Ухвала суду № 95453342, 11.03.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/4124/21

Провадження №2/523/3037/21

У Х В А Л А

11.03.2021 року м. Одеса

Суддя Суворовського районного суду міста Одеси Кремер І.О., розглянувши клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до директора магазину «Таврія В» ОСОБА_2 , представника Публічного акціонерного товариства «Безлюдівський м`ясокомбінат» Харламової Ілони про визнання осіб винним в порушенні трудового законодавства ч.2 ст. 6 ЗУ «Про засади запобігання та протидії дикримінації в Україні», скоєнні правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 5 ст. 41, ст. 44 – 3 КпАП України, ч. 3 ст. 273 ЦК України, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до директора магазину «Таврія В» Мосур О.О., представника Публічного акціонерного товариства «Безлюдівський м`ясокомбінат» Харламової Ілони про визнання осіб винним в порушенні трудового законодавства ч.2 ст. 6 ЗУ «Про засади запобігання та протидії дикримінації в Україні», скоєнні правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 5 ст. 41, ст. 44 – 3 КпАП України, ч. 3 ст. 273 ЦК України, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивачка ОСОБА_1 до поданої позовної заяви надала суду клопотання, в якому просить звільнити її від сплати судового збору.

Дослідивши матеріали справи та доводи позивача, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно ст.8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно роз`яснень, що містяться в п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10,єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права..

ЄСПЛ вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Таким чином, суд може звільнити від сплати судового збору при наявності беззаперечних доказів, які підтверджували б матеріальний стан платника.

Із заяви про звільнення від сплати судового збору вбачається, що ОСОБА_1 зазначає лише клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Однак суддя вважає за необхідним констатувати, що у поданому клопотанні відсутнє обгрунтування підстав звільнення від сплати судового збору, а також відсутні будь – які докази, що підтверджують матеріальний стан позивача.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на вищевикладене, приходжу до переконання, що в задоволенні поданого клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити з підстав необгрунтованості поданого клопотання та відсутності доказів, в підтвердження незадовільного матеріального становища позивача.

Керуючись ст.ст. 136, 260, 353 – 354 ЦПК України, ст.8 ЗУ «Про судовий збір», суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають окремому оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси: І.О. Кремер