Рішення № 9545184, 31.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/10031.03.10 За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

До           Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»

Про стягнення 2107,12 грн.

Суддя В.В. Палій

Секретар Н.С. Молочна

Представники:

Від позивача           Шмагалов О.В.- предст. (дов. від 25.08.2009р.)

Від відповідача Лихольота А.В.- предст. (дов. від 05.01.2010р.)          

Обставини справи:

Госпрозрахункова організація «Київреклама» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до СТДВ «Гарантія»про стягнення 1749,41грн. –основного боргу, 69,43грн. –пені, 56,45грн. –3% річних, 231,83грн. –збитків від інфляції за договором на право тимчасового користування місцем для розміщення об’єкту зовнішньої реклами від 03.05.2007р. №2297/ТК (далі –Договір).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.02.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/100, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 10.03.2010р.

У судовому засіданні 10.03.2010р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, для надання відповідачу можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні 10.03.2010р. судом оголошено перерву до 24.03.2010р.

У судовому засіданні 24.03.2010р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що станом на 30.09.2007р. у відповідача була наявна заборгованість перед позивачем більше ніж за 3 місяці, що, в силу п. 7.6.3 договору, є підставою для автоматичного припинення дії договору. Таким чином, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за три місяці, а саме, за липень –серпень 2007року. Відповідно, строк позовної давності для нарахування пені сплинув 21.09.2008р. Згідно контррозрахунку відповідача сума 3% річних складає 6,99грн., сума збитків від інфляції –47,97грн. Крім того, у відзиві зазначається про те, що при розрахунку пені, позивачем не враховані вимоги п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

У судовому засіданні 24.03.2010р. судом оголошено перерву до 31.03.2010р., з метою виготовлення повного тексту рішення по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.05.2007р. між сторонами був укладений Договір №2297/ТК, відповідно до умов якого Робочий орган (позивач) надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідач) право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою(-ами) згідно Додатку(-ів), який(-і) є невід’ємною частиною цього Договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації на розміщення об’єктів зовнішньої реклами (надалі –ОЗР), а Розповсюджувач (відповідач) зовнішньої реклами використовує надане(-і) місце(-я) за цільовим призначенням –для розміщення ОЗР, здійснює оплату за право користування місцем(-ями) та звільняє у триденний термін місце(-я) після закінчення терміну дії дозволу (та/або цього договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу та/або цього договору.

Відповідно до п.4.2. Договору Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов’язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР не пізніше 15 (п’ятнадцятого) числа поточного місяця. За письмовою заявою Розповсюджувача зовнішньої реклами рахунки можуть надсилатись Робочим органом на електронну поштову скриньку, за адресою, вказаною у заяві.

Відповідно до 4.5 Договору плата за право тимчасового користування місцем(-ями) сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами (відповідачем) щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданим Робочим органом, на поточний рахунок останнього. Допускається авансове перерахування коштів.

Також, сторонами був укладений Додаток №1, на підставі якого відповідачу було надано право на тимчасове користування місцем, адресу якого визначено цим додатком, а також було визначено базову вартість за користування цим місцем (25,00грн. без ПДВ). Дата кінця строку дії дозволу –01.01.2012р.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 “Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами”(далі –Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до Рішення Київської міської ради від 28.09.2006р. №8/65 «Про реорганізацію госпрозрахункової організації «Київреклама»у комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»госпрозрахункова організація «Київреклама»перетворена у комунальне підприємство «Київреклама»та віднесено до сфери управління Головного управління питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до пункту 32 Правил, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності,—на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Згідно із пунктом 4.1.1 Порядку розміщення об’єктів зовнішньої реклами у м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.08.2007 № 1100 (зареєстровано в Головному управління юстиції в м. Києві 28.08.2007 за № 21/756) КП «Київреклама»укладає договори з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва та здійснює контроль за своєчасним надходженням плати за укладеними договорами.

Згідно з п. 16.1 Порядку підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є укладений договір на право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Згідно з пп. 16.6-16.8 Порядку плата за право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва незалежно від відомчої належності такого місця, щомісячно нараховується КП "Київреклама" та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами згідно умов договору на право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності м. Києва виключно на відповідний поточний рахунок КП "Київреклама" і розподіляється КП "Київреклама" наступним чином:

- 60 % коштів до цільового фонду спеціального фонду міського бюджету;

- 40 % залишаються у розпорядженні КП "Київреклама" на своє утримання та виконання функціональних обов'язків.

Утримання місць розміщення рекламних засобів здійснюється самостійно розповсюджувачами зовнішньої реклами або на підставі договорів з власниками (балансоутримувачами) цих місць.

Визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Києва, здійснюється виключно у порядку, затвердженому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Плата за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, не включає в себе податок на додану вартість та податок на рекламу, які мають бути обчислені додатково відповідно до вимог чинного законодавства.

Розмір плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, не може встановлюватися залежно від змісту реклами.

Відповідно до п. 1 «Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва», який затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 9 липня 2007 р. N 852) плата за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - плата), складається з базових тарифів та коефіцієнтів диференціації плати залежно від зони розміщення засобу зовнішньої реклами (далі - коригуючі коефіцієнти), на які послідовно перемножується базова плата.

З пояснень представника Позивача вбачається, що позивачем були виставлені рахунки-фактури на оплату за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР на загальну суму 1749,41грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи, проте станом на час пред’явлення позивачем позову до суду, Відповідач не розрахувався з Позивачем і його заборгованість перед Позивачем за Договором складає 1749,41грн.

Відповідно до пункту 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Посилання відповідача у відзиві на те, що рахунки виставлялись позивачем після 15 числа поточного місяця, суд не приймає до уваги, оскільки в силу п. 4.2 договору, саме відповідач, як розповсюджувач зовнішньої реклами, зобов’язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР не пізніше 15 (п’ятнадцятого) числа поточного місяця, тобто саме відповідач повинен був не пізніше 15 числа поточного місяця звертатись до позивача для одержання рахунку. Доказів того, що після вчасного звернення відповідача до позивача для отримання рахунку, позивач виставляв такі рахунки із порушенням встановленого договором строку, матеріали справи не містять.

Суд також вважає помилковим твердження відповідача про те, що дія договору припинена з 30.09.2007р., в силу п. 7.6.3 договору, а саме, наявності заборгованості розповсюджувача зовнішньої реклами більше ніж за три місяці. Так, в силу п. 3.1 договору, розірвання договору у випадку виникнення заборгованості у розповсюджувача зовнішньої реклами більше ніж за три місяці є правом позивача. Доказів того, що позивач скористався своїм правом на розірвання договору, матеріали справи не містять. Таким чином, договір не вважається таким, що розривається автоматично у випадку виникнення заборгованості у розповсюджувача зовнішньої реклами більше ніж за три місяці.

За наведених обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1749,41грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 69,43грн. –пені, 56,45грн. –3% річних, 231,83грн. –збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (ями), розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно уточненого розрахунку суду, з відповідача підлягає стягненню 69,13грн. пені, з урахуванням того, що відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (тобто, нарахування здійснюється з 21 числа кожного поточного місяця з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, стягнення 56,45грн. –3% річних, 231,83грн. –збитків від інфляції вважається обґрунтованим та підлягає задоволенню відповідно до розрахунку позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: 1749,41грн. –основного боргу, 69,13грн. –пені, 56,45грн. –3% річних, 231,83грн. –збитків від інфляції.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»(м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, кв 13, код ЄДРПОУ 21130899) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(м. Київ, вул. М. Коцюбинського,12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 1749,41грн. –основного боргу, 69,13грн. –пені, 56,45грн. –3% річних, 231,83грн. –збитків від інфляції, 101,99грн. –державного мита, 235,97грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                 В.В. Палій