Рішення № 9545244, 16.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/9216.03.10 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ОЛГА»

доприватного підприємства «ДЖІ-СТАР»

простягнення 8 825,45 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Шумаков Д.В. (довіреність від 10.11.2009 року)

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛГА»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного підприємства «ДЖІ-СТАР»8 825,45 грн. заборгованості за договором поставки №209 від 10.05.2007 року. Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином розрахувався за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 року порушено провадження у справі №23/92 та призначено її розгляд на 18.02.2010 року.

Перед початком розгляду справи по суті представнику Позивача було роз’яснено його права та обов’язки у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відклався на 16.03.2010 року.

У судовому засіданні 16.03.2010 року представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав витребувані судом документи.

Відповідач у судове засідання 16.03.2010 року повторно свого представника не направив, витребуваних судом документів не надав.

Ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення судового засідання були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.03.2010 року за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №209 від 10.05.2007 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався поставляти товар (слабоалкогольні та безалкогольні напої), а Відповідач зобов’язався приймати та сплачувати його вартість.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник (продавець), зобов'язується передати у встановлені строки (строк) товари у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.3 договору поставки №209 від 10.05.2007 року право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця у момент підписання уповноваженими представниками накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Позивачем 29.10.2008 року було передано Відповідачу товар загальною вартістю 5 477,20 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №1/964133086 від 29.10.2008 року та №1/964133085 від 29.10.2008 року, копії яких долучені до матеріалів справи (оригінали оглянуті у судовому засіданні).

Відповідно до пункту 3.3 договору поставки №209 від 10.05.2007 року Відповідач зобов’язався здійснювати розрахунок за кожну партію товару протягом 7 календарних днів з моменту її отримання.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки факт передачі товару на суму позовної вимоги про стягнення основного боргу підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними, встановлений договором строк розрахунку сплинув, а доказів оплати отриманої продукції суду не надано позовна вимога про стягнення 5477,20 грн. вартості переданого товару підлягає задоволенню.

Крім того, Відповідач не повернув Позивачу пивні кеги в кількості 9 штук вартістю 300,00 грн. кожна (загалом - 2700,00 грн.). Відповідно до пункту 4.4 договору поставки №209 від 10.05.2007 року тара підлягає поверненню в узгоджений сторонами строк. У разі неповернення тари Постачальнику Покупець сплачує її вартість.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога про стягнення 2700,00 грн. вартості переданої тари підлягає задоволенню.

Таким чином, Відповідач порушив свої зобов’язання за господарським договором в частині своєчасної оплати отриманого товару та повернення зворотної тари.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору поставки №209 від 10.05.2007 року Відповідач зобов’язався у разі порушення строків оплати товару сплатити на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми боргу.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення 648,25 грн. пені є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства «ДЖІ-СТАР»(03087, м. Київ, вул. Ушинського, 14-а, ідентифікаційний код 30631353) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛГА»(01001, м. Київ, вул. Софійська, 10-А, ідентифікаційний код 23507629) 5477,20грн. (п’ять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 20 копійок) основного боргу; 2700,00 грн. (дві тисячі сімсот гривень 00 копійок) вартості зворотної тари; 648,25 грн. (шістсот сорок вісім гривень 25 копійок) пені; 102,00 грн. (сто дві гривні 00 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 24.03.2010 року.