Ухвала суду № 95449271, 11.03.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2637/13-к

Провадження № 4-с/127/31/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2021 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Воробйов В.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, –

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, а саме просить скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 25.04.2019 року про накладення арешту на майно серія та номер 58919506.

Зі змісту скарги вбачається, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2014 року ОСОБА_1 було засуджено за ч.3 ст. 189, ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 190 , ч.1 ст. 209 КК України до шести років позбавлення волі з конфіскацією коштів, отриманих злочинним шляхом, та з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі вказаного вироку було видано виконавчий лист, який вподальшому звернутий до примусового виконання. Під час виконання виконавчого провадження державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 25.04.2019 року було винесено постанову про арешт майна.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд виходить з наступного.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Зі скарги ОСОБА_1 вбачається, що підставою для звернення до суду за захистом прав останнього стали дії державного виконавця вчинені під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до норм Кримінального-процесуального кодексу України.

Проте, право на звернення за правилами цивільного судочинства зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого згідно з ЦПК України, та його примусовим виконанням відповідним органом.

У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження (ч. 3 ст. 535 КПК України).

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Оскарження учасником виконавчого провадження (боржником) постанови державного виконавця про арешт майна боржника, винесеної на виконання вироку суду, має відбуватися за правилами адміністративного судочинства, оскільки ні КПК України, ні ЦПК України не встановлюють іншого порядку судового оскарження цієї постанови.

Також п. 5 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 року роз`яснено, що У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження. У зв`язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання. У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.

З практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круїз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаному рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом тому, що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулюванню з боку держави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на викладені положення норм чинного законодавства та заявлені вимоги, суддя прийшов до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 186, 260, 352, 354, 447 ЦПК України суддя, -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області - відмовити.

Роз`яснити скаржнику, що він вправі звернутися із вказаною скаргою в порядку адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: