Ухвала суду № 95456326, 10.03.2021, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/3105/20

Номер провадження 1-кп/585/184/21

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

10 березня 2021 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді Євтюшенкової В. І.,

з участю секретаря судового засідання - Ковган О.В.,

прокурора - Думал С. М.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

обвинувачених: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників: Бауліна О. І., Маківського В. О., Глущенка В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Ромни в режимі відеоконференції кримінальну справу по матеріалах кримінального провадження № 12020200100000474 про обвинувачення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Ромни Сумської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, працюючого машиністом тепловоза виробничого підрозділу «Локомотивне депо Ромни», регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця», раніше не судимого, зареєстрованого та мешканця за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця м. Ромни Сумської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, працюючого охоронником ПАТ «Укрнафта» в м. Кременчук, раніше не судимого, зареєстрованого та мешканця за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ромни Сумської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та мешканця за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Ромни Сумської області, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , мешканця АДРЕСА_5 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Роменського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження № 12020200100000474 відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України, відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Ухвалою суду від 03 грудня 2020 року відносно ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, який Ухвалою від 27 січня 2021 року ОСОБА_2 продовжено.

10 березня 2021 року від захисника Бауліна О.І. до суду надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт.

В обгрунтування клопотання захисник посилається на те, що тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом і може бути застосоване лише за умови, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості. При цьому його підзахисний перебуває під вартою з часу затримання, тобто з 11.07.2020 року. 27.01.2021 року судом було досліджено докази сторони обвинувачення, а саме: відеозаписи, на яких зафіксовано події, що відбувалися 11.07.2020 року і з яких чітко вбачається нанесення ОСОБА_2 трьох ударів у ліву сторону обличчя потерпілого ОСОБА_6 , який вже лежав, від удару іншої особи. Інших ударів він потерпілому не наносив. Тобто прокурором не надано доказів на підтвердження спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , а відтак кваліфікація його дій за ст. 121 КК України є сумнівною. На даний час відсутні докази та ризики того, що ОСОБА_2 буде переховуватись від суду, у тому числі і з метою уникнення від відповідальності. При цьому слід зазначити і той факт, що якби він хотів переховуватися, то він би це зробив, оскільки мав таку можливість ще 11.07.2020 року, так як до того дня по роботі був у інших містах. Щодо незаконного впливу на свідків, то ризик впливати на свідків відпав, оскільки основний доказ - відеозапис подій, перебуває у розпорядженні суду. Можлива зміна свідками показів жодним чином не може вплинути на винуватість чи невинуватість ОСОБА_2 у подіях, які йому інкримінують. Посилаючись на рішення ЄСПЛ вказує на те, що строк тримання під вартою ОСОБА_7 вочевидь перевищує розумність та обґрунтованість такого запобіжного заходу. Зазначає, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та роботи, має стійкі соціальні зв`язки, родину, позитивно характеризується. Вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту зможе в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та надасть йому змогу реалізувати конституційне право на працю. Тому просить змінити ОСОБА_2 запобіжний захід на домашній арешт із забороною залишати житло з 22:00 год. по 07:00 год., встановивши обмеження щодо спілкування зі свідками по справі.

Прокурор Думал С.М. заперечувала проти задоволення клопотання захисника, вважала, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 , оскільки ризики, передбачені п.1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України на даний час не зникли.

Заявила клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 , посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. В обгрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України посилається на те, що обвинувачений вчинив злочини, один з яким є тяжким, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі. Розуміючи його невідворотність, ОСОБА_2 може переховуватись від суду. В обгрунтування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України зазначає, що обвинувачений перебуваючи на волі може чинити вплив на свідків з метою зміни їх свідчень. При цьому зазначила, що сторона обвинувачення не володіє даними, що ОСОБА_2 чи його рідні чинили вплив на потерпілих чи свідків, проте це не виключає такого впливу в майбутньому. Також прокурор підтвердила, що обвинувачений ОСОБА_2 після вчинення злочину місце проживання не залишав, з міста не виїжджав.

У судовому засіданні захисник Баулін О.І. та обвинувачений ОСОБА_2 клопотання про зміну запобіжного заходу підтримали, проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували.

Захисник Баулін О. І. додатково пояснив, що ризики, на які посилався прокурор при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою і встановлені ухвалами суду про обрання та продовження запобіжного заходу, є надуманими стороною обвинувачення. Ризик того, що ОСОБА_2 може впливати на свідків та переховуватися від суду не підтверджений. На даний час основні докази у кримінальному провадженні досліджені. Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що смерть потерпілого настала не безпосередньо від дій обвинуваченого ОСОБА_2 , а від дій іншої особи. Також просить враховувати позитивні характеристики ОСОБА_2 , те, що він має постійне місце проживання і на даний час не звільнений з роботи, має місці соціальні зв`язки.

Потерпіла ОСОБА_1 підтримала клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 , оскільки вважає, що останній вчинив насильницькі дії щодо потерпілого. Проти заміни йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, заперечувала. При цьому також зазначила, що ОСОБА_2 , його рідні та знайомі на неї особисто впливу не чинили. Потерпіла ОСОБА_8 перебуває за кордоном, відомостей щодо вчинення на неї тиску також немає.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши обґрунтованість клопотань захисника Бауліна О.І. та прокурора Думал С.М., суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою суду від 03 грудня 2020 року відносно ОСОБА_2 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою. Ухвалою від 27 січня 2021 року ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 КПК України, підозрюваний, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

За змістом ст. 201 КПК України підставою для зміни запобіжного заходу є зокрема наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу: зміна обставин підозри, зменшення встановлених ризиків.

Існування у кримінальному провадженні передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України ризиків були встановлені судом при застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу під час підготовчого судового засідання та на початку судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Враховуючи стадію судового розгляду, у якому справа призначена до судового розгляду та питання обґрунтованої підозри вже було предметом розгляду судом під час обрання запобіжного заходу, а тому суд не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що підозра за ч.2 ст. 121 та ч. 2 ст. 296 КК України є обґрунтованою у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.

Спростовуючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України захисник Баулін О. І. зазначає про відсутність доказів на обґрунтування вказаного ризику. Тяжкість ймовірного покарання не може бути вирішальним при визначенні того, що особа може переховуватися від суду.

Отже, ризик переховування від правосуддя, суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 і приходить до висновку, що зазначений ризик залишається досить актуальним, при цьому тяжкість ймовірного покарання має свій раціональний зміст, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується за ч. 2 ст.121 та ч. 2 ст. 296 КК України, санкція яких передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі.

Суд бере до уваги інформацію, яку наводить сторона захисту, щодо врахування особи обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніше не судимий, має позитивні характеристики з місця проживання та місця роботи (том 2, а.с.246,247), має постійне місце роботи (том 3, а.с.245), міцні соціальні зв`язки, майновий стан та репутацію обвинуваченого. Проте наведені чинники не можуть бути вирішальними, тобто такими, що могли б знизити цей ризик до маловірогідності чи до його виключення.

Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду, який продовжує існувати.

Щодо доводів сторони обвинувачення про можливий вплив на свідків, зокрема посилання на те, що на даний час обвинувачені та свідки не допитані, отже, перебуваючи на волі ОСОБА_2 матиме можливість здійснювати на них тиск з метою зміни ними своїх показань, суд розцінює їх критично, оскільки вони не підтверджені доказами. Потерпіла у судовому засіданні пояснила, що з боку ОСОБА_2 тиск на неї не здійснюється.

Отже, з цього приводу суд враховує заперечення сторони захисту, суть яких зводиться до того, що прокурором не надано доказів такого ймовірного незаконного впливу на свідків.

При вирішенні питання про можливе застосування більш м`якого запобіжного заходу, прокурор посилається на те, що жодний інший запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам, але не наводить обґрунтування такого переконання.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Суд зазначає, що з плином часу продовжуване тримання особи під вартою потребує більшого обґрунтування і сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання, проте прокурором не надані докази того, що з`явилися нові ризики або існуючі ризики не зменшилися.

У Рішеннях ЄСПЛ - Ідалов проти Росії, Мамедова проти Росії зазначається, що серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Відповідно до змісту ч.5 ст.199 КПК України суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

На час розгляду заявлених клопотань ОСОБА_2 перебуває під вартою понад шість місяців.

Під час судового розгляду прокурором не надано будь-яких доказів того, що ризики, які враховувалися під час попереднього продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання останнього під вартою.

Враховуючи все наведене у сукупності: значний час перебування обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, стадію судового розгляду, зменшення ризиків, які враховувалися при обранні запобіжного заходу, наявність міцних соціальних зв`язків, а саме: наявність постійного місця проживання, наявність постійного місця роботи, позитивні характеристики з місця проживання та місця роботи, суд вважає, що прокурором на час розгляду клопотання не доведено, що інший, більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти встановленому та наявному ризику.

З огляду на наявність ризику переховування від суду, суд при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу на більш м`який враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Боротюк проти України», заява № 33579/04 п. 62, в якому зазначено, що у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства чи суду можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Оскільки, для розгляду кримінального провадження все-таки існує необхідність в застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу, який би був достатнім для забезпечення прибуття його за викликом до суду для участі у судовому розгляді, виключення впливу на учасників провадження, суд вважає, що на сьогоднішній день, з урахуванням вже досліджених доказів, таким заходом забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, є цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю.

Обираючи для обвинуваченого ОСОБА_2 інший більш м`який запобіжний захід суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_2 відповідні обов`язки визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- носити електронний засіб контролю;

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- утримуватися від спілкування зі свідками та обвинуваченими;

- здати на зберігання до відповідного територіального органу паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Суд вважає, що вказані обов`язки зможуть уберегти від існуючого ризику та забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 .

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що клопотання захисника Бауліна О. І. підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 193-195, 198-199, 201, 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора Думал С.М. про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, відмовити.

Клопотання захисника Бауліна Олексія Івановича про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 , задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ромни Сумської області, українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- носити електронний засіб контролю;

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- утримуватися від спілкування зі свідками та обвинуваченими: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

- здати на зберігання до відповідного територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Ухвала діє протягом двох місяців з моменту її винесення - до 10 травня 2021 року включно.

У порядку виконання ухвали зобов`язати підрозділ з конвоювання звільнити ОСОБА_2 з-під варти в залі суду.

Копію ухвали для виконання направити Роменському РВП ГУНП в Сумській області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Роменської місцевої прокуратури, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12020200100000474.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 11 березня 2021 року о 15 год. 00 хв.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова