Рішення № 95458451, 09.03.2021, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/5087/20

Провадження №2/751/456/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

за участю секретаря Ващиліна Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 17 червня 2016 року ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області було відкрито провадження у справі №748/1283/16-ц за позовом ОСОБА_2 до нього про відновлення паркану та стягнення моральної шкоди, в якому просив зобов`язати його відновити (відремонтувати) самовільно демонтований паркан вздовж його дачної ділянки в с. Ст. Білоус Чернігівського району Чернігівської області та стягнути моральну шкоду в розмірі 15000 грн., заподіяної внаслідок самовільного демонтажу паркану. В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснював, що земельною ділянкою користується з 1981 року. Земельна ділянка не приватизована. Його ділянка була огороджена сіткою «рябця». 27.03.2016 року до нього зателефонував сусід по його ділянці та повідомив про знесення паркану. Наступного дня він приїхав на свою ділянку та побачив, що дійсно його паркан було знесено, сітка порізана, а стовби, які тримали сітку - витягнуті із землі. Те, що він побачив дуже вплинуло на стан його здоров`я. Після цього випадку він два рази знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні. Стверджував, що між ними виник спір з приводу дороги, яка проходить поряд з його ділянкою, а тому він був зацікавлений у демонтуванні його паркану. В ході судового розгляду судом було встановлено, що ОСОБА_2 користується земельною ділянкою на 171 км., 172 км. в районі моста річки Білоус лінії Янов-Чернігов (перегін Чернігів Білоус, ОСОБА_3 ) на підставі Лісових квитків №42,47,48 на побічне користування в смузі відводу від 28.01.1981 та від 05.05.1981 Управління Південно-Західної Ордена Леніна залізниці Київська дистанція захисних лісонасаджень. Земельна ділянка, якою він користується була огороджена сіткою «рябиця», що було підтверджено показами допитаних в судовому засіданні свідків. Оскільки дане огородження весною 2016 року було пошкоджено, він звертаючись з позовом до суду просив зобов`язати його поновити (відремонтувати, відновити) пошкоджений паркан вздовж його дачної ділянки. Зазначає, що розглядаючи позов в межах заявлених вимог і по наданих суду доказів, суд прийшов до висновку, що в задоволенні вимог про зобов`язання його поновити попередній стан (відремонтувати, відновити) паркан, слід відмовити, оскільки суду не надані докази, що паркан був пошкоджений внаслідок його неправомірних дій. Даний висновок суд виклав у своєму рішенні від 05 жовтня 2016 p. Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2016 року скасовано. Зобов`язано його поновити та привести до попереднього стану з урахуванням попереднього місця його розташування демонтований паркан вздовж земельної ділянки, виділеної для городництва, площею 0,10 га, яка розташована у районі мосту річки Білоус в с. Старий Білоус Чернігівського району Чернігівської області. Стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 300 грн., заподіяну внаслідок самовільного демонтажу паркану. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою від 20 листопада 2019р. Верховний Суд постановив касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника задовольнив. Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2017 року скасував, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2016 року залишив в силі.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, із урахуванням вказаних норм матеріального права, встановлених обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено обставин, на які він посилалася в обґрунтування заявлених вимог, а саме факту того, що паркан був пошкоджений внаслідок неправомірних дій саме ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що відомості вказані ОСОБА_2 в його позовній заяві, апеляційній і касаційній скарзі та його публічні виступи в Чернігівському районному суді, апеляційному суді Чернігівської області, Верховному Суді містили недостовірну інформацію, в якій стверджувалося про порушення ним, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення дій які порушують принципи моралі, загальновизнаних правил співжиття, і порушують його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. У зв`язку з чим позивач будучи особою похилого віку у відповідності до ст. 10 ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» змушений був звертатись до Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, доводити неправдивість інформації ОСОБА_2 в судах загальної юрисдикції більше ніж трьох років на протязі 2016 - 2019р., залучати свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , подавати касаційну скаргу, приймати участь в судових засіданнях 25.08.16р., 05.10.16р., 06.06.17р., 20.11.19р. Все це обумовило необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, нераціонального витрачання життєвого часу, витрачання обтяжливих для нього матеріальних витрат у зв`язку з прибуттям для участі в судових засіданнях до м. Чернігова на квитки, їжу тощо. Зазначає, що осягнути в повній мірі рівень моральних страждань, а тим більше оцінити в грошовому виразі надзвичайно важко. Проте, враховуючи всі перелічені вище фактори, заподіяну моральну шкоду він оцінює у розмірі 15000,00грн.

Ухвалою від 08.10.2020 відкрито провадження по справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (а.с. 31-33), в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського районного суду Чернігівської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про відновлення паркану та стягнення моральної шкоди (а.с. 16-17).

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2016 року по справі №748/1283/16-ц в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відновлення паркану та стягнення моральної шкоди відмовлено (а.с. 14-15).

Зі змісту постанови Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі №748/1283/16-ц вбачається, що рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області скасовано.

Вищезазначеною постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі №748/1283/16-ц рішення апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2017 року скасовано, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2016+ року залишено в силі (а.с. 8-13).

Відповідно до положень ч. ч. 1,2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що йому завдана моральна шкода неправомірними діями відповідача, що полягають у його висловлюваннях на адресу позивача, викладених у позовній заяві, апеляційній скарзі та його публічних виступах у судах, які містили недостовірну інформацію, а також у тому, що позивач був вимушений залучати свідків для доказування своєї невинуватості, а також приймати участь у судових засіданнях. Проте, слід зазначити, що стаття 55 Конституції України регламентує, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Саме на суд покладається обов`язок вирішення цивільних спорів між громадянами та ухвалення відповідного рішення. Звернення особи до суду за захистом своїх прав не є підставою для відшкодування моральної шкоди, навіть у випадку відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд вважає позов необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12-13, 18, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко