Ухвала суду № 95449707, 23.02.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/3712/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря - Вовченка М.Д.,

заявника - Ляпіна Д.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В :

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Д.В. звернувся до суду з поданням, в якому просить надати дозвіл йому та іншим особам, які приймають участь у проведенні виконавчих дій, на примусове проникнення до житла боржника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , в квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування необхідності примусового проникнення до житла боржника покликається на те, що на його виконанні перебуває виконавче провадження №63662837 з виконання виконавчого напису № 5039, виданого 02 листопада 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» грошової суми у розмірі 641988,59 грн. 19 листопада 2020 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63662837, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Лист із постановою було надіслано боржнику 20.11.2020 року за адресою, вказаною у виконавчому документі. Конверт із постановою було повернуто у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Виконавчий напис боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено. Під час здійснення виконавчих дій приватним виконавцем встановлено, що на праві власності у боржника відсутні кошти та цінності на які можливо звернути стягнення. Таким чином, внаслідок неможливості звернути стягнення в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, при примусовому виконанні виконавчих листів виникла потреба забезпечити доступ до житла боржника, для встановлення майнового стану. Згідно з відповіддю КП Київської міської ради «Київське міське БТІ» (вих. №062/14-13082 (И-2020) від 30.11.2020) за боржником на праві власності зареєстровано квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24.07.2002 року. 09 грудня 2020 року приватним виконавцем була винесена постанова про накладення арешту на вищезазначену квартиру боржника. Відповідно до вимоги №136 від 21.01.2021 року боржника було зобов`язано надати доступ до житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 для здійснення виконавчих дій 03.02.2021 з 09:30 до 10:00 год. Згідно з актом приватного виконавця 03 лютого 2021 приватним виконавцем було здійснено вихід за вищезазначеною адресою боржника з метою перевірки майнового стану боржника та огляду житлового приміщення у присутності понятих. Однак в зазначений час за вказаною адресою дверей ніхто не відчинив, доступу до приміщення надано не було, здійснити перевірку та огляд приміщення не вбачалося можливим. Тому єдиним можливим заходом забезпечення виконання судового рішення вважає примусове проникнення до житла боржника.

За положеннями ч.2 ст.439 ЦПК України суд розглядає подання про примусове проникнення до житла негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Приватний виконавець Ляпін Д.В. в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути подання за відсутності приватного виконавця, на підставі наданих матеріалів.

Дослідивши матеріали подання про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника, суд дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 439 ЦПК України передбачено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Як зазначено у статті 30 Конституції України, статті 311 ЦК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Згідно з положенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частинами 2, 5, 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно п.4 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.

Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.

Тобто, вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні подання виконавця, суд має встановити наявність таких умов: постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана на адресу боржника рекомендованим листом із повідомленням про вручення; боржник перешкоджає чи ухиляється від виконання рішення суду; виконавець вжив усіх заходів для виконання судового рішення, однак виконати рішення не вдалося.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д.В. перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого напису №5039, виданого 02.11.2020 Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» грошової суми у розмірі 641988,59 грн.

19 листопада 2020 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63662837, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Зазначену постанову було надіслано боржнику 20.11.2020 року за адресою, вказаною у виконавчому документі, однак конверт було повернуто у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0100100992854.

16 грудня 2020 року приватним виконавцем була винесена постанова про накладення арешту грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках та на кошти, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Згідно повідомлення АТ «Райффайзен Банк Аваль» №81-15/8/172941-БТ від 18.12.2020 року, постанова про арешт коштів боржника від 16.12.2020 року прийнята до виконання та на кошти в межах суми 706426 грн. накладено арешт. Залишок коштів на поточних рахунках не достатній для виконання даної постанови.

Інші банки повідомили про відсутність на рахунках боржника грошових коштів для виконання постанови.

Згідно повідомлення Територіального сервісного центру РСЦ МВС в м. Києві №31/26-552/1 від 03 грудня за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

Відповідно до листа КП Київської міської ради «Київське міське БТІ» №062/14-13082 (И-2020 від 30.11.2020 року за боржником ОСОБА_2 на праві власності зареєстровано квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24.07.2002 року.

09 грудня 2020 року приватним виконавцем була винесена постанова про накладення арешту на вищезазначену квартиру боржника. Також, до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна було внесено відповідний реєстраційний запис. 15 грудня 2020 року приватним виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна боржника.

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві від 24.11.2020 року, боржник ОСОБА_2 значиться зареєстрованим за вказаною адресою у виконавчому документі - АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимоги №136 від 21.01.2021 року боржника було зобов`язано надати доступ до житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 для здійснення виконавчих дій 03 лютого 2021 року. Зазначену вимогу було надіслано боржнику 22.01.2021 року за адресою, вказаною у виконавчому документі, однак відправлення №0100180817497 вручено не було.

Згідно з актом приватного виконавця 03 лютого 2021 приватним виконавцем було здійснено вихід за вищезазначеною адресою боржника з метою перевірки майнового стану боржника та огляду житлового приміщення у присутності понятих. Однак в зазначений час за вказаною адресою боржник відсутній, доступу до квартири надано не було, тому здійснити перевірку та огляд приміщення не вбачалося можливим.

Таким чином, приватний виконавець зазначає, що єдиним можливим заходом забезпечення виконання судового рішення є примусове проникнення до житла боржника для встановлення йога майнового стану.

Однак, суду не надано переконливих доказів, які б свідчили про те, що приватний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла боржника.

Зокрема приватним виконавцем не вжито усіх необхідних заходів щодо виявлення іншого нерухомого майна, а доданий приватним виконавцем лист Головного управління Держгеокадастру у м. Києві №8-26-0.21-4963/2-20 від 30 листопада 2020 року суд не приймає до уваги як належний доказ, оскільки у ньому відсутні відомості про майно саме боржника ОСОБА_2 .

Крім того, матеріали справи не містять доказів про те, що боржник був обізнаний про намір приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д.В. вчинити виконавчі дії щодо перевірки його майнового стану 03 лютого 2021 року, оскільки відповідні процесуальні документи виконавчого провадження не були вручені останньому.

Також суду не надано доказів, які б свідчили, що боржник перешкоджає вільному доступу приватного виконавця до свого житла. Доданий до подання акт приватного виконавця від 03 лютого 2021 року щодо неможливості потрапити у квартиру АДРЕСА_1 не свідчать про факт присутності боржника у вказаному жилому приміщенні та свідомого невиконання законних вимог державного виконавця.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника.

Керуючись ст.260, 261, 353, 354, 439 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Солом`янський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: