме - 812176,00 грн., проте, заперечують проти перерахування вказаної суми бюджетного відшкодування на рахунок позивача і вважають, що вказана сума має бути врахована у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість у наступних податкових періодах.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, враховуючи обставини, що не оспорюються сторонами, предмет спору становить питання про правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок податкових зобовязань наступних податкових періодів).

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду визначаються підпунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок визначення бюджетного відшкодування встановлено підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР, який у період з жовтня 2008 по грудень 2009 зазнавав змін, дана норма також оцінювалась конституційним судом на предмет її конституційності.

Враховуючи, що в основу спору покладено одні й ті ж факти, спірні правовідносини мають тривалий характер, законодавче регулювання спірних правовідносин в цей період було суперечливим , дослідження динаміки законодавчих змін дозволяє встановити справжній зміст вказаної правової норми (волю законодавця і дух закону).

Так, згідно з підпунктом «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції ЗаконуУкраїни від 25.03.2005 №2505-IV) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Саме з такого буквального змісту даної правової норми виходив відповідач, коли визначав, що бюджетному відшкодуванню підлягає лише частина відємного значення за останній попередній податковий період, і що таке право платника податку не може поширюватись на інші попередні податкові періоди.

Проте, згідно із Законом України від 28.12.2007 №107-V у підпункті "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 слова «у попередньому податковому періоді» замінено словами «у попередніх податкових періодах».

Таким чином, законодавець усунув недоліки закону, що призводили до звуженого тлумачення права платників податку на отримання бюджетного відшкодування, і визначив, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення не тільки за останній попередній податковий період, але й за інші попередні податкові періоди.

Однак, оскільки вказані зміни до Закону України «Про податок на додану вартість» Верховна Рада України внесла шляхом прийняття Закону України від 28.12.2007 №107-V «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (підпункт 2 пункту 13 розділу II) ці положення були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008.

Але, згідно із Законом України від 03.06.2008 №309-VI підпункт "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 викладено у новій редакції, згідно з яким якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Фактично відтворивши норму підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 в редакції Закону України від 28.12.2007 №107-V шляхом прийняття нового закону, Верховна Рада України підтвердила волю єдиного законодавчого органу в Україні.

Таким чином, положення підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР слід розуміти так, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), тобто не лише за останній попередній податковий період, а й за інші попередні податкові періоди.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Із системного аналізу підпунктів 7.7.2 та 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» вбачається, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення не лише за останній попередній податковий період, а й за інші попередні податкові періоди, при цьому, реалізація такого права залежить виключно від волі платника податків.

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР передбачено, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як встановлено під час судового розгляду, відповідач не оспорює правильності визначення позивачем суми відємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, проте, податковий орган в силу підпункту «а» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР вважає, що платник податку добровільно відмовився від отримання суми заниження відємного значення як бюджетного відшкодування.

Проте, такий висновок відповідача не відповідає фактичним обставинам справи, адже судом встановлено, що позивач в усіх наступних податкових періодах подавав до ДПІ у м.Славутичі податкові декларації з податку на додану вартість за наслідками звітних періодів, а також заяви, з яких очевидно вбачалося рішення про отримання бюджетного відшкодування на рахунок позивача, що стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 15.01.2009 №0000011501/0, від 26.05.2009 №0008141502/0, від 23.06.2009 №0008451502/0, від 21.07.2009 №0008631502/0, від 10.08.2009 №0008711502/0, від 11.09.2009 №0008951502/0, від 13.10.2009 №0009041502/0, від 11.11.2009 №0009351502/0, від 15.01.2010 №0000011502/0.

Суд звертає увагу, що податковий орган, навіть у разі виникнення сумніву щодо змісту окремих положень Закону України «Про податок на додану вартість» або конфлікту між окремими його положеннями, був зобовязаний застосувати положення підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач не тільки відмовив позивачу в отриманні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на його рахунок, але й відмовив у бюджетному відшкодуванні в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів. За умови визнання за позивачем права на бюджетне відшкодування в сумі 812176,00 грн. і наявності спору лише щодо способу відшкодування, такий висновок та прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення є очевидно протиправними.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, витрати на сплату судового збору підлягають присудженню на користь позивача з державного бюджету.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області відносно встановлення суми завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з боку Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Відродження Полісся» та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.01.2009 №0000011501/0, від 26.05.2009 №0008141502/0, від 23.06.2009 №0008451502/0, від 21.07.2009 №0008631502/0, від 10.08.2009 №0008711502/0, від 11.09.2009 №0008951502/0, від 13.10.2009 №0009041502/0, від 11.11.2009 №0009351502/0, від 15.01.2010 №0000011502/0, прийняті Державною податковою інспекцією у м. Славутичі Київської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Відродження Полісся» понесені ним витрати по сплаті судового збору (державного мита) в сумі 85 (вісімдесят пять) гривень.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексу постанови 8 лютого 2010 року.