Рішення № 95456748, 23.02.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2021 Справа №607/25177/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливки Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Хамелко О.Ю.,

позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Приватне підприємство «Загребелля», ОСОБА_3 , про визнання права на користування квартирою,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 пред`явила до суду позов до відповідача Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Приватне підприємство «Загребелля», у якому просить визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . 24 лютого 2011 року вона вступила у зареєстрований шлюб із ОСОБА_6 , у зв`язку із чим змінила прізвище із ОСОБА_7 на ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько – ОСОБА_4 . Згідно квартирної картки ОСОБА_4 наймав квартиру АДРЕСА_1 з дружиною - ОСОБА_5 та двома дітьми - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Вказує, що її батько ОСОБА_4 був зареєстрований у зазначеній квартирі з 1987 року, а вона з моменту народження, тобто із 1990 року. Вказує, що її батько – ОСОБА_4 , як голова родини наймав вищевказану квартиру до смерті, а вона з дитинства мешкала у даній квартирі та після смерті батька залишилася постійно там, оскільки іншого житла ніколи не мала та не має. Згідно паспорта громадянина України, виданого на її ім`я, вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але у зв`язку з її віком таке рішення за неї прийняли батьки. Також, вказує, що станом на даний час вона самостійно сплачує комунальні платежі, які нараховуються у на квартиру АДРЕСА_1 . За вказаних обставин вважає, що оскільки вона правомірно проживає у квартирі АДРЕСА_1 від моменту народження і по даний час, сплачує комунальні платежі за вказану квартиру, то, у зв`язку із смертю наймача квартири – її батька ОСОБА_4 , у відповідності до вимог статтей 106, 107 Житлового Кодексу Української РСР набула право на користування вказаної квартирою. З цих підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Від відповідача – Тернопільської міської ради надійшов до суду відзив на позов, у якому міська рада заперечує проти викладених у позові обставин. В обґрунтування своїх доводів вказує на те, що відповідно до вимог чинного законодавства право користування житловим приміщенням на рівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім`ї наймача в установленому законом порядку. Також, представник відповідача вказує, що у матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач була зареєстрована в спірній квартирі. Спірна квартира не була постійним місцем помешкання позивача, тому вона не мала підстав очікувати щодо забезпечення її даним житлом. Згідно даних договорів найму вбачається, що наймачем квартири АДРЕСА_3 являвся ОСОБА_4 . Платежі за комунальні послуги, що надавались у зазначене житлове приміщення, розраховувались лише на одну особу — наймача квартири. Відповідно до свідоцтва про смерть від 06.08.2018 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 67 років. Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів від 25 жовтня 1989 року №486 «Про визнання права власності на житлові будинки» визнано право власності за комітетом міської ради на житловий будинок за адресою АДРЕСА_4 . Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 19 травня 1987 року №208 ОСОБА_4 надано квартиру АДРЕСА_5 на склад сім`ї із однієї особи. За даною адресою були прописані: ОСОБА_4 з 27 липня 1987 року; ОСОБА_5 – з 07 вересня 1987 року; ОСОБА_9 – з 07 вересня 1987 року; ОСОБА_10 – з 20 червня 1990 року. Рішенням виконавчого комітету від 18 жовтня 1995 року №840 вирішено перейменувати вулиці міста Тернополя та присвоїти номери будинку. Відповідно до додатку до вказаного рішення вулицю Надзбручанську, 8 перейменовано на АДРЕСА_3 . ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 змінили своє місце реєстрації з АДРЕСА_6 на АДРЕСА_7 є трикімнатною, загальною площею 67 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м. Дана квартира була отримана з метою покращення житлових умов, відповідно до норм Житлового кодексу УРСР та Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов. ОСОБА_10 , 24 лютого 2011 року уклала шлюб Із ОСОБА_6 . 18 квітня 2012 року ОСОБА_6 по договору купівлі-продажу від 26 березня 2012 року провів реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_8 . З цих підстав, представник відповідача вважає, що оскільки придбання квартири АДРЕСА_8 відбулось за час шлюбу, отже, ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_8 . У листі балансоутримувача житла – ПП « ОСОБА_11 » від 05 грудня 2018 року №192 зазначено, що основний квартиронаймач ОСОБА_4 помер, у спірному житловому приміщенні ніхто не проживає. З огляду на те, що спірне приміщення було вільним, рішенням виконавчого комітету від 13 березня 2019 року №245 квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано в якості гуртожитку виконавчого комітету Тернопільської міської ради. Рішенням виконавчого комітету від 05 червня 2019 року №533 гуртожиток виконавчого комітету, а саме квартиру АДРЕСА_1 надано ОСОБА_3 . З 21 червня 2019 року постійним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_6 визнано за ОСОБА_3 . За вказаних обставин Тернопільська міська рада просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

За клопотанням представника відповідача Тернопільської міської ради – Яроша О.П. судом залучено до участі у розгляд справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 , про що постановлено ухвалу суду, занесену до протоколу судового засідання від 28 листопада 2019 року.

07 жовтня 2020 року судом закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до судового розгляду, про що постановлено ухвалу суду, занесену до протоколу судового засідання.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Тернопільської міської ради у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Приватне підприємство «Загребелля» у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Письмових пояснень з приводу предмета спору до суду не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи до суду не з`явився, письмових пояснень з приводу предмета спору до суду не подавав.

Судом установлено:

Згідно договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 01 січня 2001 року, укладеного між ПП «Дружба сервіс житло-1» та ОСОБА_4 , ОСОБА_4 надано у безстрокове користування квартиру, загальною площею 34,26 кв.м., житловою площею 19,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

Також, відповідно із договором найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 01 січня 2006 року, укладеного між ПП «Загребелля» та ОСОБА_4 , ОСОБА_4 надано у безстрокове користування квартиру, загальною площею 34,26 кв.м., житловою площею 19,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

Як убачається із наявної у матеріалах даної цивільної справи копії поквартирної карточки, за адресою: АДРЕСА_9 зареєстровані: ОСОБА_4 – наймач, зареєстрований за вказаною адресою із 27 липня 1987 року. Разом із наймачем ОСОБА_4 за даною адресою зареєстровані: дружина – ОСОБА_12 , з 07 вересня 1987 року, дочка ОСОБА_13 , з 07 вересня 1987 року та дочка ОСОБА_10 , з 20 березня 1990 року.

Також, як убачається із даної поквартирної карточки члени сім`ї наймача: ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_10 23 жовтня 1996 року зняті з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_9 та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_10 .

Сторонами не оспорюється те, що Рішенням виконавчого комітету від 18 жовтня 1995 року №840 вирішено перейменувати вулиці міста Тернополя та присвоїти номери будинку. Відповідно до додатку до вказаного рішення АДРЕСА_11 .

Позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 04 квітня 1990 року Відділом ЗАГС міськвиконкому м. Тернопіль.

Як убачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого 24 лютого 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, 24 лютого 2011 року позивачка вступила у зареєстрований шлюб із ОСОБА_6 , змінивши прізвище із ОСОБА_7 на ОСОБА_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки – ОСОБА_4 , про що складено актовий запис №1245 Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, яким 06 серпня 2018 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №245 від 13 березня 2019 року зареєстровано в якості гуртожитку виконавчого комітету Тернопільської міської ради для поселення працівників приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1» однокімнатну квартиру АДРЕСА_12 .

Згідно рішення виконавчого комітету від 05 червня 2019 року №533 вирішено: надати гуртожиток виконавчого комітету №102, житловою площею 19,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_3 на склад сім`ї – 1 особа, видати ордер.

В обґрунтування позовних вимог, позивачка вказує на те, що від народження і по даний час проживає у спірній квартирі по АДРЕСА_6 .

Згідно наданої на ухвалу суд про витребування доказів інформації Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області від 09 вересня 2020 року за №1900-0702-7/13707, ОСОБА_1 станом на 07 вересня 2020 року перебуває на обліку згідно бази електронних особових рахунків і одержує пенсію по інвалідності за адресою: АДРЕСА_13 .

Як убачається із Довідки №23 виданої 14 вересня 2020 року Тернопільським дошкільним навчальним закладом №33 Тернопільської міської ради, дочка ОСОБА_1 – ОСОБА_15 , 2013 року народження, відвідувала з 2015 року по 2019 рік Тернопільський дошкільний навчальний заклад №33 Тернопільської міської ради. Сім`я проживає за адресою: АДРЕСА_13 .

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 визнала, що проживає разом із сім`єю у квартирі АДРЕСА_8 , яка придбана за час шлюбу із ОСОБА_6 та зареєстрована на її чоловіка. При цьому, вона не вважає себе співвласницею вказаної квартири, оскільки частки у квартирі не виділені.

Відповідно до наданої на ухвалу суд про витребування доказів інформації Тернопільським міським районом електричних мереж ВАТ «Тернопільобленерго» інформації, за адресою: АДРЕСА_6 , за період із 01 січня 2016 року по 01 січня 2019 року оплачено 0,01 гривню за електроенергію.

Як слідує із інформації Тернопільського міського району електричних мереж ВАТ «Тернопільобленерго» від 07 грудня 2020 року за №1096 за адресою: АДРЕСА_6 укладено договір про користування електричною енергією (в редакції до 01 січня 2019 року) ОСОБА_4 за №о/р 42101 від 06 травня 2001 року і на сьогоднішній день не переукладався. Остання оплата за використану електричну енергію була проведена 16 червня 2015 року в сумі 12,92 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Житлового Кодексу Української РСР (далі - Житлового Кодексу Української РСР) на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

За приписами статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Відповідно до частин першої та другої статті 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом статті 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз`яснено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Отже, в осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

За приписом статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до статті 106 ЖК Української РСР повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Верховний Суд України у постанові Пленуму № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» також роз`яснив, що наявність чи відсутність прописки (зараз - реєстрації) самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Згідно ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд вважає неспроможними твердження позивачки про те, що після смерті батька ОСОБА_16 вона продовжувала проживати у квартирі по АДРЕСА_6 , у якій вона безперервно проживає з дитинства.

Вказані твердження позивачки спростовуються наявними у справі доказами.

Так, згідно відмітки у паспорті громадянина України серії НОМЕР_4 виданого Тернопільським МВ УМВС України у Тернопільській області 02 березня 2011 року, з 09 листопада 2012 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_13 .

Факт проживання позивачки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_13 визнався і самою позивачкою у судовому засіданні.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 вказала, що є працівницею Бюро технічної інвентаризації та пояснила, що до них у Бюро технічної інвентаризації звернувся ОСОБА_3 з метою приватизації гуртожитку за адресою: АДРЕСА_6 . Згідно визначеної законом процедури для приватизації житла необхідно виготовити технічну документацію. Однак, коли вона прибула за адресою: АДРЕСА_6 , квартира була закритою, при цьому, були присутні поліцейські, представники ЖЕКу та сусіди, про що було складено акт. Також прибула дочка попереднього власника, у якої були ключі від квартири, однак, відчиняти помешкання вона відмовилася.

Зазначені покази свідка підтверджуються долученим Актом поточних змін, складеним техніком (інженером) ТзОВ «МБТІ» ОСОБА_17 (а.с. 156)

При вирішенні вказаного спору, судом береться до уваги те, що позивачкою ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження факту її проживання у спірному помешканні за адресою: АДРЕСА_6 .

Натомість, у судовому засіданні установлено, що позивачка разом із дочкою та чоловіком зареєстрована та проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_13 , яка належить на праві власності чоловіку позиваки – ОСОБА_6 і придбана подружжям за час шлюбу.

Також, суд не бере до уваги надані позивачкою копії дублікатів квитанції, зокрема №0.01206596235.4 від 12 вересня 2018 року, № 0.0.1206596235.2 від 12 вересня 2018 року, № 0.0.1206596235.1 від 12 вересня 2018 року, № 0.0.1206596235.3 від 12 вересня 2018 року, №0.0.1238395335.3 від 15 січня 2019 року, №0.0.1238395335.1 від 15 січня 2019 року, №0.0.1238395335.2 від 15 січня 2019 року, оскільки у вказаних квитанціях не зазначено адреси по якій здійснюється оплата комунальних послуг.

За вказаних обставин, враховуючи те, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами того, що квартира АДРЕСА_1 є її єдиним та постійним місцем проживання, скільки у вказаному помешканні позивачка була зареєстрована доволі короткий період часу, а саме з 1990 року по 1996 рік, а також, оскільки позивачка забезпечена житлом, яке придбане за час її перебування у шлюбі, а саме квартирою АДРЕСА_8 , суд приходить до переконання про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову.

За положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Приватне підприємство «Загребелля «, ОСОБА_3 , про визнання права на користування квартирою АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 05 березня 2021 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: Тернопільська міська рада Тернопільської області, адреса місцезнаходження – вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46025, код ЄДРПОУ 34334305.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору -

Приватне підприємство «Загребелля «, адреса місцязнаходження вул. Карпенка,12, м. Тернопіль, 46018, код ЄДРПОУ 31490793;

ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_14 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка