Постанова № 9545277, 08.02.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-1054/10/1070 8 лютого 2010 року м. Київ

Київський окружний адміністративний суд в особі судді Волкова А.С.,

при секретарі судового засідання Побережному К.С.,

за участю:

представника позивача Назарця Д.А.,

представника відповідача Колодія О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Техбудпідряд» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Техбудпідряд» з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.04.2009 №0000092300/1, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 124030,53 грн., а також податкового повідомлення-рішення від 14.04.2009 №0000102300/1 згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 99224,72 грн. (позовні вимоги з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог).

В основу визначення податкових зобовязань податковим органом покладено рішення районного суду, яким в минулому часі визнано недійсними установчі документи та усі первинні бухгалтерські документи іншої особи, з якою позивач вступав у господарські відносини, з чого відповідачем зроблено висновок про те, що позивач безпідставно включив до складу валових такі витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а також безпідставно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правомірно сформував валові витрати і податковий кредит, а податковим органом невірно встановлено факти і застосовано закон, тому, на його думку, податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними. У задоволенні позову просив суд відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Приватне підприємство «Техбудпідряд» є юридичною особою, що зареєстрована 01.11.2002 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області (номер запису про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 13341200000001545), як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області.

У лютому 2009 року Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Катко», за період з 01.01.2007 по 31.12.2008 (акт від 28.01.2009 №36/23-1/32201208).

Перевіркою встановлено, що в 2007 році між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Катко» (виконавець) було укладено договір від 01.09.2007 №33, згідно з яким виконавець прийняв на себе зобовязання виконати роботи по реконструкції нежитлових приміщень на підставі наданої замовником проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязався прийняти закінчені будівельні роботи і оплатити їх за ціною 299785,20 грн., у тому числі ПДВ 49964,20 грн.

Крім того, в 2008 році між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Катко» (підрядник) було укладено договір від 01.02.2008 №7, згідно з яким підрядник прийняв на себе зобовязання виконати роботи з капітального ремонту споруд філії Каскад Київська ГЕС відповідно до наданої замовником проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязався прийняти закінчені роботи і оплатити згідно з кошторисом за ціною 101420,40 грн., у тому числі ПДВ 16903,40 грн.

Факт виконання робіт підтверджується двосторонніми актами приймання виконаних робіт згідно з типовою формою № КБ-2, довідками про вартість виконаних підрядних робіт згідно з типовою формою № КБ-3. Розрахунки за виконані роботи проведено в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Катко», що підтверджується копіями платіжних доручень та виписками з банківських рахунків, заборгованість відсутня. На підтвердження сплати позивачем сум податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи (надані послуги) позивачем отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Катко» податкові накладні.

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у складі ціни робіт, на підставі отриманих податкових накладних включено позивачем до відповідних реєстрів податкових накладних за вересень 2007 рок, лютий та березень 2008року, а також задекларовано в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2007 року, лютий та березень 2008 року.

Однак, перевіркою встановлено, що згідно з рішенням Васильківського районного суду Київської області від 12.06.2008 по справі №2-а-532/2008 постановлено визнати недійсними:

з 13.05.2007, з дати державної реєстрації, установчі документи (статут) Товариства з обмеженою відповідальністю «Катко»;

свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Катко»;

з моменту складання визнати недійсними первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Катко» (накладні, акти виконаних робіт прийому передачі, рахунки фактури, акти прийому-передачі векселів, векселя та інші).

На виконання рішення суду Васильківською обєднаною державною податковою інспекцією 14.07.2008 було складено акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Катко», з дати його реєстрації, тобто з 03.05.2007.

У звязку з цим Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що виявилось у включенні до складу податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. На думку податкового органу, це призвело до завищення податкового кредиту на суму 66149,81 грн.

Крім того, оскільки згідно з рішенням Васильківського районного суду Київської області від 12.06.2008 по справі №2-а-532/2008 визнано недійсними первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Катко» (накладні, акти виконаних робіт прийому передачі, рахунки фактури, акти прийому-передачі векселів, векселя та інші) з моменту їх складання, Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилось у включенні до складу валових таких витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. На думку податкового органу, це призвело до заниження податку на прибуток у сумі 82687,02 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2009 №0000092300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 124030,53 грн., у тому числі: 82687,02 грн. за основним платежем; 41343,51 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2009 №0000102300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 99224,72 грн., у тому числі: 66149,81 грн. за основним платежем; 33074,91 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в порядку апеляційного узгодження до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області, але скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

В результаті апеляційного узгодження у звязку із зміною строків сплати податкових зобовязань, а також строків на оскарження податкових повідомлень-рішень Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 14.04.2009 №0000092300/1 та від 14.04.2009 №0000102300/1, згідно з якими позивачу визначено податкові зобовязання в тому ж розмірі з тих же підстав.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до суду.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 5.1 статі 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до статті 7.1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 9.8. статті 9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР та пунктом 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429, передбачено випадки та порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Зокрема, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених пунктом 9.8 статті 9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР. У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Суд зазначає, що в силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункт 9.8. статті 9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких податковий орган має право анулювати реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість.

Рішення суду про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість не є підставою для анулювання реєстрації і не породжує в цьому сенсі жодних правових наслідків, таким чином, дії податкового органу щодо анулювання реєстрації з цих підстав є протиправними.

Крім того, з державною реєстрацією особи в якості платника податку на додану вартість, а також анулюванням такої реєстрації, виникають певні правові наслідки як для зареєстрованої особи, так і для третіх осіб, зокрема: право видавати податкові накладні, формувати податковий кредит, отримувати бюджетне відшкодування тощо. У звязку з цим згідно з підпунктом 9.1 статті 9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР центральний податковий орган веде реєстр платників податку, дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Правовий порядок ґрунтується на засадах утворення правової визначеності як для органів державної влади, так і учасників господарських відносин відносно фактів державної реєстрації (зокрема, у якості платників податку на додану вартість), презумпції правомірності такої реєстрації і достовірності відомостей, одержаних з державного реєстру.

У звязку з цим, жодне положення закону не надає права податковому органу приймати рішення про анулювання державної реєстрації особи в якості платника податку на додану вартість зі зворотною дією в часі, таким чином, такі дії податкового органу відносно анулювання державної реєстрації в минулому часі є протиправними.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, якщо платник податку придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право включити сплачені суми податку до складу податкового кредиту.

Згідно з пунктом 7.5 статті 7 від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковим органом не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту у звязку з укладенням господарських договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Катко», оформленням результатів виконаних робіт (наданих послуг), проведенням розрахунків, отриманням податкових накладних.

Висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів контрагента позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими було видано податкові накладні, є помилковим.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод й інших документів та не позбавляло правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 26.09.2006 по справі №54/06 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрант» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, з якою також погоджується суд.

Водночас, суд не приймає до уваги посилання позивача на обставини та правові наслідки, що встановлені рішенням Васильківського районного суду Київської області від 12.06.2008 по справі №2-а-532/2008, з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, що повязані з утворенням і господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Катко», встановлювались Васильківським районним судом за відсутності позивача при розгляді справи, яка не стосувалася його прав, свобод чи інтересів. Таким чином, ці обставини не мають доказової сили в даній справі.

Резолютивна частина рішення Васильківського районного суду Київської області від 12.06.2008 по справі №2-а-532/2008 містить правові оцінки фактам і висновки щодо правових наслідків. На відміну від встановлених статтею 124 Конституції України вимог щодо обовязковості до виконання судових рішень, правові оцінки і висновки одного суду не мають обовязкового значення для іншого суду при розгляді іншої справи, адже судді в силу статті 14Закону України від 07.02.2002 №3018-III «Про судоустрій України» при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону.

В силу статті 38 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» правовим наслідком визнання недійсними установчих документів юридичної особи, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, є постановлення судового рішення про припинення такої юридичної особи та подальше здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави.

Висновок Васильківського районного суду про визнання недійсними первинних бухгалтерських документів (накладних, актів виконаних робіт прийому передачі, рахунків-фактур тощо) з моменту їх складання взагалі не породжує жодних правових наслідків і не має юридичного значення для вирішення даної справи.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги правові оцінки і висновки щодо правових наслідків Васильківського районного суду як такі, що не відповідають закону.

Під час судового розгляду судом також встановлено, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2008 по справі №2-а-532/2008 скасовано.

Під час розгляду даної справи суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотань про витребування в якості доказів фінансово-господарських документів, що повязані з відносинами між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катко» та ВАТ «Укргідроенерго», а також про виклик в якості свідка гр. ОСОБА_3 (директора ТОВ «Катко»), як таких, що мають на меті залучення неналежних доказів, які не стосуються предмета доказування в даній справі оспорювання позивачем правомірності прийняття податковим органом повідомлень-рішень, якими позивачу визначено податкові зобовязання.

Під час судового розгляду податковий орган не доказав правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 14.04.2009 №0000092300/1 та від06.02.2009 №0000102300/1, а висновки відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», покладені в основу вказаних податкових повідомлень-рішень, є помилковими.

Таким чином, позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. У судовому засіданні представник позивача зробив усну заяву проте, що позивач не заявляє вимог про відшкодування судових витрат. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.04.2009 №0000102300/1 та від 14.04.2009 №0000092300/1, що прийняті Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 15 лютого 2010 року.